Вороже Серце (1)

А світ на місці не стоїть

Раптом двері у палату відчинилися.

—Як самопочуття? — промовив Майкі, що тримав у руках знайомий пакет з випічкою.

—Не погано, галюни бачила, але не смертельно

—Я купив твої улюблені тайякі — хлопець поклав пакет на тумбочку поблизу койки, а сам присунув крісло і сів біля дівчини.

—Оо, а я таке люблю — шатенка припіднялася і взяла той пакет.

—А які галюни?

—Та так, не дуже важливо — вона згадувала слова сестри та старшого Сано.

—Як скажеш, до речі лікар каже, що в тебе нереальна регенерація, та й до того ж після реанімації твій пульс і тиск стабільні

—Чудесно, то це мене вже завтра випишуть? — зеленоока відкусила шматок тістечка.

—Хтозна, бачу шви наклали — хлопець звернув увагу на 2 металеві скобки, що скріпляли шкіру на чолі, проте це місце було прикрите волоссям.

—Напевне шрам залишиться, поповнить колекцію

—І багато в тебе шрамів?

—Достатньо, колись дізнаєшся історії появи кожного з них — юна леді простягнула юнаку одне тайякі —Будеш?

—Домовились — білявчик взяв те тістечко і надкусив.

Ці двоє ще поговорили про Курокаву, а дівчина намагалася згадати, що трапилось.

—Точно, лікар говорив, що можлива амнезія, то що ти останнє пам'ятаєш?

—Те, що коли мене вдарив Кісакі я впала і знепритомніла

—Ні... Ти піднялась і почала творити неймовірні речі

—Які?

—Кинула ніж ідеально в колесо байку, відрубила Ханму з ноги, Кісакі погрожувала, а згодом його теж вирубила

—Я? Серйозно?

—Ну так, потім пришканлибала до нас і як помираючий лебідь впала до мене на руки, а потім показала фак Ізані і посміхалася

—А це вже більше на мене схоже

—То ти не пам'ятаєш розмови дорогою сюди?

—Нєа, а там було щось важливе?

—Не зовсім, проте якщо справді важливо то ти згадаєш невдовзі

—Гараздечки — тоді у палату увійшов лікар.

—Добрий вечір. Як самопочуття? Я прийшов перевірити пристрої, адже ваша стабільність вражає