Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 70. Повернутись додому

І Tан Лі, і Тан Мін обидва стояли спиною до Шень Юя, а навколишнє освітлення було дійсно слабким, тому вони не помітили молодого чоловіка, що ховався за кущами.

Тан Лі, що сидів під деревом, довгий час мучився нападами блювоти.  І тільки-но почув себе краще, ледве зумів підвестися, спираючись на стовбур дерева.  Охриплим голосом він запитав:

- Брате Мін, у тебе є серветки?

- Так, є, - Тан Мін поспішно обмацав свої кишені, дістав носову хустку і вручив її Тан Лі.

– Дякую, – юнак узяв хустку.

Жоден із них більше не заговорював.

Навколо чулися звуки комах, що своїм шумом заглушають їхнє дихання і додають занепокоєння в думці людей.

Навіть через довгий час Тан Лі все ще відчував запаморочення і стояв дещо нестабільно.  Йому не вистачало сил дбати про те, чи чистий стовбур дерева, він сперся прямо на нього і заплющив очі.

Незабаром у його вухах пролунав нерішучий голос Тан Міна:

- Каштане, тобі краще?

У Тан Лі навіть не було сил розплющити очі, і він прошепотів:

- Дуже погано, я хочу перепочити.

Почувши це, Тан Мін важко зітхнув і знову поскаржився:

– Ці люди насправді діють так самовпевнено.  Вони покладаються на своє старшинство.  Вдаючи, що святкують твій вступ у доросле життя, насправді вони лише змусили тебе напитися для свого задоволення.

Тан Лі промовчав, а потім гірко посміхнувся:

– Я вже дорослий.  Їхні причини виправдані.

- Ти раніше не пив?  – з цікавістю запитав Тан Мін.

- Ніколи не напивався, - відповів Тан Лі.

– Схоже, Шень Юй справді був до тебе такий добрий, як усі кажуть, – чоловік зітхнув із натяком на заздрість.  - Не примушував тебе робити те, що ти не хочеш робити.

– Коли я залишив сім'ю Шень, мені ще не виповнилося вісімнадцять років, і він не дозволяв неповнолітньому випивати.

Тан Мін з чорними лініями на обличчі:

- ... Ясно.

При згадці імені Шень Юй, змучений вираз обличчя юнака, здавалося, трохи прояснився.  Нахмурені брови нарешті розслабилися.  Він прошепотів: