Розділ 26 🎶

749 63 0
                                    

Ми підготувалися до концерту, розклали апаратуру та навіть встигли прогнати одну пісню, нашу з Пейтоном. Тепер від решти залу нас відділяла лише червона ширма шкільної сцени.
- Я хвилююсь, - тихенько сказала я Карі, яка все ще залишалася з нами. Вона вирішила посидіти закулісами на час виступу: " Там всерівно буде тіснява, а звідси я хоча б вас побачу "
- Ей, ну ти чого ? Все ж класно буде, - запевнила мене подруга.
Раніше я й справді виступала і на більших сценах та це було так давно... Мене проймав мороз.
За мить чужі руки вже приємно накрили мої :
- Хвилюєшся ? - запитав блондин. Його голос був надзвичайно турботливим, а руки, порівняно з моїми, просто гарячими. Схоже і він це помітив :
- Тобі холодно ?
А й справді, мені було холодно! В пошуках гарної сукні я зовсім забула, що на вулиці далеко не літо і можливо плаття на бретельках - не найкращий вибір. Хоча, можливо, це все хвилювання.
- Взагаліто так, - відповіла одразу на два його запитання я.
Хлопець скинув свій піджак та подав мені:
- Одягни, - заохотив мене Пейтон.
- Та ні, дякую, - я відмовляючись захитала руками. Натомість хлопець лише посміхнувся і накинув піджак мені на плечі.
- Так краще, - все ще посміхаючись промовив він і рушив до Марка з Джейком, що перевіряли інструменти. Цього разу наш гурт мав дві гітари - моя та Джейкоба. Хлопцям сподобалась моя ідея тому на нашій з Пейтоном спільній пісні додалась ще одна акустична гітара.
Піджак Пейтона все ще зберігав тепло його тіла і запах. Мурашки відступили. Я відвернулася від хлопців та глянула на Кару.
Та корчила закохані грим-маси та показувала на нас з Пейтоном.
- Кара !  - обурилась я, а згодом ми обоє вибухнули сміхом.

Ось і настав час нашого виходу. Марк встиг збігати в зал та взяти мені гаряче какао.
- Не знав, що ти любиш, - сказав хлопець передаючи кружку з теплим напоєм, - а какао, здається, всім довподоби, - усміхнувся він.
- Так, спасибі, - в відповіть посміхнулася я.
- І не хвилюйся. Все буде класно !, - додав він.
Я схвально кивнула і хлопець кудись пішов.
Що ж, я вирішила присісти, знайшла табуретку, ще й з видом на сцену, та присіла. Вирішила відпити кавток. Теплий напій приємно розливався моїм тілом. Так, це саме те, що мені зараз потрібно. Хлопці були такими милими і добрими. Кожен намагався мене заспокоїти. Від цього на душі ставало краще. Відпила ще ковток. Мені на зустріч ішла Карамель тягнучи за собою табутетку.
- Ей, що це в тебе ? - запитала подруга.
- Какао, Марк приніс, - відповіла я.
- Ясно. Коли ти виступаєш ? - запитала дівчина.
- Не знаю, мабуть, наша пісня остання.
- Ясно.
Так ми просиділи з Карою, ще кілька хвилин. Ми сміялися з костюмів деяких школярів. Та в цілому розслабились. Я вже не хвилювалася. Та після слів ведучої моє мерце забилося швидше :
- А відкриває наш осінній бал група "Dreamers" зустрічаємо !
Після слів ведучої зал зайнявся оплесками, згасло світло. Повз мене пробіг Марк зі словами "Не хвилюйся", за ним Джейкоб промовивши "Побажай мені удачі" та Пейтон - "Щасти тобі". Помітно було, що вони неймовірно спішили, ще й пробиралися практично в темряві, але всерівно кожен вирішив мене підтримати. Ми з Карою не витримали та зайнялись сміхом.
Наступних кілька хвилин ми з подругою сиділи мовчки. І лише споглядали наших друзів, що неймовірно відривалися на сцені. Публіка шалено підтримувала хлопців, схоже вони знали кожну пісню напам'ять особливо цю (Lucaveros - Потому что он тепер звезда). Дівчата кричали буквально кожен рядок. Зал просто вибухав на словах Пейтона:
- Всё потому что он теперь звезда.
"А ця пісня йому неймовірно підходить" - зловила себе на думці я.
Я обернулася до подруги. Кара теж підспівувала кажен рядок пісні і усміхалась.

💜 Новенька 💜Where stories live. Discover now