Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 53. Божевілля

Згодом тіло Шень Юя ставало все важчим і важчим.

Цілком непідйомним.

Начебто заповнилося свинцем.

Проте його свідомість була дуже зрозумілою, він навіть міг чітко відстежити шлях жіночих рук, що блукають його тілом.

Здавалося, що горло його згоріло від вогню.  Лише через довгий час він важко видавив два слова:

- Забирайся звідси…

Незважаючи на те, що огида в його голосі була настільки сильною, що, здавалося, могла матеріалізуватися, через тихе звучання йому бракувало вагомості.

У вусі пролунало хихикання, і жінка з жалем промовила:

- О, пане Шень, не соромтеся.  Брат Жун сказав мені, що я маю добре послужити вам, і я, безумовно, зроблю все, що в моїх силах.

У цей момент Шень Жун нетерпляче вигукнув:

- Звідки в тобі стільки нісенітниці?  Давай починай!

- Добре, добре, - здригнулася жінка, помітно нервуючи.

Незважаючи на те, що вона навмисно зображала досвідчену коханку, Шень Юй міг відчути, що її досвід не був таким багатим.  Хоча вона точно була налаштована піти до кінця незважаючи ні на що, її простягнуті до пояса халата руки злегка тремтіли.

Потрібна була ціла хвилина, щоб жінка зуміла його розв'язати.

У цей момент Шень Юю було так само важко говорити, як і раніше.  Його очі були спрямовані в стелю, заледенілий погляд виражав розпач і гнів.

Він трохи задихався, а обличчя вже вкрилося тонким шаром холодного поту.

Але він мав змусити себе заспокоїтися і спробувати переконати цю жінку, яка вже стягувала з нього одяг.

– Якщо ти… хочеш грошей… я дам тобі… – насилу промовив Шень Юй.  - Скільки ти хочеш…

Вимовивши це, він, схоже, витратив усі свої сили.

На жаль, жінка не сприйняла його слова всерйоз і натомість заперечила:

- Пане Шень, мені не потрібні ваші гроші, мені потрібна лише дитина.

«……» Шень Юй не міг більше говорити, у його грудях спалахнув гнів.

Коли жінка знову заговорила, вона була трохи грайливішою:

– Коли в мене з'явиться дитина сім'ї Шень, чи я залишусь без грошей?