Зустріч

329 23 6
                                    

Вечір, темрява огорнула місто Токіо у свої міцні обійми. Дівчина чи швидше юна леді прогулюється парком. У її короткому волоссі відбивається сяйво місяця, завдяки чому в темряві вона достатньо помітна. Шатенка слухала нові плеєри, які купила буквально декілька годин тому. Вона розуміла, що їй доведеться весь час розмовляти чужою мовою, їй не дуже хотілося покидати свою рідну Україну, але цього вимагало навчання.
Дівчина повільно крокувала і дуже уважно слухала пісні з касет. Саме через цю необережність вона спіткнулась об камінь і це змусило її поглянути вперед, де вона побачила бліду постать.
Інколи дівчина просто випадково бачила ці бліді постаті різного зросту, з різнобарвним волоссям. Це інколи її лякало, адже ці постаті самі зникали, як дим розсіювалися.
Ця постать була високою і мала чорне, мов вугілля, волосся, а сама шкіра була дуже блідою, як у інших постатей, які бачила дівчина. Ця постать, наче пливла тією стежиною. Вона привернула увагу дівчини, тож та повільно і тихо крокувала за нею, на безпечній відстані.
Шатенка хвилин з 10 йшла позаду постаті, а після почула далекі голоси. Вони лунали з якогось холму, на який вели довгі сходи, з яких випромінювалося слабке сяйво.
Дівчина повільно покрокувала сходинками, намагаючись не видавати жодного звуку. Вона кралась, наче хижак, що видивлявся свою жертву.
На поверхні було з сотню підлітків, хтось був старшим, хтось однолітком. Їх всіх об'єднувала тільки однакова форма, чорного кольору з жовтими символами на ній вишитими.
Дівчина вже загубила ту постать, тож намагалася знову її вгледіти. Завдяки своєму не дуже низькому росту, дівчина майже непомітно пройшла в перший ряд. Вона зупинилася біля якогось блондина. На вигляд він був молодшим за неї. Помітивши її, хлопчина прикрив шатенку, так щоб її майже не було помітно іншим. Та от юна леді продовжувала видивлятися бліду постать, яку втратила зі свого поля зору.
Аж ось вона зрозуміла, що вже не знайде того молодика, тож намагалася слухати того білявого хлопця, що стояв на декілька сходинок вище за неї та інших. Він був приблизно її росту, юнак був доволі симпатичним. Той щось говорив про нову сутичку, що трапиться через декілька днів... Він говорив щось про команду "Манджі"... Було цікаво слухати той монотонний голос білявчика. За спиною того хлопця стояв інший, зовсім не такий, він був високого росту, майже як та білява постать, але в цього хлопця було таке ж блондинисте волосся як і в того, що прикрив її. Той хлопець мав тату, на скроні, це виглядало дуже вульгарно.
Аж ось, почулася команда "по домам", після якої усі хлопці розійшлися, проте залишилося ще декілька парубків. Блондин продовжував прикривати шатенку, він буквально не рухався.

Вороже Серце (1)Where stories live. Discover now