Швидка трансміграція. Частина 2 (Записи Гравців та Хостів)

4.221

Голод Нін Шу завжди вщухав після пиття Есенції, тому ароматний запах шкільного лікаря, більше її не спокушав.

Есенція справді була скарбом. Чи означає це, що відтепер вона буде її єдиним джерелом їжі?

Але це складний шлях. Дядько навряд чи міг постійно її діставати.

Нін Шу сіла притулившись до стіни, щоб трохи поспати. Після Есенції вона завжди відчувала сонливість.

- Дейзі, як ти почуваєшся? - запитав шкільний лікар.

Нін Шу підняла повіки і зробила рух рукою, що означає сон.

Дядько записав щось у свій нотатник.

- Іди на операційний стіл. Як ти можеш спати де завгодно? У тобі немає жодного сліду жіночої пристойності.

Нін Шу: ...

Дядько, хіба сон на операційному столі не дивне рішення? Крім того, тепер вона зомбі, тому мабуть визначення «жінка» більше їй не підходить.

- Іди спати на операційний стіл, - вказав лікар.

Нін Шу не мала вибору, тільки піднятися на стіл і лягти. Після шкільний лікар встромив ще один шприц їй у шию.

- Дейзі, твоє життя буде дуже довгим. - сказав він розглядаючи пурпурно-чорну кров. - У звичайних зомбі така ж довга тривалість життя, але їм доводиться терпіти муки нескінченного голоду. Однак, на щастя, еволюція зомбі йде шляхом становлення розвиненою істотою.

- Це здатність людей і зомбі йти різними шляхами до однієї кінцевої мети - еволюції, - лікар струснув кров у пробірці.

- Поділ клітин у твоєму тілі відбувається дуже повільно. Клітини регенерують та практично не вмирають. Це означає, що твоє життя буде майже вічним.

Нін Шу: ...

Так складно!

Вона була дитиною, яка не ходила до школи. Нін Шу, маючи лише освіту початкових класів, зазначила, що не розуміє, про що говорить дядько.

Шкільний лікар знову почав вивчати кров, тому Нін Шу на операційному столі незабаром захропіла.

Вона не знала, як довго спала, але прокинувшись почувалася добре. Більше не відчувала себе зомбі. Вона зазирнула в дзеркало і єдиною ознакою її стану було все ще попільне і сухе обличчя.

- Ходімо, - сказав лікар.

Побачивши, що Нін Шу дивилася в дзеркало, він глянув на її обличчя і зауважив:

- Людина чи зомбі - жодної різниці. Ти однаково бридка.

Нін Шу відчула, як стріла раптово пронизала її серце. Хіба він не брав до уваги, що його слова можуть завдати болю?

Ідучи за дядьком з лабораторії, вона запитувала себе, куди він відвезе її цього разу. Можливо, вони знову збираються вбивати зомбі?

- Сядь на дах.

Нін Шу: Чому? Хіба ти ще не полагодив двері автомобіля?

Оскільки лікар мовчки на неї дивився, Нін Шу не мала вибору і піднялася на дах. Це дискримінація! Він проти неї, бо вона зомбі! Навіть не дозволяв їй знаходиться в машині!

Цього разу дядько не шукав зомбі, а просто привів Нін Шу до багатоповерхівки і вони піднялися сходами на дах.

Нін Шу подивилася вниз. Було досить високо – не менше двадцяти метрів. Дідько, вона боялася висоти... Нін Шу трохи відступила назад і здивовано глянула на шкільного лікаря. Чому ми прийшли на дах? Насолодитися спогляданням світу?

Лікар дивився на неї. Нін Шу одразу охопило погане передчуття. Вона відступила на кілька кроків, з пересторогою дивлячись на дядька.

Він схопив її за руку. Нін Шу була приголомшена. Що він робить?

Потім дядько спробував скинути її з даху будівлі, але Нін Шу міцно стиснула його руку з благаючим, жалюгідним виразом.

Дядю, будь ласка, не кидай мене, ах!

Чорт, він планував скинути її вниз, ах. Будь ласка, відпусти! Я помру!

- Відпусти, - лікар спробував струсити її руку, але йому це не вдалося.

- Відпусти. - повторив він.

Нін Шу похитала головою. Якщо вона впаде з цієї висоти, то перетвориться на м'ясний фарш.

- Дейзі, ти зомбі. Навіть якщо впадеш, ти не помреш, - сказав шкільний лікар.

- Наразі ти здатна долати гравітацію і ширяти в повітрі.

Нін Шу: (⊙o⊙)

Вигадки! У будь-якому разі, не потрібно скидати її з будівлі, вірно?! Що як станеться нещасний випадок? Як би ти почувався, якби тебе збиралися скинути з даху?

- Ти безнадійна, - сказав лікар, припинивши спроби. Нін Шу поплескала себе по грудях, щоб заспокоїтися.

- Якщо ти так боїшся, ми можемо почати з меншої висоти, - зневажливо скривився дядько.