Веселі дні🤞

Глава 11. Треба щось більше.

Pov: Автор
Усі мовчать... Леді Баг не може повірити, що Супер Кіт в котре рятує її. Скільки уже з ними сталося пригод, він завжди захищав її. Вона навіть не встигла нічого сказати йому, лиш міцно притиснула до себе. Її гніву не було меж. Ніхто не очікував такого пострілу.
Pov: Леді Баг
Ну яка ж я дурепа. Через мою неуважність постраждав Супер Кіт. Що ж мені роби...
Супер Кіт: Леді Баг, чому ти мене обіймаєш? Що, уже липниш до мене? Ти взяла інших хлопців у свою команду, а про мене зовсім забула!
Я була шокована таким початком.
Леді Баг: Ні, Котику. Ти чого? Я ніколи б тебе не забула.
Супер Кіт: А тепер мене ще й Котиком називаєш. Я так і знав! Ти мене лиш використовуєш, а про мої почуття усім байдуже. Навіть тобі дуже "правильній" на мене начхати.
Супер Кіт вирвався з моїх обіймів.
Супер Кіт: Але від нині все буде інакше. Ти опинишся на моєму місці. Ти відчуваєш той біль, який ти мені приносиш кожного дня.
Леді Баг: Я ніколи не думала, що так ображу тебе.
Я ще ніколи не бачила його таким розлюченим.
Супер Кіт: Тому що ти ніколи не думаєш! Ти думаєш як світ урятувати. А хто поряд тобі всеодно.
Леді Баг: Будь ласка, тільки не роби цього!
Супер Кіт: Ні! Я це зроблю! Я розб'ю твоє серце!
Він швидко підбіг до мене. Я спритно старалася ухилятися від нього. А Рєвность лиш з хитрою усмішкою дивилася на весь цей цирк. Я вже думала тікати, але Супер Кіт схопив мене за руку.
Супер Кіт: Ти уже тікаєш? Що, забракло сміливості? Ти лиш на словах сильна, а на справді повний нуль без мене.
Леді Баг: Годі вже лити на мене бруд!
Вдарила його по руці і відійшла.
Леді Баг: Це все, що ти кажеш - брехня! Не вірте йому парижани. Ви ж бачите. Він сам не свій!
І поки я відвернулася до людей, щоб хоча б трішечки заспокоїти застиглі душі, до мене підбігає Супер Кіт. Я і не встигла відреагувати. Він мене дуже сильно ударив у живіт. З такою силою, що я відлетіла аж до стіни будинку. (Що розташовувався у 10 метрах від мене!) Це було дуже боляче. Супер Кіт поволі почав підходити. Крок за кроком.... Кроки здавалися такими важкими.
Супер Кіт: Ніколи не думав, що супер герой від одного удару буде помирати. А точно! Я забув. ТИ ПРОСТО НІКЧЕМНА КОМАШКА!
Я не знала що відповідати. Не могла більше сперечатися з ним. Хотілося пошвидше уже все закінчити. Супер Кіт стояв уже біля мене.
Супер Кіт: Зараз тебе ніби вкусить маленький комарик, але від нього твоє серце і ти вся розлетишся на маленькі кусочки. Котоклізм!
Я зрозуміла, що він хоче зробити і швидко не гаючи ні секунди закрила його рот своєю рукою. Але це було марно. Він встиг сказати ці слова. Я боялася, щоб він не втратив свідомість, тому відпустила йому рот. І до мене прийшли спогади. Я пам'ятаю, як ми ратували Париж від Темного Купідона. Там також у Супер Кота влучили стрілою. І щоб розвіяти чари я поцілувала його. Звісно, мені ця ідея не дуже подобається, але що робити? Потрібно спробувати, доки не пізно!
Леді Баг: Як я це не хочу робити... Супер Котику, до тебе летить маленький поцілуночок від Леді Баг. Я думаю, ти не проти?
Я схопила його руку з готовим Котоклізмом і почала повільно наближатися з поцілунком. Супер Кіт пробував звільнитися з моїх обіймів, але Рєвность на це все просто кивнула йому головою. Вона дала знак згоди. Я не розуміла якої ще згоди? Супер Кіт перестав чинити опір. І тут поцілунок... Навколо люди навіть почали хлопати від щастя. Тільки Рєвность пильно дивилася і чогось чекала. Коли поцілунок завершився Леді Баг відійшла.
Леді Баг: Супер Кіт, мерщій ловити Рєвность! Вона дуже близько біля нас.
Супер Кіт: І знову все як було?... Ти навіть не щиро поцілувала мене. ТИ ПРОСТО ЕГОЇСТКА!
Леді Баг: Щоооо? Цього не може бути! Закляття мало знятися!
Рєвность: Ха ха ха!!! Ти думала, що все так просто?
Леді Баг: Рєвность!
Рєвность: Я давно все продумала. Тому побачивши помилку Темного Купідона я зробила так, що як би не старався, закляття ніяк не знімеш.
Ха ха ха!

Pov: Автор
Леді Баг була шокована такою новиною. Вона просто заклякла на місці. І що ж тепер їй робити?
Рєвность: Супер Коте, я наказую тобі зловити і привести до мене цю набридливу комашку.
Супер Кіт: З якого це дива ти мені вказуєш? Я не хочу її ловити і ще з нею носитися. Я її зразу знищу і все!
Рєвность: Я тобі що сказала?!
Леді Баг: Ха ха ха... Рєвность, я бачу ти щось забула.
Рєвность лиш почала скриготіти зубами зі злості.
Леді Баг: При вистрілі люди починають ревнувати, але ти забула найголовнішого, вони не підкоряються тобі.
Рєвность: Та мені, чесно кажучи, байдуже, чи я зніму твої сережки, чи Супер Кіт зніме.
Леді Баг: А раптом не зніміть, а знищить мене разом з ними?
Рєвность не знала, що на це відповідати. *А раптом, так і станеться?* подумала вона.
Бражник: Не дай йому це зробити. Мені потрібні її талісман, а не купка попилу!
І тут пролунав усім знайомий звук. Це лунало від Леді Баг.
Леді Баг: О ні!
Це почали блимати її сережки. У неї залишилося всього на всього 5 хвилин.
Рєвность: Ха ха ха! І хто ще це з нас забув про найголовніше? Я ніколи не думала, що тебе перемогти буде так просто. Достатньо лиш заговорити тебе і все!