Спогади з життя

Вишні

Кажуть в сусіда завжди краще, тому Джісон і Хьонджін вирішили це перевірити на власному досвіді

----

- То ти це мав на увазі коли казав "а давай я тебе чогось навчу"? - трохи розчаровано питає Джін тихо ступаючи по траві.

- Так, але я теж не вмію, тому давай вчитись цьому разом, - слова парубка змушують Хвана обурено розвернутися.

- Серйозно? Ми обоє будемо робити це. Слухай, може краще повернемось, бо я щось не бачу тут ніяких вишень, - пропонує Хьонджін, освітлюючи собі дорогу ліхтариком на телефоні.

- Я тобі кажу, що вчора йшов, і своїми очима бачив ті дерева, - запевняє Джісон легко проходячи крізь шпарину в паркані, яку сам вчора і зробив.

- А якщо нас спіймають? - він, як завжди, був лякливим, але це додавало юнаку якогось свого, особливого, шарму.

- Тоді руки в ноги і тікаєш, Джіне. Але краще щоб нас не спалили, за цим ганебним ділом, - тихо сміється рухаючись у бік невеличкого саду.

- Діло значить ганебне, але ми всеодно йдемо красти вишні в сусідів?! - Хван мало не кричить, тому Джісону доводиться затуляти йому рот долонею.

- Вони тут смачніші...

- Кажеш так ніби пробував, - фиркає блондин, та штурхає Хана в бік, - Ось вони. Ти хоча б пакет, якийсь взяв?

- Що? Ні, я думав ти візьмеш, - обурюється брюнет намагаючись зірвати соковиті ягоди, - Ай, фіг з ним в кишені назбираємо. Підсади мене, бо не дістаю.

- Що за життя, - видихає юнак, але легко піднімає Джі, який тихо хихоче, на руки. Він зривається кілька запихаючи в кишені.

- Хочеш одну? - простягає повну жменю ягід.

- Хочу, тільки акуратно я тебе прошу, - він досі тримає хлопця на руках майже в повній темряві, - Ай! Ти мені вишню в око кинув!

- Не кричи, бляха! Я не хотів! - грізно шепоче Джісон, - Давай опускай мене, бо...

- Гей, що ви там робите? - до парубків наближається високий чоловік з ліхтариком.

- Блядь, - їхня синхронність була чарівною.

- Тікаєм! - кричить Хан через кілька секунд, та хапає Джіна за руку.

- Ану стояти, злодії! - біжить за ними, ймовірно, охоронець.

Хмарки теплого повітря вириваються з вуст. Захекані, але щасливі юнаки добігають до готелю, що був поблизу. Вриваються у вестибюль та привертають увагу небагаточислених гостей. Все-таки перша чи друга година ночі, тому нічого дивного.