Швидка трансміграція. Частина 2 (Записи Гравців та Хостів)

5.317

Нін Шу одного не могла зрозуміти. Чому Вень Жухуа вибрав місце для будинку так близько до річки? Хіба не існує небезпеки повені? Чи це було зроблено для того, щоб Му Яньмен стрибнула туди в спробі самогубства і пішла далі по сюжетній лінії?

Нін Шу стояла перед парканом, не заходячи всередину. Вень Жухуа обернувся і глузливо сказав:

— О, я забув, ти дружина важливого чиновника. Як ти можеш винести вигляд звичайного солом'яного будинку?

Нін Шу урочисто похитала головою.

— Я справді не звикла до такого видовища. Кузене, я ніколи не думала, що ти живеш у таких жахливих умовах. Ти міг просто попросити в мене допомоги, я б знайшла будинок із білими стінами і якісною черепицею. Тобі не потрібно терпіти такі жахливі умови.

Обличчя Вень Жухуа спотворилося від гніву.

— Заткнися! - закричав він, - Твоє багатство було отримано від продажу власної гідності. Це огидно!

Нін Шу:...

Нін Шу відчувала, що з головою Вень Жухуа справді щось не так. Він був немов мученик скривджений життям.

Нін Шу віддалено могла зрозуміти Бай Циньсян. Та обрала чоловіка, який зможе забезпечити їй краще життя. Це жорстоко і честолюбно, але все ж це не зрівняється з тяжким гріхом Вень Жухуа. Йому ніколи не спадало на думку, що почасти це була його проблема, оскільки він не міг дати Бай Циньсян почуття безпеки?

Нін Шу відчула, що добре, що Бай Циньсян змогла втекти від Вень Жухуа. Якщо ти збираєшся пройти через випробування і нещастя з чоловіком, він має заслуговувати на довіру. Вень Жухуа був людиною без будь-якого почуття відповідальності. Судячи з того, наскільки незрілим він показав себе зараз, він, безумовно, нічого не досягне в майбутньому.

Нін Шу стиснула губи і дістала невеликий злиток срібла. Вона сильно жбурнула його на землю, залишивши на ньому вм'ятину, і гордовито сказала:

— Кузене, я серйозно, Циньсян не хоче жити в такому будинку, як цей. Дай срібла теслі, нехай полагодить. Цей солом'яний будинок має такий вигляд, ніби він не захистить навіть від дощу.

Обличчя Вень Жухуа стало зловісним. Він підняв срібло з землі й кинув у неї, гарчачи:

— Забирайся! Візьми свої бісові гроші і забирайся звідси! Навіть якщо я вмиратиму від голоду, я не прийму твої брудні гроші.

Нін Шу ухилилася від кидка, потім узяла срібло і не поспішаючи поклала його назад у сумочку.

— Циньсян відчуває, що кузену важко і тільки хоче трохи матеріально допомогти. Таким чином, ти зможеш витрачати свій час на навчання, а не на збір трав. Кузен дуже талановитий, не варто так розкидатися часом.

— Який стосунок до тебе мають мої обставини? З того дня, коли ти зрадила нашу обіцянку, ми стали незнайомцями! - Вень Жухуа почувши слова Нін Шу, почувався приниженим.

Він швидше помре, ніж прийме гроші цієї жінки. Може він і виглядає жалюгідним, але вважає себе вищим за все це. Він ніяк не міг здатися Бай Циньсян.

— Добре, Циньсян візьме до уваги твою думку і більше не намагатиметься дати грошей. Кузене, де мені зупинитися? - Нін Шу, нарешті, пішла на компроміс.

Коли Вень Жухуа почув, що Нін Шу висловила повагу, його серце сповнилося самовдоволеним захопленням. Відтоді, як вони знову зустрілися, Бай Циньсян поводилася холодно і гордовито. Вона не показувала тієї лагідності, яку повинна мати, просячи про послугу.

Нін Шу і Юе Лань вибрали кімнату. Та була настільки квола, що здавалося, порив вітру може обрушити стіни. Крім того, кімната була вологою, а деякі ділянки трав'яної стіни вже порядком згнили. Як людина може жити в такому будинку?