Гріх: Піднімись, дідугане, коли з тобою розмовляють!
Дід Килим: Підніматись я вже годів зо п'ять як не годний.
Гріх: Ти ще на тім світі побазікати вспієш, якщо при житті нам не освітиш!
Дід Килим: Я весь ваш.
Гріх: Часом не пробігало, тут рудоволосе дівчисько, років п'ятнадцяти. В неї ще рука прострелена.
Дід Килим: Ліва чи права?
Гріх: Не пам'ятаю. Ну хай буде ліва.
Дід Килим: Ні, не бачив.
Гріх: Права?
Дід Килим: Ні, не було.
Гріх: То чого питаєш?!
Дід Килим: Питаю, я, чого дівчатам руки стріляють.
Гріх: Ти б не говорив до мене таким тоном, коли на тебе направлено п'ять рушниць, включаючи мою.
Дід Килим: Я – старий, немічний дід. Як не сьогодні то завтра я і сам помру. Так що, прапорець в дупу! Валяйте!
Гріх: Обшукайте його, живо!
Раялд: Сер, тут нічого і нікого не знайдено.
Гріх: Що ж це… Йен, підійди-но сюди.
Йен: Так, сер!
Гріх: Поручаю тобі знайти те кляте дівчисько, і через два дні, привези її до тієї ж кручі. Влаштуємо з цього виставу, науку для інших. Вб'єш її саме ти, а інакше сам будеш під тою кручею. Не підведеш?
Йен: Не підведу, сер
