Глава 4. Тіккі помічниця.

201 7 0
                                    

Pov: Марінет
Марінет: Тіккі, я не можу нічого придумати.
(Автор. Непереживай Марінет. Я вже давно придумала, що ти там придумаєш:)
І Марінет поклала голову на зошит з малюнками її костюмів.
Марінет: Тіккі, я нездара. Я нічого не можу придумати. Чому мені він таке доручає, Джаґед Стоун. Чому Адріана поблизу немає. Хочу, щоб він мене обняв.
По її очам потекла сльоза.
Тіккі: Непереживай. Ти все придумаєш. Тобі лиш потрібно місце для натхнення. Ти знаєш таке місце?
Марінет: Точно. Піду на вулицю, у парк. Там нова обстановка і свіже повітря.
Спускаючись вниз я бачила маму. Вона читала свою улюблену книжку. У парку я сіла на лавочку і почала фантазувати.
Марінет: Мені здається буде так класно, а ні. Це не класно. А-а-а! Як важко.
Сиділа я довго. Десь з 2 години. Для мене це було як вічність. Але я придумала дуже гарний костюм. Він буде, як супергеройський. Тому що, кожен батько своїм дітям, як супергерой. Костюм мав два улюблений кольора Луки і Джулєкі. Голубий і фіолетовий. А маска на очі буде різнокольоровою, як диск з піснею, що подарував Луку батько. А взуття буде на підборах з маленькими білими хмаринками.
Марінет: Тіккі, як тобі цей костюм? Він дуже гарний, правда?
Тіккі: Так. Ти молодець! Я так і знала, що ти справишся.
Дома, почала його шити. Було важко, тому що маленький капелюх і костюм, це велика різниця. Але костюм я закінчила. Він був дуже гарним. А блистів, як зірки на небі. На цю красу дивилася ще дуже довго.
Марінет: Як ти думаєш, Тіккі, Джаґеду Стоуну сподобається?
Тіккі: Так. Я тобою пишаюся Марінет.
Незнаю, як могла жити без Тіккі. Вона завжди хвилюється за мене і вислухає коли виникнуть проблеми. Я сіла на крісло, а Тіккі лягла мені на коліна.

Вибачайте за помилки. І коми я не завжди знаю де ставити. Хорошого настрою. :)

Веселі дні🤞Onde as histórias ganham vida. Descobre agora