Rock & Roll

Частина 12

І двох днів не минуло після розмови Аяме та Рекі, як другий покликав першу погуляти на вихідних.
Спершу дівчина думала що це буде зустріч товаришів, та їх і зовсім буде багато, саме тому не сильно вона й ламала собі голову над одягом чи зачіскою, але вже після того, як опинилася в центрі міста та рудий за нею прийшов, до неї дійшло, що прогулянка більше схожа на побачення аніж на дружні посиденьки за чаєм або чимось смачненьким.
Кян постійно говорив про скейтборд як і до цього зазвичай робив, та інколи згадував перед нею за Лангу та його успіхи, ніби Аяме так і хотіла лише про нього і слухати. Але це було не зовсім так. Точніше... В перші рази їй було дійсно цікаво за друга, але з кожним разом її це починало дратувати все більше і більше.

- ... Я тоді був сильно впав, а у Ланги вийшло залишитися на ногах уявляєш? Він ще почав мені тоді казати що...
- Рекі! - перебила та хлопця що навіть не думав напевне стулити рота хоч на хвильку.
- А? Щось згадала?
- Так! Тобто ні... Точніше... - на долю секунди вона ніби задумалася що ж би такого сказати. - Я тут подумала... Що хотіла б потренуватися, мабуть, знову на скейті кататися. Конкретніше... Може трюк там якийсь є легенький? Ну знаєш... Похизуватися уміннями та не зламати собі всіх кінцівок.
- Ну, є таке. Але поки навчишся може буди боляче.
- А це як?
- Можна ногою зачепитися об саму поверхню дошки та полетіти обличчям в низ.
- А більш безпечного не знайдеться? Якось би не хотілося мені собі носа ламати або без зубів лишитися у свої то роки.
- Хм... Кік-торн є. Він не дуже тяжкий...
- Звучить непогано. А що це таке?
- Це поворот через скейт на 180 ° з одночасним підняттям передніх коліс.
- Думаю... Я зламаю не тільки ніс, а ще й ноги... Подумай ще.
- Є ще оллі.
- Пояснюй.
- Стрибок з утриманням ступень на скейті.
- Не маю уявлення як це в живу виглядає. Відео якесь у тебе? Чи... Може сам покажеш? Дошка все одно тут.
- Можу і показати. Але спочатку давай підемо тобі кудись у менш людне місце.
- Неподалік є якраз ділянка. Можна туди.

Молодь швидко зібралася, та зрушила з місця. А хвилин через 15, вже й була на місці. Це був невеличкий майданчик з бетонною частиною.
Рекі поклав сумку в якій щось активно носив, але ніяк не діставав, та продемонстрував трюк самотужки. Аяме ж зрозуміла що це їй точно не під силу. Тим паче, що вивчити трюк це лише була причина відволікання від розповідей про Лангу.

- А можна якусь базу? - підійшла вона одразу як той зупинив свою демонстрацію.
- Аяме це і є база!
- Оце? Знущаєшся? Куди мені таке! Я ледь стояти, зрушувати та їздити повільно навчилася! Може є щось без стрибків у повітря?
- Уф... З тобою тяжко...
- Дякую за комплімент.
- Та я не про це! Тобі просто страшно братися за щось, в чому ти не впевнена. Тобі соромно падати.
- Не соромно. Боляче. Медикаменти також коштують дорого. А просити Каору мої рани зализувати якось не дуже хочеться.
- Хм...
- Що? Я ж правду сказала!
- Я тут одне згадав. Може в тебе вийде Мануал освоїти.
- Ти на яку мову перейшов щойно?
- Це баланс, при якому ти їдеш на двох задніх колесах, а передні колеса підняті над землею. Принцип той же, як і поставити велосипед на диби. А так як ти вже вмієш стояти та їздити, то можна тоді зайнятися саме балансом.
- Нарешті щось, де я не зламаю собі рук або ніг.
- Ти б і так не зламала.
- Звідки взяв?
- З досвіду.
- Ти моїх кісток не знаєш. Вони люблять страждати.
- Я б підстрахував.
- Ти й так будеш це робити! Якщо впаду, лупцюватиму тебе після того, як зможу підвестися!
- Чому одразу людей бити?! Я ж не винен буду якщо ти впадеш...
- Будеш. - посміхнулася вона.
- Добре, буду. - зітхнув Рекі ніби піддаючись посмішці дівчини.