«ми зустрілись двічі»

6 глава

Ми з мамою вирушили в Україну, цього разу на вокзалах було не так багато людей, як тоді коли ми приїхали. Ще трішки і ось ми вже в Львові. Ну і ще чуток, і ми вже в рідному Києві.
(Єва)- МАМАААА! НЕВЖЕ МИ ПРИЇХАЛИ?! - моєму здивуванню не було меж.
Я кричала щосили, адже була неймовірно щаслива повернутися додому.
(Єва)- тут навіть повітря інше - я вдихнула на повні груди і видихнула.
(єва)- пахне щастям.
(мама)- ахах, єв, спокійно, у нас багато роботи, тому давай швидше.
(єва)- ну мааам, вмієш зіпсувати момент.
(мама)- ах, я псую? нунуну, я сьогодні планувала замовити піцу на вечерю, але тепер подумаю.
(єва)- МАМА! ЦЕ ШАНТАЖ! ти нічого не псуєш 😇 ти найкраща!
(мама)- ідемо вже.
До рідного району ми дібрались на таксі, те як я їхала потрібно було бачити. Немов дитина яка вперше у Діснейленді, так я була в таксі. Я буквально прилипла до вікна, адже так давно не бачили Києва, свого рідного і коханого.
Ось ми вже приїхали, і що мене здивувало так це те, що попри прильоти, які відбувались у нас на районі, він виглядав дуже спокійним.Про вибухи нагадували хіба що вибиті вікна в декількох квартирах, а заміняти їх немає кому, адже люди виїхали. Ми підійнялись у свою квартиру і ось момент, який я так довго чекала. Я ступаю в квартиру і мені в ніс б'є жахливий запах.
(єва)- МАМ, що це за запах, фу!
(мама)- йо..думаю це з холодильника.
(єва)- роботи тут буде явно не на 1 день.
Першим ділом ми переодягнулись в домашній одяг і відкрили вікна, а вже потім пішли прибирати холодильник, адже там вже створилось нове життя і всі продукти харчування були схожі на мутантів. Продукти викинулись, холодильник помився, морозилка хвала богу не ожила і там все було добре. Прибирання холодильника зайняло у нас 3 години часу.Неймовірно втомились, але розуміли що ще багато роботи, і відкладати на потім не хотілось
Потім ми влаштували генеральне прибирання в квартирі, і на це у нас пішло 3 години часу. Вікна не сильно постраждали, але їх потрібно було замінити, тому мама зателефонувала друзям з компанії і домовилась аби вже завтра нам привезли та встановили нові вікна. Доки ми прибирали та розкладали речі вже настав вечір, тому мама стримуючи обіцянку замовила піцу і ми гарно повечеряли. Сил говорити не було, і дуже хотілось спати, адже поїздка та прибирання в квартирі неймовірно вимотали нас.
(єва)- мам, а коли в нас випускний приблизно буде? щоб я знала коли іти сукню вибирати.
(мама)- завтра я буду зайнята цілий день, але післязавтра підемо обирати сукню, адже випускний буде на наступному тижні.
(єва)- ого, так швидко?
(мама)- та, потім тобі потрібно буде зібрати документи для вступу в Польщу, якщо ти хочеш там поступати. Я не зможу поїхати з тобою, тому нажаль і швидше за все ти будеш там жити сама. Але це ми ще побачимо.
(єва)- САМА? ну нііі, мені буде геть нудно без тебе. - я була розчарована і обурена.
(мама)- єв, тобі потрібно навчатись далі, а мені керувати компанією, я тобі нагадаю що компанія архітекторська, і дистанційно я не зможу нею керувати, мені потрібно їздити на об'єкти і таке інше.
(єва)- 😢
(мама)- а в Україні не хочеш поступати?
(єва)- чесно кажучи не дуже, тут постійно прилітає кудись, і сумніваюсь що за такими обставинами можна нормально вчитись. Більшість часу сидіти в підвалі або на дистанційному навчанні - мені не дуже подобається така ідея.
(мама)- ну це ми ще побачимо, а тепер іди чисть зуби і лягай спати :)
(єва)- добраніч! ;)
(мама)- добраніч, моє сонце.
Я пішла в кімнату, але ще довго не лягала спати, я сама в Польщі.. Не уявляю такого, але з іншої сторони, я вже доросла і потрібно вчитись жити самостійно..але як це маму кинути саму. Я не могла уявити що з нею буде, без мене. Всі ці роки ми гарно жили удвох, але нам дуже не вистачало тата, а як і я поїду від мами, їй стане геть самотньо...Я ще довго думала про навчання в Польщі як раптом у моїх думках з'явився Ян; цікаво що він зараз робить, і як в нього складається життя, він все ж співак. Не знаю як, але мої руки самі потягнулись за телефоном і я вирішила знову йому написати, але на цей раз чекати доти, доки він не відповість.