Частина 2

104 12 3
                                    

Новий день, нові пригоди, а це означає що емоцій має бути багато! Принадні так думала завжди Аяме, коли прокидалася рано в ранці, щоб поскоріше втекти із дому.
Дівчинка швидко натягнула на себе шкільну уніформу, та навіть не снідаючи побігла до вхідних дверей, намагаючись пройти якомога швидше «100 метрів пекельної лави». Вона не любила спілкування з тітками. Адже не вміла прикидатися люблячою та бути покірною як її старший брат.

— Ти це куди? До школи ще майже 3 години. Та й що за вигляд? Чому не заправлена сорочка як належить? А спідниця навіщо так затягнута високо? Опусти її. А то на хвойду схожа. — і знову невдоволення. Аяме лише зітхнути могла на такий коментар. Раніше їй було не байдуже що кажуть про її зовнішній вигляд. Але з часом і це в ній змінилося.
— Тітонько… Навчіться вже нарешті тому, що в ранці при першій зустрічі кажуть «доброго ранку!» або хоча б «привіт», а не коментують зовнішній вигляд, на себе не дивлячись.
— Ти це на що натякаєш?
— Да так. Просто вирішила зауважити, що ваша сукня занадто великий виріз сьогодні має. Якщо не правильно будете нахилятися вперед, то ще щось та й випаде.
— Не тобі мене вчити дитино. Слідкуй ліпше за собою, та приведи себе до ладу.
— Як скажеш. — Аяме підняла руки над головою ніби демонструючи що здається.
— Припиняй тикати. Показуй повагу до старших.
— Тут все в мене добре. Я знаю це правило. Але дотримуюся лише в компанії тих кого дійсно поважаю. — дівчинка переможно усміхнулася, а жінка скривила лице. Їй не сподобалася така відповідь.
— Що скаже твій брат…
— Він нічого мені не скаже. Його я не соромлю.
— Що за підлітки пішли…
— І тоді гарного дня тьотю.

І знову вона покинула дім після «скандалу».
У школі все було як і завжди. Два уроки математики, історія, японське письмо, фізкультура та додаткові заняття і кружок читання. Все це зайняло у неї більшу половину дня.
Закінчилися шкільні «тортури» близько 5 вечора.
Дівчинка потягуючись нарешті могла зітхнути.

— Хоч на скрипку сьогодні не треба… Я б не витримала.

Констатувала для себе факт Аяме, та зробила перші кроки зі школи.
Вона як і планувалося, пішла на ночівлю до близької подруги, звичайно нікому нічого не повідомивши. Але їй і не дзвонили, щоб шукати. Брат був не дурним, і сам міг здогадатися ж сестричка знаходиться якщо не вдома, зачинившись у своїй кімнаті на 3 замки сидить.
А там вже і вихідні настали, та вона нарешті потрапила на відбіркові скейтерів клубу «S».
Запозичивши одяг у подруги, та кепку у молодшого брата тої, вона була готова. Повний нейтралітет в голові, та жага просто розважитися хоча б один раз перед тим, як вона повернеться у світ, який ніколи не рахувала своїм.
Біля входу, виявилося що потрібні значки, які означають пропуск, тобто членство. Аяме запанікувала, адже в неї такого не було. Але як виявилося, подруга все вирішила за двох. Вона вже давно дістала значок. Просто забула про це сказати.
Заходячи за ворота, та потрапивши вже в середину, очі Аяме почали бігати по сторонам. Люди, ще люди… Як же їх було багато… І всі абсолютно їй чужі.

Rock & RollOnde histórias criam vida. Descubra agora