Глава 6. Весела зустріч.

164 4 0
                                    

Pov: Марінет.
Думаю віднести костюм сьогодні, щоб він його побачив і оцінив. Не буду чекати завтра. Помалу спускаюся. Уже я у пекарні. Лиш хотіла відчинити двері, як тут вилітає Адріан. Ми з ним ударилися головами і він упав на мене. Напевно він підшпотався. Я відчувала його всього. Його груди, його серце яке билося без упину. І пройшло пару секунд, як я зрозуміла, що на нас дивляться люди, які були у пекарні. Мені було дуже соромно. Я почервоніла, як помідора. Коли очухалася побачила, що костюм у муці. Адріан швидше встав і простягнув руку. Було дуже комфортно. І саме у цей момент, коли я взяла за руку Адріана і встала прийшла у пекарню Лайла. Незнаю, що тут вона забула? Не розуміла, що сталося. По лиці було зрозуміло, що цей інцидент не дуже сподобався. Бо вона любила Адріана, а він не з нею. Я боялася, що вона почне рівнувати мене до нього. Вона навіть не зайшла і вибігла хлопнувши дверима. У очах Адріана я бачила сум. Коли я підвілася він побіг за Лайлов. Все так швидко сталося. Протерши костюм я попрощалася з батьками і не встигла вийти з пекарні, побачила сумного Адріана, що зайшов купувати випічку. Напевно це через мене.
Марінет: Привіт!
Адріан: Привіт.
Марінет: Вибач за цю ситуацію. Я така незграбна, завжди у когось врізаюся і всьо у мене падає з рук.
Я всіма спробами хотіла утішити його.
Адріан: О ні! Це ти мені вибач, я зашпотався у поріг пекарні. Це мені треба дивитися попід ноги, а не по горобцям.
Ми з ним знайшли спільну мову. І це вперше де я не заїкалася. Але червоніла.
Адріан: А той костюм, що ти несла. Він такий красивий. Ти сама його зробила?
Марінет: Так! Це Джаґеду Стоуну. Ти тоже красивий. Ой тобто, я не це мала на увазі. Тобто я хотіла сказати. Ай… забуть. Мені приємно:)
І тут у двері вривається його няня.
Адріан: О-о-о, мені пора. Хочеш приєднатися до нас у парк. Ми будемо з Ніно їсти круасани.
Адріан швидко вилетів з дверей, а Горила за ним.
Марінет: Він такий красивий. Ой! Я це сказала вслух? Я мала на увазі круасани такі красиві. Хі-хі.
Це так тупо. Чому сказати *Я тебе люблю* я не можу, а це коли на мене купа людей дивляться вилітає з рота. Я побігла в кімнату.
Марінет:  Ти чула, Тіккі? Мене Адріан запросив погуляти. Це мені почулося, чи це реальність? Я все сильніше і сильніше влюбляюся. Він такий милий і красивий.
Тіккі: Так. Я тоже це чула. Але ти ще не дала костюм Джаґеду.
Марінет: Точно! Костюм. Я зовсім забула!
Я полетіла, як торпеда. Джаґеду Стоуну дуже сподобалося. Він мені даже дав квиток на його виступ. Моєму щастю не було меж.

Веселі дні🤞Where stories live. Discover now