Швидка трансміграція. Частина 2 (Записи Гравців та Хостів)

5.336

— Сприятливий час уже майже настав. Чому наречений усе ще сидить на бику? — багатозначно сказав Хе Дахуа.

Вень Жухуа не звернув на нього уваги і тільки втупився у Нін Шу. Нін Шу тут же підійшла до нього.

— Кузене, настав час тобі злізти і виконати ритуальне поклоніння.

— Я вже говорив тобі, я не одружуся на Хе Сяохуа.

У голосі Вень Жухуа лунало роздратування, але в той же час, він немов сподівався на щось, дивлячись на Нін Шу.

Хе Дахуа втупився у Вень Жухуа вбивчим поглядом. Обличчя голови селища почорніло, він наказав комусь стягнути вчителя з бика та привести до головного залу.

Вень Жухуа намагався чинити опір, але слабкий учений нізащо не зміг би впоратися з жителем селища звичним до грубої праці. Особливо враховуючи його поранення.

Вень Жухуа був змушений виконати ритуальні дії. Коли він почув слова "церемонія завершена", щось у його серці немов вибухнуло, і він відчув порожнечу.

Нін Шу спостерігала за тим, як на червоному від гніву обличчі Вень Жухуа миготять різні емоції. Єдина емоція, яка не з'являлася на його обличчі — радість.

Вона підійшла до голови селища і солодко посміхнулася.

— Голова селища, я залишаю кузена на вас. Ось посаг, який я приготувала для мого кузена. Я чула, що той женьшень, який врятував йому життя, був вашим найбільшим скарбом, тому я спеціально відправила гінця в місто, щоб він купив ще один женьшень.

Нін Шу взяла женьшень із рук Юе Лань та передала його голові. Коли той відкрив коробку, то побачив, що якість цього женьшеню не сильно відрізнялася від того, який був у нього. Його обличчя відразу ж осяяла радість.

— Гаразд, гаразд, не обов'язково бути такою чемною. Ми ж усі родичи, ми тепер одна сім'я.

Коли Вень Жухуа побачив женьшень, то його очі стали червоними.

— Чому ти не дістала цей женьшень раніше? Чому? Чому?!

Якби Бай Циньсян дістала його раніше, то йому б не довелося одружуватися з Хе Сяохуа і проходити через таке приниження.

Вона повинна була просто віддати женьшень родині Хе! Якби вона це зробила, то йому б не довелося опинитися в такій критичній ситуації.

Нін Шу подумки відповіла: "Тому що мені подобається твій вигляд, коли ти марно намагаєшся боротися з тим, що відбувається."

Нін Шу прикинулася шокованою.

— У мене раніше не було женьшеню. Я лише попросила декого купити його, раз ти зібрався одружитися, і зробити тобі весільний подарунок. Кузене, я зробила щось не так?

Серце Вень Жухуа палало від гніву. Він відчув сильне бажання роздряпати собі груди і закричати в небо. Він відчув, що ось-ось збожеволіє, якщо продовжить далі придушувати свій гнів.

Вень Жухуа зірвав з грудей велику червону квітку, зроблену зі стрічок, та кинув на землю.

— Ви отримали свій женьшень назад, тож тепер я нізащо не одружуся з Хе Сяохуа.

Вираз голови селища став холодним.

— Ах ти, проклятий виродку! — сказав Хе Дахуа, — Бажаєш закластися, що зможеш вибратися з цього залу для церемоній живим? Якщо зможеш, то я зміню своє прізвище на твоє!

Тим часом Хе Сяохуа зняла вуаль і втупилася у Вень Жухуа. З таким виразом обличчя її звичайний святковий червоний макіяж став виглядати зловісним.

— Замовкни, ми вирушаємо в подружню спальню! — сказала вона.