- Ти зараз серйозно чи жартуєш? Якщо це жарт, то він невдалий.
-Це не жарт. Я серйозно. Напевно це з боку виглядає смішно, але я реально закохався в тебе за декілька днів. Я не буду на тебе тиснути і можеш не поспішати з відповіддю.
Тут в мене в голові сам по собі склався прекрасний план. Антон звісно хороший і досить привабливий хлопець, але почуттів у мене до нього немає. Проте я погодилась щоб здійснити свою ідею.
-Я згідна, - я погладила його по руці.
Очі Антона запалали ніби вогнем. Видно що він щасливий. Проте мушу вам всіх попередити, мої стосунки з ним довго тривати не будуть. Максимум тиждень чи два. А може й декілька днів. Будем дивитись по ситуації.
- Знала б ти який я радий. Я люблю тебе.
- І я тебе. А зараз вийди і не заважай мені працювати. Через 10 хвилин прийду до тебе.
- Добре, - він мене поцілував у щоку і вийшов з кабінету. Я відразу витерла ту щоку. Так противно від його дотиків до мене.
Ви можете подумати що я якась лицемірна людина і використовую людей для своєї вигоди. Можливо воно так і є, а можливо ілюзія. Люди завжди користувалися мною і моєю добротою. Настав час відплатити їм тією ж монетою
Я обробила фото і пішла в тренажерний зал. Там я побачила що Антон стоїть біля Мудрика, а той займався на біговій доріжці. Це мені якраз на руку. Я підійшла до Антона і обняла його.
-Ірусь, ти не бачиш що я трошки зайнятий?
-Ти просто стоїш. Твоя допомога Мудрику зараз не потрібна.
В очах Мудрика я побачила вогники. Нічого хорошого вони не передбачали. Але я ж цього й хочу.
- Ти побудь поки тут, а я підійду до Траоре.
-Добре, коханий, - я посміхнулася йому, а він у відповідь зробив теж саме. Фу, противно так казати це йому.
-Іра, що це таке? У вас якісь мутки?
- Ми зустрічаємось.
-Вітаю вас.
Міша виключив бігову доріжку і пішов у інший бік тренажерного залу і дивився на мене злим поглядом. Сьогодні матч, а я його вже так розізлила. Є ймовірність, що через це може не забити гола. Це звичайно погано, але що ж поробиш.
Через 10 хвилин початок матчу. Я ходила і налаштовувала камери для зйомки. Весь цей час біля мене ходив Антон. Він мені допомагав з камерами. За це я звичайно вдячна, бо самій важко носити і робити такий тягар.
