– До якого коледжу подаємо документи? – озираючись довкола, поставив Су Жон до хлопців питання.
– Безперечно, в Зірковий коледж, там багато гарячих дівчат, – аргументовано додав в кінці Цянь Є.
– Гарячі дівчата? – Лов Ю закотив очі. – Ти ще не достатньо настраждався від однієї Їнь Жвосінь?
Приклавши пальці до підборіддя, Цянь Є невинно заблимав очима:
– Ну, Їнь Жвосінь – виняток. При одному погляді на мене більшість жінок не можуть навіть поворухнути ногами.
– Так, це правда, – погодився з ним кивком Джен Сюань. – Їм всім хочеться затримати тебе й відлупцювати.
Цянь Є: – ...
Тим часом Мо Фей заперечно похитав головою:
– Не в Зірковий коледж.
– Чому? – спантеличено вигукнув Цянь Є.
Мо Фей знизав плечима.
– Він для багатіїв, – відповів він. – Переважна більшість абітурієнтів походять з багатих родин. Між ними панує серйозне протистояння. До того ж щоб вступити до цього коледжу, ми повинні заплатити по сорок зіркових кристалів. Це надто дорого.
– Що? Сорок зіркових кристалів? Що це за розкрадання грошей? – з грізним обличчям, прошипів невдоволено Цянь Є.
– Сорок зіркових кристалів – це лише реєстраційний внесок, а нас можуть і не відібрати, – безпорадним голосом додав Мо Фей.
– Що за нечестивий коледж! Там нас просто проклянуть, – серйозним тоном додав той.
Повз парубків тої ж миті проходив юнак, який, зачувши останні слова Цянь Є, кинув на нього косий погляд й презирливо пробубнив:
– Гм, купка бідняків захотіла вступити до Зіркового коледжу? Розмріялися!
Цянь Є: – ...
– Оце так сноб! – з закоченими очима, прокоментував Джен Сюань.
На це з Мо Фей лише вирвався скрушний видих:
– Ходімо в коледж Тяньхе.
– А де він знаходиться? – запитав Джен Сюань.
– Тяньхе – це цивільний коледж з високим рейтингом, сильним викладацьким складом, різноманітними предметами, а найголовніше... Він дешевий! – відповів Мо Фей, підібгавши губи.
Лов Ю клацнув пальцями:
– Добре, тоді коледж Тяньхе.
– Принцеса Сіньюе тут...
– Прибула принцеса Ловлань...
– Всі десять красунь зібралися разом йти до Зіркового коледжу! – на площі пролунав збуджений крик.
Довкола стояв гамір натовпу студентів, що юрмилися до Зіркового коледжу.
Подивившись на юрбу, Су Жон не втримався, аби не поцікавитися:
– Може, теж сходимо подивитися?
– Всього лише купка дурних дівчат! – з осудом в голосі мовив Лов Ю. – Окрім того, з такою кількістю людей дуже просто потрапити в тисняву.
Су Жон: – ...
Екзамен для вступу до коледжу Тяньхе складався з трьох етапів.
У першому етапі, перевірці віку, не допускалися кандидати, старші за 25 років.
У другому етапі, тесті на здібності, перевірка навичок і вмінь у коледжі Тяньхе відбувалася досить просто і грубо. Загалом підготували десять тестових майданчиків, на кожному з яких стояв маг п'ятого рівня. Кожен, хто витримував його удар і не падав ниць, проходив далі.
На третьому етапі, співбесіді, наставник повинен був ознайомитися з базовими знаннями учнів і відсіяти тих, хто мав нечисті наміри.
Мо Фей та решта хлопців швидко пройшли перший етап з перевіркою віку і відразу перейшли до другого етапу.
На бойовому майданчику одягнені в уніформу коледжу студенти, змахували довгими й гострими мечами просякнутими Ці над десятками студентів, змушуючи усіх впасти додолу.
Наступним на платформу мав піднятися Мо Фей. За перші чотири раунди ще жодному абітурієнту не вдалося пройти далі.
– Старший брате, цього року студенти зовсім слабкі! Нехай наш коледж і не такий впливовий, як Зірковий коледж, але ми не можемо приймати до себе настільки низькопробних абітурієнтів, – заявив красивий непокірний юнак.
Неподалік від випробувального майданчика посміхнувся парубок з лагідним обличчям:
– Хіба у нас є вибір? Здібні маги вже подали документи до Зіркового коледжу вслід за красунями. А більшість з тих, хто прийшов до нас, просто не змогли протиснутися, щоб подивитись на них.
