Невеличке село, вбогі хати. Навколо панує голод.
Ява 1
Катря: Господі! Що ж це робиться, га?
Дід Килим: Жінко, чого ревеш?
Катря: Ой! Я ж учора в сінях три зернинки знайшла. Хоч який-не-який харч. Прийшли бісові німці - і те й відібрали. А це ж я не для себе, це ж я для сина. Він такий кволенький, через день-два вмре. (Плаче)
Дід Килим: Нічого, тобі харч буде.
Катря: Цур вам такі жарти, коли горе кругом!
Дід Килим: Я єден зостався, нема кого мені втрачати.
Катря: А чи чули чутку: Трохимівна з'їла онуку Паланки. Як думаєте, чи правда це?
Дід Килим: У Трохимівни восьмеро дітей і всі пухнуть. Їй нема куди діватись.
Катря: Не кажіть такого. Бозя в рай цю душу не пустить!
Дід Килим: Хто зна, хто зна…