Ява 5
Недалеко від будинку обшукував Йен. Почувши крик забіг в дім Килима.
Йен: Ніж на землю, дідора! Залиш руду, вона мені потрібна!
Дід Килим: Ти так не гарячкуй, цю солоденьку ми можемо на двох поділити. (Націлюється на Христину ножем.)
Йен: Стій, виродку! (Дістає з пазухи рушницю і вистрелює в Килима. Килим падає на землю.)
Йен: Боже, та ти ж стікаєш кров'ю. Ти повинна дожити до завтра, інакше не жити – мені. (Підходить та перев'язує рани.)
Йен: Чому мовчиш? Я тебе врятував, радій. Ти якась дивна. На всяк випадок зв'яжу тобі руки. Пішли, руда!
Христина: Взагалі то, мене звуть Христина.
Йен: Йен. От і познайомились.
