МКБ-R44.1

«З усіх долонь світу, крихке серце у твої я віддаю»

Дихання на одиниці, вони дихають лише своїми дотиками одне до одного. Їхні погляди зосереджені лише один на одному. У цьому важкому, де купа людей, приміщенні, де дим виїдає очі, а гучна музика б'є по вухах. Але це їх не зупиняє. Вони готові так простояти там цілу вічність. Коли вони дивляться один на одного. Музика, яка здавалася надто гучною, стала сповільненою. Вони сп'яніли або від перегару в повітрі цього приміщення, або один від одного.
Залежні від дотиків, поглядів. Лише це змушує відчувати їх п'яними. Повністю ситі один одним. Він начебто тягне твоє тіло на себе. Напевно, він зрозумів де вони перебувають. І цей ритм музики, який грав у їхніх серцях, розривав їм їхню атмосферу.
«Чонгук — цей хлопець божевільний. Він узяв міцно мою руку і завів у повільний танець».
Два тіла, до нитки мокрі, п'яні або від перегару в цьому гарячому клубі, або одне від одного. З вологого кучерявого волосся стікали краплі дощу на гарячу від пристрасних танців присутніх підлогу. Напевно, незабаром вони будуть горіти від цієї атмосфери в їхній крові, яку зовсім скоро відчують. Це буде або від атмосфери у цьому гарячому клубі, або від гарячих дотиків рук Чонгука до його талії.
«І нам зовсім начхати, що скажуть інші, адже зараз ми зосереджені один на одному, на цій атмосфері у наших серцях. Зараз до мурашок по шкірі хочеться продовжувати ці дії. Це настільки приємно: гучна музика б'є по вухах, але коли ми дивимось один одному в очі, музика стає немов у сповільненому режимі. І не смій відпускати мою руку, мою талію. Продовжуй так само міцно тримати, продовжуй так пристрасно водити мене цим залом, де купа народу, що стрибає від цього ритму. Народ, який зловив цю атмосферу і розважається, даючи волю своєму тілу. Продовжуй водити мене по цій залі, ніби знаєш тут усі місця, ракурс, де на нас будуть дивитись і хотіти так само любити, так само п'янітимуть від кохання».
«Заведи мене у більш пристрасний танець, де ми покажемо свої почуття, дай волю своєму тілу. Повір, я повністю довірився тобі. Ти лише веди мене в цій залі, де купа народу, які задихнуться невдовзі нашою пристрастю. Нашою любов'ю. Не бійся показати свою пристрасть до мене в цьому танці».
«Він все ж міцно тримав мою руку і пристрасно дивився п'яними очима в мої. Але що ж ти випив? Ти випив моєї любові? Боюся напоїти тебе нею. Боюся, що помреш від передозування любові моєї. Але зараз я довірився тобі. Продовжуй так само танцювати зі мною, тримати мене за талію. Тримати мою руку. Так приємно, що зносить дах!»
Їхній одяг висох від цієї спеки, яку вони створили один для одного. Незабаром вони будуть знову мокрими, але не від дощу, а від свого кохання одне до одного.
Кім ніколи не був у таких місцях. Він вважав, що це дуже гучні, тусовочні місця, де розслабитися можуть лише наркомани та алкоголіки.
«Але завдяки тобі, Чонгуку, я пізнаю цей світ. Завдяки тобі, Чонгуку, я пізнаю твою любов до себе. Ти напоїв мене своєю любов'ю до мене, Чон Чонгуку. А я — тебе. Тепер ми п'яні, і лише твої очі, які продовжують дивитися на мене з цією пожадливістю, яку я бачу вперше, настільки збуджують. Цей погляд розриває мене на частини. Я думав, що помру від хвороби, яка поїдає мене по секундах, але бачу, що зараз твій хтивий погляд вбиває мене швидше та сильніше».
«Думаю скоро я все-таки торкнуся твоїх губ, але можливо, ти це зробиш першим. По твоєму чолоі тече крапля поту, від твоїх рухів, якими ти ділишся зі мною. Хотів би я залізти у твою голову, про що ти думаєш? Я ось думаю про те, що буде далі, які твої наступні дії? Куди заведеш далі, де візьмеш за руку, а коли поцілуєш? Напевно, мій організм на ранок вбиватиме мене за цю ніч».
