Один дотик

6. Одна розмова

8 березня.

Це свято я б мала просвяткувати так, як і всі свої п'ятнадцять років раніше.
Це мав би бути звичайний день з сімейною смачною вечерею з улюбленим барбекю і напівсолодким червоним вином.

Проте в той день ми переписувались з самого ранку. Для початку ти привітав мене і цим зробив мій ранок приємним і натхненим.

Так і проходив мій день, як звичайний, з привітаннями друзів, близьких, але чомусь саме твоє привітання вплинуло на мене найбільше.

Вечірні приготування до ввечері , я, дурна примєта, але пересолюю салат. Мій улюблений салат пересолила я. Можна сказати вечір на 20% зіпсовано😅

Але тут знову бачу повідомлення від тебе:

- Як ти?
- Нічого, святкую, а ти?
- Можеш поговорити?
- В сенсі? Подзвони, і поговоримо)
- Можеш вийти кудись?
- Для чого і куди?
- Вийти з дому, бо ти не будеш іскрєно говорити вдома

*моє хвилине мовчання*

-ну давай, зараз вийду і дзвони

І тут знову момент, коли ти розумієш, що зараз може бути, уявляєш ваш діалог і свої репліки, думаєш, що ти все видумала і ви зараз просто поговорите, бо він ще трохи не відійшов від випитого алкоголю, і може просто хоче поговорити.

Проте, я згадала вчорашній сон про ідеальність, його деталі і знаєте, що в той момент відбулось?
його дзвінок.

Він почався так банально з слів в стилі привіт і тд.
І тут:

-Як день пройшов?
-Харашо, а в тебе?
-Тоже харашо, ось весь день думав про тебе.
-Всмислі день? Не скривай, я ж і так бачу, шо це не перший день ти так думаєш ахахах
-Нуууу блін Наташ нашо ж так зразу? Согласний, не перший, і надіюсь не останній
- Ну знаєш, останнього не буде)
- було б прекрасно .... Но я серйозно зараз

*п'ятнадцяти секундне мовчання*

- я серйозно зараз - повторив він.
- ну я даже не сомнівалась шо ти про мене думаєш, так шо я повністю серйозна зараз
- я хочу тобі признатись
- в чому?
- а ти сама не догадуєшся?
- ну знаєш, можна в багато чому признаватись
- в тому, що ....