Моя мила Аяно

Ув'язнення

— У мене нічна зміна, Баджі, — прошепотіла мама Чіфа. — Мушу бігти.

— Можна з вами? Прошу! — я не можу лишити її саму, Ханма розгулює десь на вулиці і становить реальну таки загрозу життю будь-кого. Я не міг наражати Мацуно-сан на таку небезпеку.

— Все буде добре, Кей. Я не можу взяти тебе з собою. Справа надто секретна.

Секретна? Мама Чіфую грьобаний ветеринар, яка справа може бути секретною?

Я вже почав збиратися, коли вона прошепотіла:

— За мною наглядатиме Доракен, — я застиг. Стояв посеред кімнати в одних трусах та з наполовину одягненими штанами. — Так, Кей, я все знаю... Відпочинь, синку. Ти очей не змикаєш. За мене не переймайся хоча б сьогодні.

Я видихнув і почав повільно стягувати з себе штани. Мами Чіфую вже не було. Двері я вирішив не зачиняти, тож одразу впав на ліжко і стис поміж ніг прохолодну ковдру, яка мала запах лаванди, миттєво освіжаючись. Чомусь мене мучило погане передчуття. Не описати словами, наскільки я відчував щось у повітрі. Ніби щось насувалося. Якась подія, тільки ось невідомо, хороша чи погана?

Так чи інакше, я закрив очі здавалося всього лише на мить, а прокинувся від телефонного дзвінка. Номер був невідомим, тож я одразу подумав, що це Ханма. Подумав секунд п'ять, перед тим як відповіти.

— Алло, я говорю із Баджі Кейске? — я насилу відкрив очі і розігнувся. Голос на тому кінці не нагадував Ханмів.

— Так, це я, — можливо, дещо грубо відповів я і протер заспані очі.

— Просимо під'їхати вас до поліцейського відділку на допит.

— Який ще, бляха, допит?

— Вам відома Суміре Аяно? — серце на секунду стислося і, здавалося, пропустило удар тільки для того, щоб пришвидшити темп у десять разів.

— Так... Так, це моя дівчина.

— Сьогодні вночі її знайшли на своїй койці із пробитою кухонним ножем рукою. На ньому є тільки ваші відбитки та відбитки її матері. Хочемо вживу почути ваше алібі.

— Так... Добре, куди під'їхати?

Відділок був навпроти лікарні Аяно. Чому, бляха, все найгірше, що може трапитися, трапляється саме з нею? Нехай би ці муки осіли на моїх плечах — я би витримав — тільки би не знущатися над тендітним плечиками Аї. Якби ж я тільки міг змінити її долю, забрати у неї все погане; увесь той негатив, що вона пережила та просто помножити його на нуль.

У мусарні кипіла робота, було шумно та надто живо. Надто.

— Баджі Кейске? Я слідчий Макото, — він вказав на стілець перед ним. — Де ви були вночі у період з дванадцятої до третьої ранку?

— Спав, — буркнув я.

— Хтось може це підтвердити?

— Подушка, ковдра, ліжко. Обирайте на ваш розсуд.

— Тобто ніхто цього підтвердити не може?

— Мацуно-сан — жінка, у якої я наразі проживаю — і та не зможе. Її не було вдома вночі, вона була на нічній зміні.

— Тобто у вас нема вагомих доказів? — я похитав головою. Комісар видихнув. — Ви ж розумієте, що до вияснення обставин вам доведеться посидіти... У нас?

Я повільно кивнув. Дідько, я мушу щось зробити! Чи мушу я щось зробити?

— Я можу попередити декого? — комісар махнув рукою в сторону стаціонарного телефону. Я швидко набрав номер Доракена і почав тараторити:

— Кене, я в мусарні.

— Як ти там опинився, бовдуре?!

— Сам ти бовдур! Хтось поранив Аяно, мене підозрюють. Нагляньте за мамою та Мацуно-сан, будь ласка.

Я завершив дзвінок і подивився у очі комісара.

— З Аяно все добре?

— Вона втратила достатньо багато крові, але все обійшлося, — як же ж їй дістається через мене!

Я заламував руки від безвиході. Моя мила Аяно страждала через мене! Кохання, яке мучило її, потихеньку вбивало. Як боляче відчувати серце, яке стискається від того, як я уявляю її тіло на лікарняному ліжку. Без єдиної краплі крові. Або з піною біля рота.

Передоз. Втрата крові. Взаємини зі мною. Здавалось би, як це можливо пов'язати в долі однієї людини? Ось так просто, не звертаючи увагу на те, яка вона вразлива, точно крильця метелика, до яких боязно торкнутися.

Я боявся її торкатись. Боявся цілувати її, чіпати її стегна. Єдиною проблемою було бажання, дике та нестримне. Соромно, що воно іде в розріз із розумом навіть зараз.

Макото дочекався, доки я зберуся з силами, а тоді повів мене до моєї клітки. Без кайданів, ніби це був мій вибір — сидіти там, доки стільки життів під загрозою. Це здавалося мені абсурдним — сидіти у безпосередній безпеці, доки всі, кого я ціную, на волосині від смерті.

На відстані руки від Ханми.