– Як тут нудно! Не будь я тестувальником, мені б теж хотілося подивитися на них. Десять найкрасивіших дівчат зібралися разом, оце так видовище! – поскаржився неслухняний юнак.
– Нудно? Мені самому невідомо, як багато старших братів пускають слину на твою посаду. Якщо тобі вона не потрібна, можеш запропонувати її комусь іншому, – з ніжною посмішкою на обличчі запропонував його співрозмовник.
– Я ж не серйозно це сказав, – зніяковіло промимрив той.
Коледж нагороджував зірковими кристалами та балами студента, який відповідав за тест, тож дана позиція дісталася юнакові дуже дорогою ціною.
– Наступні, – молодий хлопець холоднокровно спостерігав за тим, як на помості збирається група студентів.
Мо Фей та решта хлопців застрибнули на майданчик, оскільки всі десять тестувальників були магами п'ятого рівня, для них даний етап не складе жодних проблем.
Глядячи на них, в очах свавільного тестувальника спалахнуло легке презирство. Гостре світло меча пронизало студентів на майданчику. Коли світло зникло, їх залишилося шестеро.
Оскільки нерухомими залишилося аж шестеро з десяти, юнак засоромлено опустив погляд.
А перевіряючі поряд глянули в його сторону допитливо.
– Молодший брате Ці, ти втомився? Ти усунув лише чотирьох, – звернувся до нього студент з квадратним обличчям.
Почуте змусило його обличчя раптом спотворитися в легкому злісному виразі:
– Авжеж, ні, – холодно ковзнувши поглядом по Цянь Є і решти п'яти хлопцях, юнак виголосив: – Ви успішно склали другий етап, далі йдіть до золотого намету, який знаходиться на північному сході. Якщо складете останній іспит, то офіційно станете студентами коледжу Тяньхе, – молодик вийняв шість пропусків і вручив кожному по одному.
Отримавши свої картки, хлопці попрямували в потрібному напрямку.
...
Переконавшись, коли шестеро абітурієнтів зникнуть вдалині, студент, що стояв поруч зі свавільним тестувальником, не втримався від сміху:
– Молодший брате, ти дійсно відправив їх до намету директора, сам же знаєш, що директор відомий своєю прискіпливістю.
З холодною посмішкою на обличчі, юнак відмітив:
– Очевидно, що ці шестеро – прийшли разом. Не знаю, як вони схитрували, щоб скласти іспит, тому нехай директор провчить їх.
Чень Тяньхе, директор коледжу Тяньхе, понад 20 років мріяв знайти та прийняти до себе талановитого студента, але до цього часу не віднайшлося жодної підходящої кандидатури. Саме тому він щороку самовільно займав місце на екзаменаційному майданчику коледжу, заявляючи, що якщо хтось зможе скласти його іспит, цей студент отримає шанс стати його особистим учнем.
Коли ця новина розповсюдилася серед студентів, незліченна кількість людей кинулася в спробах пройти його екзамен, однак Чень Тяньхе виявився занадто прискіпливим. Ще жодному не вдалося скласти його успішно.
– Мені потрібен геній, а не собака чи кіт, – казав Чень Тяньхе. З того часу, як він відхилив незліченну кількість геніїв, упродовж трьох останніх років ніхто більше не намагався випробувати у нього свою долю.
Цянь Є, Лов Ю та решта прибули сюди зовсім недавно, тож не мали жодного уявлення про такий перебіг подій.
– Золотий намет, ось він, – сказав Цянь Є.
– Гадаю, так, – кивнув Мо Фей. – Тільки цей намет золотого кольору.
Озирнувшись, Цянь Є промовив:
– Я піду першим і все перевірю.
Мо Фей примружився:
– Цей намет здається якимось дивним. Будь обережним.
– Довірся мені, – кивнув він.
Піднявши край намету, Цянь Є увійшов всередину та побачив кремезного дідуся.
Лежачи на шезлонгу з чашкою гарячого чаю в руках, літній чоловік нагадував звичайного провінційного старця, готового вийти на пенсію.
Серце Цянь Є стиснулося при погляді на чоловіка, він відчув небувале відчуття небезпеки.
Чень Тяньхе підняв голову і глянув на нього очима, повними здивування.
– Ого, – сказав той з посмішкою, – цьогоріч до мене і справді прийшли. Я вже було вирішив, що ніхто більше не зважиться зайти в цей намет.
Недовірливо глядячи на нього, Цянь Є промовив:
– Вчителю, я тут для третього етапу співбесіди.
