Чен Цянь пішов із Мучвень Дженьженем. Худий і виснажений, у пошарпаному капелюсі, як три палиці, що підпирають голову, той вів Чен Цяня за руку, ніби керуючий мандрівною трупою свого новообраного актора.
Чен Цянь лише зовні залишався дитиною, тоді як серце його вже було серцем юнака.
Він пішов мовчки, але врешті не міг не озирнутися. Чен Цянь побачив заплакане обличчя своєї матері, що несла на спині кошик, у якому міцно спав молодший брат. Побачив він і батька, що мовчки стояв у тіні з опущеною головою.
Чен Цянь швидко відвів погляд. Не було часу думати або ностальгувати. Дорога попереду здавалася невизначеною, як безмежна темрява.
Загалом, існувало два способи кочувати. Один називався "подорожувати", інший — "піти в забрід".
Слідуючи за своїм учителем, Чен Цянь тонув у брехні й софістиці, не кажучи вже про те, що він повинен був їсти на вітрі й спати на росі. Це було навіть гірше, ніж "піти в забрід".
Що ж до самовдосконалення й пошук Дао*, Чен Цянь трохи чув про це.
* Да́о, Та́о (кит. 道, буквально — шлях) — поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання — "шлях»" природи, її закономірність; в етиці — сенс життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці — підставу, засновок, аргумент.[1] Найоб'ємніша і найскладніша категорія китайської філософії, і зокрема даосизму, яку можна порівняти із категорією буття.
Колись було чимало вітряних людей, що слідували цій тенденції.
Під час правління покійного імператора великі й малі клани почали з'являтися по всій країні, як гриби після дощу. Простолюдини, якими б не були, якщо мали дітей, використовували всі свої зв'язки для того, щоб залучити тих до кланів заклиначів. Утім, крім трюків на кшталт "розбивання каменю об груди", ніхто ніколи не чув про досягнення якихось реальних успіхів.
Тоді алхіміків було більше, ніж кухарів, і люди завзятіше займалися чимось подібним, ніж сільським господарством. Дійшло навіть до того, що роками ніхто не читав книг і не вивчав бойові мистецтва, породжуючи безробітних шарлатанів.
У період розквіту заклиначів лише в одній провінції було створено двадцять кланів, хоча розмір території зі сходу на захід налічував не більше десяти лі. Вони накопичували нечесно нажите багатство й набирали учнів, а деякі купували в торговців фальшиві книги про самовдосконалення.
YOU ARE READING
Льов Яо: відродження клану Фуяо
AdventureІсторія про те, як нарцис, баламут, негідник, ідіот і жалюгідна дитина відновлюють колишню велич згасаючого клану. Переклад від soulpionq. Дисклеймер: це аматорський переклад, усі права на оригінал, світ, сюжет і героїв належать автору (Priest). Доз...
