Rock & Roll

Частина 10

Минуло ще декілька днів.
Аяме зібралася з думками остаточно, та повернулася до школи. Грошей у неї багато не було, а точніше взагалі кишені були порожні, але додому повертатися стало для неї неначе справжнісіньке табу.
Дівчинка досі жила у Каору, а той, дитини просто не проганяв. Та й причин особливо так й не було. Будинок великий, власної родини з дітьми не має, а коштів вона сильно не потребує для свого утримання. Та і любив він малу як власну сестру.

Зібравшись до школи, як завжди наводячи мінімальний марафет, вона покинула будинок.
Тепер у неї з'явилася нова звичка, їздити до школи на скейті замість машини або громадського транспорту. Вона відчувала себе ніби гордою коли ставала на дошку, та не падала з неї більше при зрушуванні з місця. Вперше таке вдалося досягнути через 2 тижні старанної практики. Скейт їй ну дуже не хотів підкорюватися.

Діставшись навчального закладу, вона пішла до класу.
Відсиділа монотонний перший урок хімії, потім на черзі мала бути історія, яка вже була більш цікавою для неї
Але замість цього, вона на другому уроці опинилася у зачиненому на замок з середини кабінеті директора, та сидячого напроти неї старшого брата.

- І якого біса ти прийшов сюди? - перша ж репліка яка вилетіла з її рота. Вона була і розлючена, і шокована такою появою молодого чоловіка. Тим паче після того, як вона упізнала у скейтері Адамові саме свого брата Айноске, а той побачив там же і сестру.
- Не дуже ввічливо з твого боку так розмовляти зі мною. Я все ж таки твій старший брат який піклується про тебе та сильно переживає.
- Та невже? Переживаєш? Піклуєшся? Ти мого друга скалічив, мені не допомагав та навіть підтримував насилля коли карга била мене по обличчю за правду, а потім ще й перекинув провину на мене та хотів зачинити вдома під замками. Ти дійсно думав що я буду тобі рада? Який же ти все-таки наївний. - Аяме незадоволено скривила обличчя. Вона максимально хотіла показати що присутність старшого її відверто злить.
- Ти перебільшуєш сестричко. - Айноске посміхаючись перевів погляд на директора, який своєю чергою безслівно кивнув та покинув свій же кабінет. Після цього, старший одразу змінився в обличчі. Очі стали злими, а з лиця зникла навіть та сценічна либа. - Аяме, ти продовжуєш грати у гру, яку тобі не судилося виграти. Не думаєш, що настав час зупинитися поки не перейшла останню межу дозволеного? Моє терпіння не вічне.
- Гра? То ти вважаєш що мій бунт це просто гра? Ти знущаєшся?! - Вона піднялася на ноги від вибуху злості та стиснула обидві руки в кулак.
- Сядь назад. - ніби з сумом пролунав голос старшого. Але Аяме це не сильно змусило підкоритися.
- Не командуй мною. Не маєш права.
- Аяме, дитячі ігри закінчилися. Пора дорослішати. Тобі вже не п'ять років. Пробачати кожну поступність тобі більше не будуть.
- Ти реально ідіот чи прикидаєшся, щоб легше жилося? Я НЕ БУ-ДУ ПО-ВЕР-ТА-ТИ-СЯ ДО-ДО-МУ! КРАПКА. І чим більше ти продовжуєш давити, тим гірше робиш.
- Поки ти не повнолітня, саме Я той, хто опікується тобою та відповідає за тебе. Заспокойся нарешті та поїхали додому. У мене мало часу.
- Ти глухий? Я вже дала тобі відповідь. - школярка розвернулася, та вирішила покинути кабінет першою.
- Думаєш я не знаю що весь час ти у Каору жила? - На ці слова дівчинка зупинилася. - Дурненька. Я дозволяв тобі сидіти там, бо тобі так було легше. Я думав тебе попустить і ти скоро повернешся. Але як виявилося, на жаль ні. Ти лише стала більш дикою та не контрольованою аніж була.
- Це не я змінилася. А ти став замкнутим. Не перекидай всього на мене Айноске. - в очах Аяме не можна було прочитати точної емоції. Але погляд явно не виражав позитиву. - Після смерті батька, саме ТИ почав мінятися. Я довго мовчки слідкувала за тобою, та слухалася. Корилася тріо відьмам. Отримувала на горіхи за кожну маленьку провинку. Кожної ночі плакала із-за болі як фізичної, так і душевної. Терпіла все що можна та не варто. Та на жаль вік не дозволяв довго нічого міняти. Але тепер, я вже можу вирішувати. Маю право. Я вже казала раніше... Не хочеш панькатися, віддай до дитячого будинку. Ти не схотів. Почав прикидатися хорошим братом, брати на себе покарання під придлогом що мене не чіпатимуть, хоча це було далеко не так... Але на справді це була лише гра за для відвернення моєї уваги від основної проблематики. Я знаю що тітки задумали. І знаю що ти погодився з ними. Але у вас нічого не вийде. Заміж я не вийду, і всі акції що віддав мені тато, я не передам та не подарую кожному з вас. Як став політиком, так ним і вмреш. Ніякого бізнесу тобі не бачити. Даю гарантію. І відьмам також все передай. А якщо почнете лізти до мене, то я зроблю все можливе, щоб вам було дуже і дуже боляче. Сподіваюся ти розумієш про що я.

Аяме скрилася за дверима ще до того, як брат взагалі встиг хоч якусь відповідь дати своїй молодшій сестрі.
Дівчинка була впевнена на всі 100%, що після 18 років відмовиться від прізвища та привілей родини до якої належить. Залишалося пожити ще декілька місяців.
А тим часом вона продовжить будувати своє власне майбутнє, знаходити друзів та зміцнювати з ними той самий зв'язок дружби або навіть братерства, а може ще й набереться сміливості та нарешті признає свою першу закоханість у хлопця, про якого і вона сама ніколи б не подумала як про того хто зможе вкрасти її увагу та серце.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Якщо все піде по моїм планам,
То завтра зможу опублікувати
Ще одну частину до цього фанфіку.
Якщо ні, то вже після завтра.