Один дотик

4. День всіх старань і дурних бажань

6 березня.
І запис про цей день в щоденнику.

"і ось нарешті. Настав цей день, якого я так довго чекала.
Да, ці нєрви,жахливо сильні нєрви. Да, мене все дратувало. Проте тут я бачу тебе.
Я стою в взутті, яке не підходить під плаття і мене це дратує, з одного боку мені щось говорить хтось, з іншого теж хтось щось говорить, але я просто стою і думаю.

прекрасна репетиція, і я розумію, що шось тут не так. В голову лізуть такі собі цікаві бажання. нездійсненні, на жаль. проте це було б ну слішком, якби все ж таки я вирішила зробити таке.

P.S. під значенням "таке" полягає саме таке. це знаєте, коли гормони слішком рішили розігратись або коли він слішком багато говорить, і ти хочеш його заткнути. воопщем  думаю зрозуміло.

і ось виступ, і всі адекватні люди думають про танець, про те, щоб не збитись, а я. я як завжди)
я думаю на виступі про те, що було б класно ще раз так затанцювати. відчуваю сильні плечі, ніжний дотик рук, відчуваю хвилювання. остання підтримка. і все. просто усміхаюсь, ну дуже сильно усміхаюсь, ну ось прям ну дуже сильно) і лечу (так, лечу) за сцену перевзуватись.

вихожу на сцену, і розумію, що забула сценарій. Проте думаю не про слова, які зараз треба сказати, а про виступ і про тебе.

і потім уже говоримо ми між номерами, концерт іде, обмінюємось думками, так сказать. Я тащусь по твоєму волоссю. потім хтось сказав, що ми гарно виглядаємо разом, і я така засоромилась, проте дивлюсь на твою реакцію, яка є відсутня, тобто її немає. ... . ну і все.
трохи мовчу, трохи перемикаюсь на концерт. мовчки оглядаюсь на тебе. пам'ятаю твій погляд, коли пропонувала піти на конкурс. запам'ятала його, незнаю чому.

і як я і казала все хороше колись закінчується, і цей концерт не став виключенням.
Тоді вчителі пішли на святкову нараду, а ми вирішили іти фоткатись, і це було так мило)

Спочатку нас захвалили і відругали. Захвалили то більшість, але ж, як завжди, є вчителі, які знаходять крихітний мінус, і роблять з нього істєріку.

Проте запамяталась мені рєпліка однієї з вчительок, яка хвалила мене і удівлялась, як я це всьо встигаю і поєдную, і питала як на лічному фронті, і сказала шо мені нада мальчик, поглядуючи на тебе сказала. І я така:
- та ні, мені і так добре.
А вона: - ну можливо, но я ж бачу з сторони.

Так вот, тоді я точно знала, шо мені нікого не нада. но я задумалась. На довго задумалась.
Так вот, ми пофотткались, я поняла, який ти класний і який мілашка.
в нас вийшли такі милі фотки, що просто нереальні. Вони сподобались даже моїй маман) не стидно було показати))

і всьо. мої мислі ввечері ну дужее розгулялись. але я взяла їх всі в міцний кулачок, впевнила себе, що це просто симпатія, виклала фотки, і лягла спатки.

наступного дня ше раз подивилась фотки, подивилась твою трансу, поняла, шо ти не виклав ні одної фотки, і точно розвіяла всі сомнєнія"