Всі почуття Марінет до Адріана тепер знає і він🥰. А Леді Баг і Супер Кіт уже не тільки команда, у них щось більше.🐞Фанфік про Леді Баг і Супер Кота🐞. Всі події відбуваються після 4 сезону 13 серії.🇨🇵 Раджу переглянути мультсеріал. Вам буде легш...
Я не можу зупинити цей потік сльозів. За ці два дня я їх занадто багато виплакую. Це не нормально. Я так і не можу зрозуміти свої почуття до цих двох хлопців. Я Луку люблю як друга, а Адріана я також люблю, але це напевно щось більше ніж любов, але навіщо я тоді дала Лукові другий шанс? Я ж не люблю його настільки, щоб бути парою. А Адріан? Він взагалі не гарно поступив! Як можна було так за нами стежити. І взагалі! Це все через мене. Може, якби не той спонтанний поцілунок і не ця дурна ситуація, ми могли б уже зрозуміти наші відчуття до один одного. Зрозуміти, що взагалі відбувається між нами, Адріаном і мною. Але зараз усе покінчено. З одним і з другим я вже ніколи на світі не буду розмовляти, як до цього. Тепер вони будуть мене уникати і ненавидіти. Але вони обоє для мене були друзями! Обоє були важливими для мене! Я не хотіла так закінчити нашу дружбу! Чому все так сталося!? Чому!? Незнайомець: Пані, з вами все в порядку? До мене підійшов якийсь хлопчина. Він був високого зросту з середньою статурою тіла. Волосся у нього було коротко підстрижене. Колір очей був світло карим. Він давно уже на мене дивився. Я його примітива ще з початку появи Адріана. Марінет: Все зі мною добре... Незнайомець: Ну я ж бачу, що не все в порядку. Він був на диво впертим. Я думала, що відчепиться на першому ж своєму запитані. Я нічого не говорила. Незнайомець: Ти можеш мені розповісти, що тут сталося. Марінет: А яке тобі діло до цього!? Незнайомець: Ну я хочу вам допомогти. Така красива дівчина і щоб плакала! Я трохи соромилася. Марінет: Я не хочу про це говорити! Незнайомець: Ну... Я хочу вам допомогти. Та й я вже бачив, як вони не гарно з вами поводилися, ті бовдури! Марінет: Що!? Ви це все бачили!? Ой ні ні ні! Цей сором ще хтось бачив! Це кошмар! Мною почало трусити. Думки крутилися у голові не мож було зупинити. Я була налякана. Тепер про це знає ще хтось! Незнайомець: З вами все добре? Марінет: Ні! Не добре! Я не витримала і побігла. Я не могла там залишатися. Той хлопець ще довго дивився мені в слід. "Тільки б він мене загубив з поля зору", - думала я. Пробігши пару метрів я заховалася за закрите уже кафе і перевела дух.
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Марінет: Тіккі як це все взагалі сталося?! Вона нічого не відповідала. Вона співчувала мені. Марінет: Як і чому саме я змогла за пару секунд втратити своїх друзів. І ще й через це не хочу ні з ким спілкуватися про це. А-а-а! Не можу! Я ще декілька хвилин постояла нічого навіть не говоривши і сказала: Марінет: Тіккі, цяточки! Почалося моє перетворення. Тіккі хотіла щось сказати мені, ніби попередити від чогось, але почалося уже перетворення. Я стала Леді Баг. Тепер мене ніхто не знав і мені було так набагато спокійніше. Но сльози, як не дивно все одно ще потроху появлялися. Я стараюся, як можу, але все одно не виходить повністю контролювати свої емоції, коли я Леді Баг. Не завжди получається не видати себе справжню. Я взяла своє йо-йо і закинула його кудись далеко. Воно мене привело на відкритий дах. Навколо нього не було жодного вищого за себе будинку. Там я подумала і залишитися. Леді Баг: Яка ж я все ж таки самотня! (Автор: Тобі хотіли допомогти, а ти його відігнала. Ну а тепер ти кажеш, самотня.😅) І знову за старе. З моїх щічок капали сльози на дах будинку. І тут, я помітила, що до мене щось наближається. Воно було доволі малим і наближалося все ближче і ближче. Я відвернулася, і чуть не загубила дар мови. До мене наближалася акума!!!
Це була 17 глава. Я рада, що вам цікаво читати цю історію. Я стараюся її продовжувати і розвивати! Люблю вас♥️ і гарного вам дня.😄
