Моя мила Аяно

Обман і небезпека

На звалищі було пусто.
Вальгалла не з'явилась.
— Майкі? — той у відповідь на мій поклик лише вилаявся і вдарив ногою найближку з машин.
— Хто з Мацуно-сан?!
— Дідько, нікого! — тепер лаявся я. Біля кожного, кому загрожувала розправа, нікого не було.
Нам не треба було команди — ми самі сіли на байки і помчали. Я прямував до лікарні, стерегти Аяно і Юкіне, а Міцуя — до будинку своєї двоюрідної сестри.
О, Боже, тільки б усі були цілими. Грьобаний Ханма. Боягузлива собака. Знайду — кишки випущу і навколо його бридкої шиї намотаю.
Спочатку я увірвався до палати Юкі. Вона тихо сопіла і була на місці. Потім я побіг до кімнати Аяно. На койці її не було, та через секунду вона увійшла до палати вслід за мною.
— Я ходила на обстеження, — вона дивилась під ноги і котила за собою крапельницю, доки лікарка притримувала її. До мене все ще туго доходило. Щойно Аяно тут не було, і я вже хотів трощити стіни. Дідько, як вона вчасно з'явилась.
— Ти біг? Чому?
— Так... Сумував, — я видихнув. Їй не варто знати, що вона могла померти і я думав, що вона вже це зробила.
Аяно важко та глибоко дихала.
— Що з тобою робили? — вона скривилась.
— Промивали шлунок і вводили щось у вени. Почуваюсь ніби тричі вичавлений апельсин.
Я хмикнув і швидко написав у групу Манджі, щоб хтось допоміг мені з дівчатами: я не можу бігати від палати до палати, це викличе підозри і мене випихнуть звідси швидше, аніж ту людину, яка б насправді їм загрожувала.
— Ти сам не свій, — як завжди, Аяно читала мене так, ніби їй це нічого не вартувало.
— Так, виникли... Виник деякий... Казус. Тобі хвилюватися немає чого.
— Точно? Ти затинаєшся, коли говориш. Хвилюєшся?
— Ти завжди мене хвилюєш, Ає.
— Ніколи не помічала.
Ти мене не те що б помічала взагалі.
Я зітхнув.
— Тобі немає чого хвилюватися, повторююсь. Ти та Юкі в безпеці.
— Юкі? До чого тут Юкі?
Чорт.
— Бо ви обоє постраждали від Ханми. Тому я й говорю, що ви в безпеці. Обидві.
Аяно коротко потисла плечем і повернулася до вікна. Каблучка з її пальця кудись зникла.
— Де твій перстень?
— Га? Загубила десь, доки на процедури йшла, — вона ледь надула губи і подивилася на свої пальці. Тепер без персня.
Я знайду його. Або зроблю такий самий, і подарую їй на день народження. Або, може...
— Чого задумливий такий? — Суміре ледь торкнулася пальцем кінчика мого носа. Я ледь посміхнувся їй і поцілував її руку. Жах, вона вже починала пахнути лікарнею!
— Одужуй швидше, кошеня. Я не можу знаходитися далеко від тебе стільки часу.
— То не знаходься. Будь поряд, прошу, — вона взяла мою руку і притулила до своєї щоки. — Твоє кошенятко сумує за твоїми руками на своїх стегнах.
В дверях хтось награно прочистив горло. Медсестра не зацінила аналогію Аяно. Буде добре, якщо хоча б не подумала, що то зоофілія.
— Я прийшла змінити крапельницю, — вона вальяжно пройшла повз мене. Аяно сильніше стисла мою руку і закрила очі.
— То тобі не подобається це все?
— А кому таке сподобається? Щосекунди штрикають мене голками, а я ще й боюсь їх.
— Моє сміливе кошеня боїться голок?
— Я не така смілива, як ти думаєш, Кей.
І ось знову. Її погляд і фрази звучать надто двозначно. І що вона намагається мені сказати?
Я ледь не здригнувся, коли мій телефон видав звук повідомлення.
— Хто пише? Подивишся?
Я похитав головою. Щойно я несподівано зрозумів, що не зміг би без неї жити. Не уявляю життя без неї, ніби вона має бути його частиною.
— Твою ж... — я запустив пальці в коріння свого волосся і з силою їх стис. Що ж це за нахрін такий? Як мені жити без неї, раптом що?
— Що таке, Баджі! — о, Боже, її голос!

Будь ласка, не забувайте про мій телеграм-канал, у якому є перелік усіх історій, посилання на них, спойлери та дати виходу серій! Поспішайте, я чекаю на вас усіх:
https://t.me/DominaHabba