«Як я виживатиму наступної ночі? Які думки мучитимуть мене, як я дихатиму? І чи не помру я? Від цього навантаження, яке я роблю, я повністю ситий тобою, Чонгуку. Як мене ще не вирвало тут, де скрізь алкоголь, запах цигарок, нудотної їжі? Зараз я дихаю лише твоєю любов'ю, Чонгуку. Якби мені дали вибір між самотністю чи смертю: я вибрав би смерть. Я б не витримав цього життя без тебе. Я б не витримав без тебе, Чонгуку. Я вже ситий твоєю любов'ю, ситий тобою. П'яний тобою, та знаю, що помиратиму наступної ночі, але зараз я насолоджуюся цією миттю, тобою, твоїм поглядом. Твоїми дотиками до мене. Насолоджуюся цією атмосферою, де нам, сп’янілим один одним, зовсім начхати, що скажуть інші, танцюємо у цьому гарячому клубі. Де музика б'є по вухах, де пахне випивкою, сигаретами, брудними грошима, криками людей, що розважаються. Ми для себе тут зовсім одні, які пристрасно танцюють у цьому гарячому клубі, де ти тримаєш мою руку, тримаєш своєю гарячою рукою мою талію».
«А це вперше, коли я бачу твої хтиві очі, твоя рука, яка міцно тисне мою талію. Від твоїх дотиків хочеться стогнати. І це лише цієї ночі, в цьому клубі, де ми п'яні один одним, п'яні своєю любов'ю. Саме цієї миті, коли я благав вкрасти себе цієї ночі. Щоб ти забрав мене. Вкрав моє серце у свою владу. Став моїм господарем цієї ночі й робив зі мною те, що захочеш. Ти вже почав вбивати мене своїм дурманом, своїм п'яним коханням, поглядом, що пожирає мене. Дозволь продовжити цю мить, дозволь нарешті торкнутися твоїх губ. Пам'ятаєш? Ти обіцяв, що дозволиш мені торкатися твоїх губ своїми без дозволу. Я зараз сильно потребую цього. Якби не твої руки, які рвуть моє тіло своїми дотиками. Які палять моє тіло, змушують спалахнути. Я хочу, щоб це не закінчувалося. Я хочу вкрасти цю вічність і мати її. Щоб це не закінчувалось. І наше кохання жило вічність».
«Я дозволив тобі вкрасти себе цієї ночі, щоб не вмерти, щоб не вбити себе. Але зараз, ти вбиваєш мене своїми діями, наливаєш мені своє отруйне кохання, щоб я випив і збожеволів. Але я готовий довіритися тобі, я готовий поділитися з тобою цією ніччю. І ще невідомо, що на нас чекає далі. Які пригоди. Але я готовий ділити ці моменти разом із тобою. Я готовий кохати. Готовий хотіти твого кохання, Чон Чонгуку. Продовжуй вести мене в цьому танці, змушуй пітніти, адже я відчуваю спеку лише від твого погляду. Моє тіло горить від твоїх дотиків. Від твоїх рук, що тримають мою талію. Я прошепотів губами тихо: "Я тебе кохаю, Чонгуку"».
«Це почуло лише моє серце, але попри гучну музику в цьому клубі. Він весь час дивився на мої губи, в очікуванні поцілувати їх. Він прочитав це по моїх губах, і посміхнувшись, притулився до мого тіла».
Ближче до вуха прошепотів:
«Ну ж бо, скажи, що ти мене кохаєш, а я скажу, наскільки сильно кохаю тебе, Кім Техьоне?»
«Я маю відпустити тебе. Тобі буде краще з кимось іншим. Але я не хочу залишитись один. Мені також боляче. Ти маєш такий розбитий вигляд, коли плачеш. Ще раз і я скажу: «Прощавай». Тому я залишуся тут, з тобою, поряд. Продовжувати любити цієї миті й не думати про те, що буде завтра, що буде далі».
«Що ж буде далі? Не хочу думати про це, хочу лише продовжувати тримати тебе за руку. Продовжувати танцювати в цьому танці, дивитись у твої очі. Не кажи нічого, я ж бачу по твоїх очах, вустах, що ти хочеш цього. Хочеш торкнутися моїх губ знову, хочеш покохати мене знову, щоб відчути щастя. Повір, я подарую тобі це щастя, ще все попереду. І ти не знаєш, що буде далі. Далі — любитиму тебе сильніше. Далі — гріти й цілувати швидше. І навіть якщо часу мало, ми продовжимо це у наших серцях. Навіки».
Тільки як вони повертаються в реальність, коли по вухах все голосніше почала бити музика, коли вони зрозуміли де вони. І що разом. І нехай вони були під азартом життя, це було щиро, вони дозволили відчувати однин одного. Вони дали волю своєму тілу, дозволили торкнутись однин одного.
