Моя мила Аяно

Візит

Будь ласка, не забувайте про мій телеграм-канал, у якому є перелік усіх історій, посилання на них, спойлери та дати виходу серій! Поспішайте, я чекаю на вас усіх:
https://t.me/DominaHabba

- Ні, ми не наглянемо за нею, - Доракен склав руки на грудях і вигнув брову.
- Це нечесно! - я зірвався зі стільця і злісно стис кулаки.
- Ще ногою тупни.
Я вже майже ричав, тому Доракен розсміявся і махнув в сторону виходу.
- Вали. Наглянемо.
Через кілька хвилин я вже їхав на шаленій швидкості до лікарні, в якій лежала Аяно і адресу якої Чіф скинув мені повідомленням одразу після того, як повідомив про її госпіталізацію. Коли медсестра вела мене до її палати мене почало потрохи розпирати від емоційного збудження. Здавалося, що я не бачив її цілу вічність. Щоб не почати штовхати і прискорювати медсестру, я запхав руки до кишень так глибоко, як тільки міг, і стис їх у кулаки. Чому вона така повільна? Чому вона не може йти швидше? Я ледь тримався, щоб не озвучити це. Не хочу здатись нетерплячою дитиною.
- Ми прийшли, - я це зрозумів, бо ми зупинились. Їй богу, якщо лікарі такі тугі, чому вони працюють, ну, лікарями? Роботи простіше не знайшлося?
Я ледь не увірвався у палату. Бліда як смерть, вона напівлежала і крутила в руках свою каблучку. Ту, що велика для неї. Коли двері за моєю спиною зачинились, Аяно повернула голову і її очі вмить округлились.
- Кейске! Як... Ти... Я... Я не наркоманка!
- Це єдине, що зараз тебе хвилює? - я сів на стілець поряд з медичним ліжком. - Чи не подумаю я, що ти наркоша? - я сумно розсміявся і зітхнув. - Я вірю. Я знаю, Ає.
- Ая? Як ти додумався скоротити моє і без того коротке ім'я? - я потис плечем і поцілував її в лоба.
- Як ти себе почуваєш?
- Наче мене збили вантажівкою. І переїхали десять разів. Ні, дев'ять, - я хмикнув і вдихнув запах її волосся. Воно пахло квітковим сухим шампунем, бо логічно, що з крапельницею помити голову було просто неможливо. - Май совість, Еде, я не милась два дні.
- Але твоє волосся пахне квітами... Квіткою, лавандою. Новий аромат?
- Так... Ти й це помітив? - я кивнув, не відриваючись устами від її маківки.
- Звичайно помітив. Господи, ти зведеш мене в могилу.
- Ну то кинь мене.
- Маніпуляторка...
- Не без того.
Її голос вібрацією проходив крізь усе моє тіло і торкало струни всередині. Здавалось, ніби вона заповнює мене повністю, і скоро вона литиметься через край.
- Через край, - проспівав я, прикриваючи очі.
- Що через край? Ти про що, Кей?
- Не звертай уваги, котику. Раптово додав до своїх думок вголос.
- То про що ж ти таке думав? - її щось дратувало.
- Ти наче злісне кошенятко. Щось трапилось?
- Ні, просто вся ця ситуація виводить мене з рівноваги, - вона зітхнула декілька разів. - То про що ти думав.
- Про тебе, звичайно. Про мою маленьку та неймовірно сильну Аяно.
Вона надула губи і я нарешті її відпустив. Сумі дивилась у вікно, наче була десь поза межами цієї кімнати. Вона думала про щось, про що я не знав, чомусь це відчувалось в її сумному і водночас загубленому погляді.
- Мені не можна шоколад... - ледь прошепотіла вона. - Це сумно, я дуже його хочу.
- То ти про шоколад так замислилась? - Сумі похитала головою.
- Якби ж. Все набагато простіше, - вона подивилась на мене багатозначно. Ая ніколи не дивилась так на мене. Цей погляд прямо таки пробирав, ба навіть пробивав до кісток, ніби попереджував про щось.
- Чому ти так дивишся на мене? Що ти хочеш сказати мені цим? - хотілось запитати в неї, та я мовчав. Наразі вона лежить під крапельницею у невідомому мені стані, і не факт, що вона взагалі хотіла щось донести.
Ая дивилась на мене жалібно, як на...
- Покинуте сліпе кошеня... - вона торкнулась моєї щоки і ніби проникла в мозок ще глибше, хоча вже давним давно просочила там усе і вже вилазила за межі. - Ти такий миленький-маленький, що в мене виникає бажання стиснути тебе поміж своїх ніг.
- Це точно через те, що я милий? Бо мені здається що це через те, що я неймовірно сексуальний.
- Харам, Кей, не випробовуй долю. Гріхи до кінця життя не замолиш.
- Я ще не нагрішив на таке, тому поки що можу жити спокійно.
- Від тебе відвернуться всі боги.
Я потис плечем. Що ж, вони вже давно не на моїй стороні, якщо дозволили мені закохатись у неї.