Моя мила Аяно

П'єса

Кажуть, дурному в коханні допоможе Бог? Чухня, бо він або знущається, або ж його не існує взагалі. 

Натяки Аяно не розуміла, або не хотіла розуміти, скільки б я їх не робив. Вона навіть не зрозуміла, що я запросив її на побачення і привела з собою Мацуно. Йобаного Мацуно! Господи, я думав що вб'ю їх обох. 

Суміре сиділа спиною до мене і агресивно втирала крем в руки, мабуть, всоте за день. Не дивно, що вони в неї так пахнуть, бо думаю, ко коридор ними точо тхне.  

- Заспокойся, - промовив я, торкаючись її плеча. - Нащо ти так часто їх мастиш? 

- Щоб вони були зволоженими. 

- По ним вже Ісус ходити може, зав'язуй. Що з тобою таке? 

На мить вона зупинилась і повернулась до мене.

- Я втомилась. Я хочу додому. Так я хоча б якось скорочую час. Ця буденність вбиває поступово, як... 

- Як що? 

Вона не відповіла і відмахнулась. 

- Ти не зрозумієш. 

Може, я і зрозумів би (це не алгебра) та вона навіть не дала мені шансу.
Дідько, хіба можна робити висновки просто з нічого? 

- Сказала А, кажи й Б. Мала, я міг би хоча б спробувати зрозуміти.

Дівчина заховалась за навісою зі свого волосся і прошепотіла: 

- Це не те, про що я можу говорити.

Приїхали. 

- Ти вперше за п'ять років таїш щось від мене, - я відкинувся на стілець і схрестив руки на грудях, і якби не парта позаду - я б гепнувся. - Ти втратила довіру?

- Все не так! - її тоненький голосочок наче тремтів. Не вистачало ще, щоб вона заплакала.

- Все, мала, не дуйся. Я ж сміюсь над тобою, - я готовий трохи прибрехувати, благаю, тільки не плач. - Хочеш морозива після школи? 

- Хочу. 

- А на річку? 

- І на річку хочу. 

- Без Чіфую, - Аяно здивовано охнула і прошепотіла: 

- Без Чіфую. 

Як камінь з душі. Тільки я, Аяно і ріка з морозивом. І без Мацуно. Що може бути краще? 

- Баджі! - гаркнув директор, та настільки голосно, що всі, хто вже сиділа за партами, підстрибнули від несподіванки. - За мною.