«Ця ніч здається вічною, коли поряд ти, Чонгуку. Навіть уранці, коли я прокинуся біля свого ліжка, і не виявивши поряд тебе, я заперечуватиму свої слова, мовляв, чому ця ніч так швидко забрала наш дорогоцінний час. Чому знову залишила нас самотніх?»
«Дідько, що він робить зі мною? Чому я продовжую хотіти танцювати з ним? Чому хочу відвести його до свого поцілунку? Чому хочу обійняти його? Витрачати свій час на нього. Це легко зрозуміти, бо я закоханий. Чон Чонгуку, чорт забирай, ти закоханий. Віддай йому своє серце, і він зробить це взаємно. Нехай я скажу це, і він знову подивиться на мене цим поглядом, який каже мені, що він закоханий, що він готовий. Готовий, дарувати мені своє життя».
Чонгук міцно взяв долоню Кіма. Хоч і в клубі була гучна атмосфера, вони залишалися тут. І Кім Техьон почув те, що промовив Чонгук, що важким, збудливим голоском сказав йому на вухо:
— Про що ти думаєш, Кім Техьоне? Ти змушуєш мене бути п'яним від нашої любові одне до одного.
«До остраху трясе все тіло від його слів. Мурашки по шкірі, коли він торкається моєї долоні, а коли шепоче щось — це до безумства зносить дах. Ти чекаєш на відповідь, Чон Чонгуку? Я зроблю так само. Візьму тебе за долоню, щоб ти відчув це тремтіння, це напруження».
Своїми мокрими устами прошепочу тобі на вухо:
— Я думаю про тебе, Чон Чонгуку. Тому що окрім тебе, ні про що більше думати не можу. Я не зможу перестати думати про тебе. Не вмію… Не можу, — Кім стиснув його сильну долоню і не чекаючи відповіді, глянув лише в його очі, які говорили усе за себе.
«У них видно іскри, які б'ють у моє серце. Я це відчуваю. Ти тільки скажи щось, і я помру».
Чонгук лише посміхнувся і міцніше стиснув його руку і повів. Повів його до барної стійки, де було багато народу, які пили різні напої, що накрутили їм бармени. Чонгук обперся об  барну стійку, і продовжуючи міцно тримати хлопця за руку, кивнув бармену, показуючи на пальцях «два».
Кім лише дивився на їхні руки, що трималися, що випромінювали тепло. Це змушувало танути Кіма. Лише тоді, коли на барний стіл подали дві чарки коньяку, який Техьон відчув і скривився від цього до безумства різкого запаху. Він глянув на це, злякався. Пізніше, подивився на Чонгука, який також зі страхом дивився на Техьона і боявся, що ця дія його злякала, відвернула? Кім думав, що буде, якщо він вип'є це.
А що буде? Алкоголь потрапляє в організм і викликає побічну реакцію, яка пізніше викличе блювоту, запаморочення, кров, втрату свідомості. Може протягом тридцяти хвилин після прийняття спирту піти роздратування органів, які вже почали гнити від того, що їх з'їдає хвороба. І спирт швидше їх загубить, ніж сама хвороба. Це може викликати криваве блювання і сильне роздратування внутрішніх органів, що призведе через тридцять хвилин після прийняття спирту, спустошення внутрішніх органів, що розклалися від взаємодії зі спиртом. Тоді буду змушений бігти й блювати кров'ю та органами у барному туалеті. Вмирати там. І так, щоби ніхто не бачив. Кім востаннє вживав алкоголь на Новий рік, коли саме після алкоголю почалися побічні ефекти з втратою свідомості та зниженого тиску. Кім Техьон важко дихав і дивився в очі Чонгука з переляком. Він дуже боявся відмовити у випивці разом із Чонгуком, боявся його відкинути. Боявся, що Чонгук втратить цікавість до нього. Боявся сказати «ні, не хочу». Адже це здасться байдужістю?
«Що ж я наробив? Чому поспішив? Як же він дивиться в мої очі, думає я несерйозний у стосунках, і лише хочу одного. Що граю із ним. А я ж хочу, щоб нам було приємно, вільно. Трохи градусів не завадять нашому організму. Адже він дозволив робити цю ніч гарною, вільною. Дай волю свою мені, і я покажу тобі цю свободу. Напевно, ти злякався, що для мене свобода це погань? Думаю, головна наша помилка, що ми не вміємо говорити, треба сказати, а не вигадувати сюжети у своїй голові».
— Пробач, Техьоне, пробач мені, прошу. Ти не думай, я лише хотів розслабитися разом із тобою. Хотів відчути з тобою свободу, показати тобі її, Кім Техьоне, пробач мені. Не дивися на мене так перелякано. Алкоголь — це останнє, що зможе подарувати свободу своїм почуттям і розслабити. Вибач, що був такий різкий з тобою. Не думай, що я привів тебе заради цього. Я хочу тільки розслабити, — Чонгук дивиться на Кіма так само злякано та винувато, як і Кім. Знав би Чонгук, чому Кім так дивиться на нього. Бо боїться померти саме цієї ночі. Коли він поряд з тобою, Чон Чонгуку. Коли ця мить змушує відчувати його живим, коли він відчуває, що кохає. Любить тебе, Чон Чонгуку.
— Чонгуку, не смій це говорити. Я навіть не думав, що ти привів мене сюди заради цього. Ми добре знаємо, як ми потрапили сюди. Наші серця привели нас сюди. Чонгуку, не смій просити вибачення в мене. Адже ти нічого поганого не зробив. Ти справді лише запропонував випити разом із тобою, щоб розслабитися, відчути свободу, що тут і роблять усі. Подивися навколо, хто тут не відчув цього градуса? Чонгуку, я готовий відчути з тобою свободу, готовий розслабитися, відчути цей градус, а пізніше градус твого кохання до мене. Я дозволив тобі керувати мною цієї ночі. Я хочу цього. І знаю, що ти теж, — Кім узяв у руки чарку і дивився в очі Чонгука, який з роззявленим ротом захоплювався Кімом і був готовий взяти його просто там. Але це лише фантазії в його голові, адже він до божевілля хоче влитися в його губи.
І хоч Кім розуміє, що буде після того, як він відіп'є з цієї чарки, але знає, що життя одне. І навіть якщо ти хворий на смертельну хворобу, потрібно намагатися жити у своє задоволення. Адже навіть якщо випити — смерть. Не випити — смерть. Кінець однаковий. Тільки після прийняття реакції різні, і можуть бути летальні, складні.
«Нехай, я пожертвую своєю мукою у вбиральні цього клубу, аби тільки ми були разом. Відчували свободу, цей градус, а потім градус нашого кохання одне до одного. Я обіцяю, коли, спустошивши цю чарку, я торкнуся твоїх губ так, що ти відчуєш спирт своїм язиком. І нехай, я буду мучитись у вбиральні в цьому барі, може це закінчитися летально, складно. Але я буду пам'ятати наш останній поцілунок. Поцілунок під градусом, який виростав від нашого кохання. Вибач мені, Пак Чіміне. Вибач за те, що порушую цю дисципліну і роблю суїцид, що зменшую кілька щасливих днів з тобою, Чон Чонгуку, але я хочу відчути життя, спустошивши цю чарку. Я хочу відчути з тобою цю свободу. Свободу життя. Коли ти незалежний і можеш дозволити керувати собою, а не коли керують тобою лікарі, хвороба. Ти почуваєшся наче в клітці, яка гниє разом із тобою і повільно вмирає».
«Я п'ю цей спирт за наше кохання, Чон Чонгуку. За нашу свободу та нашу пристрасть. Хочу після спустошення цієї чарки поцілувати тебе, і щоб ти взаємно відповів. Я п'ю це, жертвуючи собою, щоб нам було зараз добре. Адже я сказав, що дозволю цієї ночі керувати мною, тільки щоб я не помер цієї ночі у своєму ліжку, думаючи про те, що егоїст. Але краще я помру тут від нашої свободи, Чон Чонгук, аніж від своїх страшних думок. Я сказав, щоб ти вкрав мене цієї ночі й подарував мені себе. Подарував своє кохання, свій час, а я тобі — свій. Що вже закінчується. Я хочу провести цю ніч з тобою, готовий мокнути під дощем, вбивати свій лень живий імунітет, що тримався, аби бути поруч із тобою. Щоб ти був поряд зі мною. Я готовий пожертвувати собою, щоб нам було добре цієї ночі. Я готовий пожертвувати своїми муками, аби нам було добре цієї ночі, після того, як я спустошу свій організм у вбиральні в цьому барі. Вилью з себе крові з носа, виблюю всі органи й від запаморочення втрачу свідомість. Лише для того, щоб нам було добре, і ми відчували цю свободу, незалежність, себе. Щоб я після спустошення цієї чарки поцілував тебе. Я кохаю тебе, Чон Чонгуку. Хочу, щоб нам було добре».