МКБ-R44.1

І осінь принесла до мене тебе

МКБ-R44.1
«Слова автора»

Тим, хто кохає. 
Це історія про помилку, яку допустять герої — мовчання. Про почуття потрібно говорити, а не тримати усе у своїй голові. Мовчання — найстрашніше, що є у цьому злому світі. Мовчання — це демон, який заволодів тобою та не дає сказати про почуття, про правду.
Історія божевільного кохання, де винуватих немає, де обидва убили одне одного своїм коханням, показали не серце, а дорогу до склепу. Історія, яка покаже свій безумний фінал, де домом їхнім буде рай у їхніх серцях.
Уособлення душевного розладу, мук, нестабільності, депресії наявні у роботі.
Головна мета — донести читачу, що потрібно не тільки думати, а і говорити те, що придумав! Думки — це те, що убиває нас, а мовчання назавжди закриває під замком ці думки й не дає їх вимовити.
Кохання, почуття, правду, вдячність, ненависть — скажи й будеш врятований.

***

У цій історії хочу показати Вам, що таке закохуватися перед смертю. Життя у ваших руках і тільки ви маєте право ним керувати, що і робив Кім Техьон. Адже життя аж занадто коротке, щоб дозволяти керувати ним іншим…
Історія надихає на життя — сьогоднішній день тільки сьогодні. Живи, кохай, твори. Цінуй близьких.
Уособлення мук персонажа, який не може заснути з думкою про егоїзм. Він не хоче, подарувавши йому серце, у висновку піти у той світ і розбити його на маленькі шматочки. Адже знає, що кохання — не уникнути, так само, як і його смерті.

-День перший-

Вересень. Осінній вечір в затишному містечку Італії дається взнаки: час наближався до заходу сонця, і по небу поступово розтікався малиновий відтінок, який так само неквапливо фарбував відблиски тьмяних калюж на асфальті. До кінця літа місто знову наповнювалося людьми, які повернулися з відпочинку з різних куточків Землі — тепер на вулиці знову буде гамірно. Черевики чавкали по сирій землі, на душі вже відчувалося, що наближалася глибока вогка осінь.
Для більшості ця пора року — ненависна, але для хлопця — найпрекрасніше, що може статися з ним раз у рік. Лише восени він почувався впевнено, а душа розквітала разом із бажанням жити. Але водночас осінь — найважча пора року, адже потрібно особливо багато працювати. Це ще одна причина для того, щоб недолюблювати цей час — надто багато метушні, турбот та проблем. Хоча знайдуться люди, для яких осіння пора — ніби окрилення, творчий порив.