– Ти прийшов на співбесіду? Тобі відомо, хто я такий? – старий зміряв його поглядом.
Він моргнув, трохи збентежений:
– Хіба ви не вчитель для співбесіди на третьому екзамені?
Чень Тяньхе:
– ...Я ...Я ...Сідай.
Почуваюсь дещо спантеличеним, Цянь Є просів на протилежний бік від старого чоловіка.
– Скажи мені, чому ти хочеш вступити до коледжу Тяньхе! – той продовжував оцінювати Цянь Є вздовж і впоперек.
Несвідомо з нього вилетіли наступні слова:
– В нас немає зіркових кристалів, а плата за реєстрацію сюди доволі низька.
Як тільки відповідь вирвалася з нього сама по собі, очі Цянь Є раптово розширилися, адже він сказав чисту правду! Клятий старий не простий! Слова безконтрольно вилетіли з його вуст!
Чень Тяньхе аж поперхнувся від почутої відповіді:
– Отже, у тебе немає зіркових кристалів! Але це не проблема! Ти зможеш заробляти їх самостійно.
Цянь Є з виразом задоволення кивнув:
– Я теж так думаю.
Втупившись в нього поглядом, дідусь зненацька запитав з усмішкою:
– Навіщо ти замаскувався?
В глибині очей Цянь Є спалахнув подив. Чортів стариган!
Примусивши себе легковажно посміхнутися, він відповів:
– Ну, оскільки я занадто гарний, варто людини тільки побачити мене, їх покидають усілякі думки про їжу, єдине чого вони хочуть – це залицятися до мене. Їм навіть взагалі не хочеться культивувати. Думаю, не годиться руйнувати майбутнє оточуючих, тому й приховав свою зовнішність.
На обличчі Чень Тяньхе все ще грала посмішка.
– Дуже добре, дуже добре. Таких добродушних людей, як ти, в наш час дуже мало.
– Так, безумовно, мало хто на таке здатен, – резонно заявив Цянь Є.
– Ти пройшов екзамен. Сідай осторонь, – сказав чоловік.
Цянь Є збентежено заблимав очима, але зайняв місце в сторонці.
– Наступний, – підвищив голос Чень Тяньхе.
Лов Ю розсунув завісу та увійшов.
Варто було старому чоловікові побачити Лов Ю, посмішка на його обличчі стала ще ширшою.
– Непогано, непогано, – він задоволено покивав.
Допитливий погляд Лов Ю спрямувався на Цянь Є, але Цянь Є лише збентежено знизав плечима.
Присівши навпроти чоловіка, Лов Ю шанобливо привітався:
– Вітаю.
Тримаючи в руках чашку чаю, Чень Тяньхе запитав:
– Що ж, чому ти хочеш вступити до коледжу Тяньхе?
– Дешевий реєстраційний внесок, – легковажно вимовив він.
– Отже, ви прийшли сюди разом! – обличчя чоловіка трохи перекосилося, та за тим поставив наступне питання: – Навіщо тобі маскування?
– Моя дружина боїться, що я занадто привабливий, – сказав принц, не замислюючись.
– То ти підкаблучник! – зі зневагою сказав Чень Тяньхе.
– Ми кохаємо одне одного, – відповів Лов Ю, ігноруючи чужі слова.
– Наступний, – наказав той.
Наступним до намету увійшов Мо Ї. Чень Тяньхе оцінив парубка вздовж і впоперек і заявив:
– Ти трохи гірший за перших двох, але нічого. Сідай осторонь.
Мо Ї розгублено подивився на старого й приєднався до Лов Ю з Цянь Є.
За межами намету Мо Фей помацав власне підборіддя і замислився:
– Щось не так! Чому вони зайшли один за одним, але ще ніхто не вийшов?
Джен Сюань похитав головою:
– Гадки не маю.
Мо Фей примружився. Від цієї ситуації у нього страшенно розболілася голова.
– Я завжди відчуваю, коли щось відбувається не так.
– Наступний, – почувши окрик, всередину увійшов Су Жон.
Старик пильно вдивився в Су Жона, трохи подумав і врешті оголосив:
– Теж непогано.
– Лов Ю, тікайте, тікайте. Це не ті двері, не ті двері! Виходьте, бо старий збирається вас побити, – у весь голос закричав Мо Фей за межами намету.
Зачувши його слова, Лов Ю та решта хлопців різко підвелися.
Крик Мо Фей змусив обличчя Чень Тяньхе побагровіти. Не ті двері? Чому?