Всі ми пам'ятаємо 24 лютого 2022 року...в той день наші мрії та плани обірвались..так сталось і з Євою, 18-річною мешканкою Києва, в той ранок вони з мамою прокинулись від вибухів за вікном. Було прийнято рішення виїжджати в Польщу до тітки Агати. П...
Перед тим, як ви будете читати цю історію хочу дещо сказати. Свій відгук (як негативний, так і позитивний) ви завжди можете залишити у мене в тг: ddarwxq або в інстаграмі: ilioss.s Буду неймовірно вдячна всім тим, хто напише :) 💋
Присвячую цю історію найкращим христі, златі фігіль, кі і особливо дані, ви мої котусики 💗 24.02.2022 Дата, яку запам'ятають всі українці на все життя. Дата, яка змінила наше життя. Дата, коли все пішло шкереберть. Це все розпочалось неочікувано, і ми всі це пам'ятаємо, і ми цього не забудемо Саме з цієї дати, розпочинається наша історія. 6:30 Я проснулась від вже знайомого звуку будильника. Очевидно, що мама вже теж проснулась, адже з кухні лунав звук тарілок. Зайшовши у ванну кімнату я буденно вмилась, подивившись у дзеркало здалося що щось не так, опанувало якесь дивне та тривожне почуття. (Єва)- не накручуй себе, все в порядку. (мама)- ти з ким говориш то? - здивовано запитала мама. (Єва)- зі своєю другою особистістю - зітхнувши сказала я . {А взагалі про мене
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Мене звати Єва, Єва Білявська, мені 18 і в цьому році я мала б закінчувати школу, але через війну розумію що цього не буде. Я живу в Києві з мамою, тата у мене немає, адже років з 10 тому назад він загинув у автокатастрофі. З того моменту моє життя пішло шкереберть, я закрилась в собі і ходила лише в школу і назад, ніяких гуртків і такого іншого. Хоча ні, перед школою була лікарня, стан мого здоров'я настільки погіршився, що я мало не померла. Лікарі сказали це все стрес :( Ми з мамою вже навчились жити разом, але я все ж сумую за татом...} Покинувши ванну кімнату, не можна було не помітити зібраних речей у залі, та тривожну маму, яка чимдуж бігала по квартирі та збирала валізи. (Єва)-мааам! ми кудись їде.. Раптом почувся вибух. Мене полонили мурашки по всьому тілі та страх. (Єва)- МАМ! ЩО ЦЕ БУЛО? (мама)- єв, почалась війна і нам потрібно поїхати з України, наскільки часу не знаю, але думаю на місяць мінімум. (Єва)- мам, мені страшно.. Мама підійшла до тебе та міцно обійняла. (мама)- Єва, сонце моє, я тебе дуже люблю, все буде добре, чуєш? ти біля мене, все добре :) {
