Я переселилася як мати лиходія (I Transmigrated As A Villain's Mother)

Частина 36 Це був шматок пирога.

Су Ру Лін ледве тримала усмішку на обличчі. - «Тоді чому він змусив мене чекати?»

Мері посміхнулася. - «Молодий майстер планує дозволити міс Сонг займатися вами. Ви її знаєте, так? Вона його прекрасна наречена».

Вираз Су Ру Лінга був лютим. Незважаючи на це, Мері було байдуже і вона розвернулася, щоб піти.

Сонг Сі повільно смакувала сніданок Мері та похвалила: - «Це справді дуже смачно».

«Я рада, що вам сподобалося. Завтра приготую різні смаки». - Мері відповіла посмішкою.

«Звичайно». - Сонг Сі відклала ложку й підвілася. - "Я сита. Давайте вийдемо подивимося».

Лу Ган мелодійним тоном сказав: - «Будь обережною. Не будь занадто злою».

Сонг Сі глянула на нього. - «Ти просто збираєшся сидіти тут?»

Лу Ган подумав і зрозумів, що це справді недоречно. Він підняв руки й заплескав. - "Удачі."

"Що це?"

«Вам потрібно більше заохочення?»

«Що ти маєш на увазі?». - Сонг Сі було цікаво.

Лу Ган поманив рукою, і Сонг Сі поспішила пригнутися до нього. Лу Ган підняв руку, щоб натиснути на її шию. Потім він ніжно поцілував її. Сонг Сі миттєво підвілася. Вона була неймовірно шокована.

Вираз її обличчя зрадів Лу Ган.

«Тепер ти маєш легко впоратися з цим, правда?»

!!

!!!

«Йди».

Лу Ган підняв підборіддя й показав на двері.

Сонг Сі витріщилася на нього, а потім скуто обернулася. Після цього вона вийшла з дверей.

Був сонячний день. Обличчя Сонг Сі стало гарячим, особливо в тому місці, де Лу Ган поцілував її раніше. Вона торкнулася свого обличчя. Чому він раптом це зробив? Вона не могла йому подобатися, чи не так? Але якщо вона йому не подобалася, навіщо він її цілував?

Сонг Сі притиснула обличчя й пішла до залізних дверей.

Коли Су Ру Лінг побачила її, вона розхвилювалася. - "Чому ти тут?"

Сонг Сі втратила дар мови. - «Я його наречена. Ми збираємося одружитися. Це нормально для мене бути тут, чи не так?»

«Ти все ще маєш сміливість сказати, що ти його наречена? Я вже розпитала. Про цей шлюб ніхто не знає. Ти просто шлюха, яку вигнала родина Сонг. Ти навмисно мені збрехала».

Сонг Сі несвідомо натиснула на місце, де її поцілував Лу Ган. Вона вже збиралася говорити, коли Су Ру Лін перебив її.

"Що? Вас вдарив брат Ган? Або тобі справді соромно? Чому ти постійно закриваєш обличчя?»

"Про те, що..."

Сонг Сі опустила руку, показуючи свою злегка червону шкіру.

«Це було спричинено Лу Ганом. Він наполягав на тому, щоб поцілувати мене. Я боялася, що це тебе роздратує. Тому намагалася це скрити».

Очі Су Ру Лін були налиті кров'ю. - "Що ти сказала?!"

Сонг Сі глянула на неї та зневажливо сказала: - «Ти прийшла не в той час. Ми щойно прокинулися, тож не маємо часу тебе розважати. Тому тобі довелося чекати».

Су Ру Лінг була настільки розлючена, що її ледь не вирвало кров'ю.

«Ви двоє спали разом?»

Сон Сі надала невинного виразу. - «Чи не варто молодятам спати разом?» 

Су Ру Лін не втрималася, щоб не крикнути сердито: - «Де Лу Ган? Я хочу його побачити!»

«Я не думаю, що ти зможеш. Він надто втомився».

Су Ру Лін недовірливо подивилася на Сонг Сі. Раптом Сонг Сі трохи сором'язливо посміхнулася.

«Він молодий і енергійний. Більше того, він закоханий у мене. Природно, що він не може контролювати себе».

«У нього поранені ноги!» — крикнула Су Ру Лінг.

"Але у мене ні! На мене це не впливає». 

Су Ру Лін скрипнула зубами. Вона була безпорадна.

Сонг Сі добре сказала: - «Якщо більше нічого немає, я повертаюся. У мене все ще болить поперек. Йому доведеться зробити мені масаж».

  Сказавши це, Сонг Сі розвернулася й увійшла до будинку. У той же час вона перебільшено потерла талію і пробурмотіла: - «Серйозно, він тільки знає, як залякувати мене. Він такий сильний...»

Су Ру Лін відчула злість і образу.

Як Лу Ган міг зробити таке з Сонг Сі? Вона ненавиділа його за те, що він був таким безсердечним до неї, і відчувала прикрість, що її кохання було марним.

Су Ру Лін витріщилася на Сонг Сі злобним поглядом!

Сонг Сі увійшла до будинку. Лу Ган, який сидів у вітальні, підняв голову і запитав: - «Ви закінчили?»

Сонг Сі сплеснула руками. - «Це був шматок пирога».

Лу Ган аплодував їй. - "Фантастика!"