-Дівчата, я хвилююсь, - нервово поправляючи сукню промовила Іра.
-Ірусь, не хвилюйся. Все добре. Це просто напросто ваше весілля.
-Ну блін, я ж не кожен день заміж виходжу.
-Не нервуйся. Краще давайте сфотографуємось на пам'ять. Зараз Міша приїде.
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
(Образ Іри)
-Найгарніша дівчинка на світі, - сказав Міша заходячи в кімнату.
-Дякую, - ніяково посміхнулась я.
-За правду не дякують. Сьогодні ти станеш моєю, а я твоїм. Ти готова?, - він простягнув мені руку.
-Так, йдемо.
Ми йшли по доріжці до алтарю(так і буде воно українською чи по іншому? Якщо по іншому, то виправте мене в коментарях😅). Попереду йшли Вікуся і Сашко, та розсипали пелюстки троянд. Всі захоплено дивились на нашу пару, якось ніяково навіть стало. Там нас чекала вже реєстраторка.
-Сьогодні дуже важливий день. День вашого весілля та день поєднання ваших сердець. Від сьогодні ви будете чоловіком та дружиною. Михайло, чи згоден ти кохати Іру до останнього свого подиху, бути з нею у радісні та тяжкі часи. Чи згоден ти взяти її собі за дружину?
-Так!
-Іра, чи згодна ти змінити призвіще Судакова на Мудрик. Бути завжди поруч з Михайлом та підтримувати його у всьому?
-Так!
-Можете дати один одному клятви та обмінятися обручками.
-Іра, моє котеня. В нас дуже дивна історія кохання. Все розпочалося з підліткового віку, і могло б завершитись дуже швидко, через мої помилки. В деяких моментах мені хотілося тебе вбити, - він придушив смішок і посміхнувся, - а в деяких зацілувати і нікуди від себе не відпускати. Доля зробила по своєму, забрала тебе від мене майже на 7 років, але ми через такий довгий час змогли знову бути разом. Я тебе кохаю і зобов'язуюсь бути з тобою завжди, до останніх своїх днів, моя Джульєтта.
-Я неймовірно щаслива, що цей день настав! Історія нашого кохання звісно цікава, по ній можна писати навіть якийсь роман на декілька томів. Я безмежно тебе кохаю, я готова бути тобі вірною до кінця своїх днів, пам'ятай,що ти можеш в усьому на мене покластися! Я готова до цієї відповідальності, мій єдиний, коханий чоловік. Мій полуничка, мій Ромео.
***
-Хух, ноги просто відвалюються, - я сіла на диван і зняла туфлі.
-Я ж тобі казав, що після церемонії можна було б взути кросівки, але ти вперлась як той ослик.
-Сам ти осел, - я зробила ображене лице.
-Біля тебе я завжди ослик. Мені навіть і не образливо чесно кажучи, - він присів біля мене та обняв за плечі, - так не звично, що ми тепер одружені. Все ще не можу повірити в те, що в мене тепер є такий скарб як ти і наші діти.
-А зараз ми можемо зробити ще одну дитинку, - я грайливо посміхнулась і поцілувала Мішу.
Він ніжно обняв мене та притягнув до себе. Його руки блукали по моєму тілі та шукали замочок від сукні. Знайшовши його, він зробив один рух і сукня впала вниз. А я в свою чергу почала розстібати його сорочку. Але вони взагалі не слухались під моїми руками і Міша розірвав їх на собі.
Вологі поцілунки залишались на моїй шиї великою стежкою до грудей. Ні один міліметр мого тіла не залишався без уваги.
-Як же я скучив за тобою і твоїм прекрасним тілом.
-Не можу не відповісти взаємністю.
Один рух і наші тіла стали одним цілим. Кімната заполонилась солодкими стонами і томним диханням. Ліжко ритмічно стукалось об стіну, і нам було всерівно, що нас може хтось почути. Мій голос вже охрип, але я не зупиняла свої стони, просто не могла стримуватись. Ще один рух і ми безсило впали на ліжко. Міша ніжно поцілував мене в чоло і накрив нас покривалом.
-Спи, Мудрик Ірина Миколаївна. Ти як завжди прекрасна..
