Я переселилася як мати лиходія (I Transmigrated As A Villain's Mother)

Частина 64: Два весільні подарунки

Лу Цзе змахнув пил зі свого одягу. Чому б його турбував інвалід? Лу Ган і так був досить нещасним. Йому довелося бути великодушнішим.

У цей момент на балконі його чекав Лу Ган. Сонг Сі була поруч з ним. На її обличчі була яскрава посмішка. Дивлячись на квітучий дворик за балконом, вона сказала: 

«Можливо, нам варто побудувати ігровий майданчик для маленьких Суо та Юджіна».

Лу Ган взагалі не заперечував. - "Без проблем."

«Я запитаю їх, що їм подобається пізніше».

Коли Сонг Сі закінчила говорити, у двері постукали. Лу Цзе увійшов.

Чоловік мав пристойні риси обличчя та носив окуляри. Він був чимось схожий на Лу Цзінцзін.

"Привіт." — ввічливо сказала Сонг Сі.

Лу Цзе навіть не моргнув оком. Сонг Сі була досить гарна і мала гарну фігуру. Її усмішка також була справді чарівною. Не дивно, що Лу Ган був зачарований, щоб одружитися з нею. Каліка подумає, що вона богиня, поки вона викидає кілька солодких слів і використовує якісь прийоми у ліжку.

«Привіт, — усміхнувся Лу Цзе,

«Будь ласка, не зважайте на слова Цзіньцзін. Вона ще молода і насправді цього не мала на увазі».

Лу Ган посміхнувся: - «Їй вже 23. Як вона могла бути такою безмозкою у цьому віці?»

Лу Цзе виглядав збентеженим і опустив голову.

Лу Ган ліниво лежав у своєму інвалідному візку. На його обличчі був вираз презирства. Це було його звичайне ставлення до моменту аварії. Єдина відмінність полягала в тому, що зазвичай він дивився на співрозмовника згори, але тепер, коли він сидів у кріслі, йому довелося дивитися вгору.

Подумавши про це, Лу Цзе відразу відчув себе краще. Йому було байдуже, якщо Лу Ган знущався над ним. На даний момент не було б різниці, живий Лу Ган чи мертвий. Отже, чому він має хвилюватися?

«Цзінцзін не знала, що купити, тому що тобі нічого не бракує. Замість того, щоб гадати й купувати випадкові подарунки, які можуть вам не сподобатися, я вважаю, що краще дати вам готівку. Ви можете витрачати вільно».

Сказавши це, Лу Цзе вийняв два чеки.

«Цей 99,99 (TN: 99 означає довготривалий у китайській мові) мільйон — це весільний подарунок Цзіньцзін для вас. Інші 100 мільйонів від мене. Нехай ваш шлюб буде повним любові та повноцінним».

Лу Ган підняв руку і спокійно отримав чеки. Нарешті посмішка з'явилася на його обличчі.

«Ти вмієш говорити краще, ніж твоя сестра. Дуже дякую."

"Будь ласка. Ми сім'я. Для мене природно турбуватися про вас».

Лу Цзе сказав з усмішкою.

Лу Ган подивився на Лу Цзе і холодно сказав: - «Я вже отримав ваші весільні подарунки. А тепер загубись».

Лу Цзе тихо засміявся і безпорадно сказав: - «Лу Ган, оскільки ти одружений, тобі слід поводитися більш зріло. Інакше ти зачепиш почуття своєї дружини».

Сонг Сі повільно погладила своє довге волосся.

«Не хвилюйся. Лу Ган ставиться до мене дуже добре».

Лу Цзе підняв голову і подивився на неї, як уважний брат. Він м'яко сказав: - «Особистість Лу Гана була такою з юності. Він зарозумілий і неприборканий. Сподіваюся, ти зможеш з ним миритися».

"Звичайно." – з посмішкою сказала Сонг Сі. Її червоні губи злегка розтулилися. - «Крім того, ти не я. Звідки ти знаєш, що робить мене щасливою?»

Лу Цзе подумав, що Сонг Сі діє лише перед Лу Ганом. Мабуть, вона глузувала з нього в душі. Тому він просто відповів:  - «Це добре».

Коли Лу Ган почув це, він лише злегка засміявся.

Спочатку Лу Цзе намагався висміяти Лу Ганя, але він помітив, що той навіть не дивився на нього. Це було так, наче його навіть не існувало.

Лу Цзе стиснув кулаки. Його серце було сповнене образи. Однак він все одно зробив ніжний тон і сказав: - «Тоді я зараз піду».

«Поспішай і біжи». — недбало сказав Лу Ган.

Лу Цзе розвернувся і пішов. Дійшовши до кінця коридору, він побачив Лу Суо.

Маленький хлопчик тримав склянку з водою. Він збирався повернутися до своєї кімнати.

Вираз обличчя Лу Цзе одразу змінився, і він ніжно вигукнув: - «Маленький Суо».

Лу Суо обернувся і ніжно сказав: - «Третій дядько».

Лу Цзе нахилився й погладив його по голові.

«Як справи останнім часом?»

Лу Суо кивнув.

«Твій батько тебе лаяв?» — спитав Лу Цзе.

"Ні." - Лу Суо похитав головою.

Це була не та відповідь, яку хотів Лу Цзе. Він був трохи розчарований, тому продовжував вмовляти Лу Суо.

«Маленький Янг та інші кілька днів тому пішли в парк розваг. Що з тобою? Ти б хотів піти? Я приведу тебе туди наступного разу, добре?»