«ми зустрілись двічі»

4 глава

Я  підняла голову, і побачила ... ЙОГО, того самого хлопця з кафе. Відразу  впізнала його, ті ж очі, і той же погляд в душу.
(єва)- .... - у мене просто мову відняло, я не знала як на це реагувати, і дивилась на нього як дитина на цукерку у вітрині.
(?)- що?..
(Єва)- зачекай, це ж я з тобою тоді в кафе зіткнулась?
(?)- господи, зачекай ,ТАК! я впізнав тебе!
Невже це він..і ми нову зустрілися..
(?)- тобі допомогти? ти не сильно забилась?
Оглянувшись я побачила здерті коліна, але було не сильно боляче
(Єва)- тільки коліна здерла, але це нічого, пройде)
(?)- ще раз пробач, це моя вина, я не хотів, справді!
(єва)- нічого, не вибачайся, все добре?)
(?)- точно?
Я почула як його хтось покликав, це була якась темноволоса дівчина років 24 на вигляд, і теж на роликах, ймовірніше всього це була або його знайома, або ж і його дівчина.
(ти)- так!! іди, тебе вже зачекалися) Подумки: *та яке так?! в мене відчуття ніби я прямо тут і помру зараз, КОМУ Я БРЕШУ?*
(?)- тоді я поїхав, бувай ;)
В животі ожили тисячі метеликів, вони ніби танцювали сальсу всередині мене.
(єва)- я вже й забула як це, відчувати метеликів в животі, ахах
(христя)- ні, будь ласка, не згадуй його, він жахливий, він ледь не вбив тебе, благаю забудь його
(єва)- так..але він - показала я в сторону незнайомця - їх пробудив..
(христя)- ви знайомі?
(єва)- пам'ятаєш я тобі розказувала про хлопця з кафе? так ось це він
(христя)- я ж казала ви зустрінетесь ще))
(єва)- так то воно так, але я знову не наважилась познайомитися з ним, а я обіцяла собі :((
(христя)- не щастить тобі на хлопців, сонце моє ясне
(христя)- ти хоч не сильно забилась? голова не болить?
(єва)- Христь, єдине що в мене зараз болить, так це душа, вона плаче за ним, а ми навіть не знайомі.
(Єва)- люди милі, сказала як в якомусь турецькому серіалі.
(христя)- ахаха,можливо підеш і познайомишся?
(єва)- востаннє це закінчилось погано..
(христя)- тоді пішли далі кататись?
(єва)- не пішли, а поїхали :)
Ми ще довго катались, і весь цей час я відчувала на собі погляди..це був він..він ніби слідкував за мною і за кожним моїм рухом... здавалося ніби він вивчав мене, кожен сантиметр мого тіла..
(христя)- слухай, давай вже закінчувати, бо в мене вже ноги болять?
(Єва)- та в мене теж вже болять, поїхали
Під'їжджаючи до виходу мене раптом хтось схопив за руку. Я злякалась і різко повернулась. Це був він.
(єва)- ти злякав мене
(?)- пробач, я випадково, ти не проти познайомитись?
Подумки: *ТАК ТАК ТАК ТАК!!! УРА*
(єва)- хмм, ні не проти)
(?)- ну що ж, мене звати Ян, Ян Розмановський
(єва)- Розмановський звучить як розмарин, ну гаразд, мене звати Єва, Єва Білявська
(ян)- вау, ім'я не дуже місцеве, ти з Польщі?
(єва)- ні, я приїхала з України в Польщу, адже у нас розпочалась війна, і залишатись там ми не могли, адже щодня чули обстріли і в сусідній дім потрапила ракета і ми вирішили що потрібно їхати.
(ян)- господи...який жах, і як тобі тут?
(єва)- загалом непогано, люди дуже хороші і місто дуже гарне)
(ян)- та, місто і справді гарне)
(ян)- ще хотів перепросити за те, що так швидко втік, мене просто покликали, трохи незручно вийшло, потрібно було з тобою залишитись і допомогти тобі
(Єва)- та нічого страшного, не хвилюйся
(ян)- слухай, давай обміняємось інстаграмом, і домовимося, десь погуляєм?
Я дуже швидко відкрила інстаграм,і намагалась не подавати виду що у мене трясуться руки.
(єва)- гаразд) ось, ось мій акаунт)
(ян)- вау, дуже гарна аватарка!
(єва)- дякую)
(ян)- ну тоді ще спишемось, напиши мені ввечері, побалакаємо))
(єва)- добре, приємно було познайомитись
(ян)- і мені! бувай.
Він поїхав далі, а я не знала як втримати себе в руках, відчуття було таке, ніби я ось-ось зомлію.
(христя)- слухай, ти світишся як диско куля на сонці, що сталось?
(єва)- пам'ятаєш того хлопця, з яким я спочатку стикнулась в кафе, а потім тут на роликах? так ось, він підійшов познайомитися і ми обмінялися інстаграмами!!! АОАОАОАОА
(христя) - я це вже казала, але скажу ще раз, а я казала що ви ще зустрінетесь!!
(єва)- ТАК!!! потім ввечері напишу йому, можливо підемо десь погуляємо
(христя)- ахах,добре, давай вже розходитись, адже вже вечоріє і комарі злітаються, а тут такі комарі що друзів можуть замінити, величезні!!
(єва)- оу, гаразд:(
(христя)- не сумуй! ми ще побачимось, ще погуляємо десь
(єва)- ну добре
(христя)- напишеш як прийдеш, і як буде йому писати, оке?
(єва)- оке :)
Щаслива, я йшла додому, і вже планувала що одягну на прогулянку з Яном. Прийшовши додому, мами ще не було, тому я приготувала вечерю, і пішла в душ.  Вирішила почекати до вечері маму, а поки написала христі: