Маттео
Лука - крихітна тендітна дівчинка, яка легко змогла закохати мене у неї. Одним змахом своїх вій вона змусила мене стати одержимим нею. Однією усмішкою вона зробила мене її рабом.
Я повільно вивчаю її тіло, та чую лише пришвидшене дихання, її груди швидко опускаються і піднімаються, а її пальці злегка тягнуть моє волосся доки я цілую її в живіт через футболку.
—М-маттео. — тремтячи вимовляє моє ім'я.
Мій член буквально кам'яніє від її хриплого голосу.
—Крихітко? — я піднімаюся до її обличчя, щоб зазернути їй в очі.
—Ти... ти можеш роздягнути... мене. Зняти з мене твою футболку. - її щоки почервоніли, а її погляд блукав десь по моєму тілі.
Я торкнувся двома пальцями її підборіддя цим самим повернувши її до себе.
—Ти впевнена у цьому? - вона закусила свою нижню губу.
—Т-тепер ні. - я посміхнувся. —Я гола. - говорить вона - ніби справді не знає що я бачив її, як вона скидала нижню білизну в гардеробній.
—Ти можеш одягнутися. - як би сильно мені не хотілось побачити її, як би сильно я не бажав її - я поважав її вибір. Я повинен бути впевнений чи хоче вона того про що говорить.
—Я знаю. - її крихітна рука спустилася до моїх грудей, провівши своїм пальчиком до самого краю моїх штанів, вона зупинилася. —Але ти можеш роздягнути мене Маттео, бо я цього хочу. - вона глянула в мої очі. —Ти можеш. - вона облизала свої губи і після цього ж я поцілував її знову. Глибоко. Пристрасно. Смакуючи її.
Моя рука сама дійшла до краю її футболки, пальцями я ніжно провів по її бедрі, я буквально відчував як на її шкірі з'являлись сирітки. Цілуючи мене у відповідь, вона невміло йшла за моїм ритмом, доки я не торкнувся її трохи вище. Вона відкрила рот щоб вдихнути повітря, та замість цього видала глухий стогін.
Я піднімаю її, і міняю наші місця. Тепер я сиджу на ліжку, а вона на моїх колінах.
Я цілую її в шию залишаючи свою мітку, нарешті повністю схопившись за край цієї клятої футболки, я тягну її вверх, щоб зняти її з неї. Повільно піднімаючи її в гору, я відчував нервове тремтіння її тіла. Вона - соромилась, а ще більше переживала.
Зробивши те про що я мріяв я відкинув футболку десь в глиб кімнати, але її руки одразу ж прикрили її невеликі та акуратні груди.
Але я вже міг помітити кожну її родимку, яка розташована на її тілі. Я поцілую кожен куточок цього тіла, кожну родимку, кожен клятий шрам на її тілі.
Вона буде стогнати тільки від задоволення.
Моя рука охопила її тоненьку талію, я відчував її гарячу шкіру на своїх пальцях. Вона повністю гола, сидить на моїх колінах і ще досі соромиться, але вона не повинна цього соромитися.
—Ти прекрасна, не потрібно ховатися. - я знову поміняв нас, тоді акуратно забрав її руку з грудей. Від збудження її соски перетворилися в маленькі горошинки. —Ти не маєш ховатися від мене крихітко, - промовив я дивлячись їй в очі. — я твій єдиний чоловік кому дозволено це бачити, єдиний кому ти належиш! - я поцілував її в ложбинку між грудей не відводячи поглядом, а вказівним пальцем провів по її збудженому соску.
—М-маттео. - стогне вона.
-М-м-м... - прохрипів я, цілуючи її трохи вище самих грудей.
— Там... там телефон... дзвонить. - вона прикривається від мене знову.
Я зовсім не чув телефону.
Я був повністю зосереджений на ній, навіщо блять мені цей телефон?
Блять!
Я викину його нахуй!
—Ти не повинна зважати на телефон. - промовив я, злегка грубо не контролюючи цього.
Я зовсім не хотів її образити.
Блять! Клятий телефон.
—Вибач. - я поцілував її в чоло, —Я не хотів тебе образити, просто цей телефон...
—Я знаю. - вона задоволено посміхається і як тільки я знову хотів її поцілувати вона промовила: —Телефон дзвонить. - нагадує вона мені, я ж роздратовано встаю беручи свій телефон, а після виходжу з кімнати.
—Якщо це нічого важливо, то я блять вб'ю тебе нахуй! - грубо говорю в трубку.
—Босс вам негайно потрібно повертатися в Нью Йорк. - поспішно говорить він.
—Що сталося? - я спустився на низ, щоб ніхто не почув цієї розмови, особливо Лука.
—Демір Скотт, він підірвав ваш клуб через смерть Андрія. - блять!
—То де він зараз? - роздратований до біса, я вдаряю кулаком по столі.
—Тут, ми кинули його в камеру.
—Добре, зробіть так щоб цей покидьок дожив до понеділка, а потім я сам з ним розберуся, як тільки приїду. - я вимикаю телефон, повертаюся назад, але бачу перед собою Луку, одягнену в домашній одяг.
В грудях зароджується страх, що вона могла все чути. Та вона лише розгублено дивитися на мене.
Я прочищаю горло.
—Тобі варто було почекати в кімнаті. - я підходжу до неї.
—Ми повертаємося до Нью Йорка? - запитує вона.
БЛЯТЬ!
Вона чула?
Ні не може бути, якщо б чула то втекла б вже.
—З чого ти це взяла? - напружено запитую в неї.
Господи не дай мені знову втратити її.
—Ти сказав що «приїдеш», ось я і подумала що ми повертаємося.
—Це все що ти чула? - все ще напружено запитую.
—Так, то це правда? Ми повертаємося? -вона моргає своїми ляльковими очима кольору океану.
—Так ми повертаємося, крихітко. - я підхожу до неї.
—Коли?
—Через три дні. - вона посміхнулася, але через кілька секунд її посмішка пропала з обличчя. —Що сталося, крихітко? - я взяв її обличчя в руки, заглядаючи в її прекрасні голубі очі.
—Я приїхала сюди щоб провести ці дні з матір'ю, але... - я одразу зрозумів, що вона має на увазі.
—Гей, все добре, якщо ти хочеш ми можемо залишитись на довше. - ми залишимось - якщо це зробить її щасливою
—Ні, усе гаразд, я просто дуже скучила за нею, але я хочу щоб вона владнала те що сталося багато років тому. Хоч я й ображена через те що стільки років приховувала, вона - моя мама і я хочу щоб вона була щаслива. - вона сумно посміхається. —Вона також повинна бути щасливою Маттео. - я обіймаю її цілуючи в маківку.
Вона настільки добра та невинна що мені хочеться вбити себе через те що я торкаюся її своїми брудними руками, які вже були в людській крові.
—Ти все ще тремтиш. - як тільки я прижав її в обійми вона почала тремтіти - це не на жарт злякало мене.
—Я?
—Ти бачиш ще когось?
—Я просто... мені... не зручно. - ось воно що.
Вона соромиться того що відбулося.
Я підіймаю її в повітря й саджаю на барний столик сам стаю перед нею.
—Ти соромишся цього? - я розсунув в боки її стегна ставши між ними. —Чи цього? - я почав погладжувати її стегна піднімаючись вище.
Здавалося вона не дихала.
Така чутлива.
—М - маттео, що т-ти робиш? - тремтить запитуючи.
—Торкаюся тебе, крихітко. - відповідаю прямо.
Мої руки знаходять край її футболки, та як тільки я знімаю її з неї то одразу хмурюся - на ній вже одягнений бюстгальтер.
—Ти одягнула бюстгальтер. - злегка роздратовано кажу я.
Цей шматок тканини - забороняє мені глянути на неї.
—Так.
—Навіщо?
—Ти можеш його зняти. - вона опирається двома руками об поверхню стола. —Ти хочеш? - вона звабливо посміхається.
Не можу повірити.
Кілька секунд тому вона тремтіла від ніяковості, а тепер спокушає мене - робить це до біса добре.
До біса подобається.
—Не грайся зі мною. - я спираюся руками об край стійки, нахиляюсь над нею, щоб бути ближче.
—Я не граю. - не відводячи погляду говорить вона. —Це ти чекаєш... - вона підіймає свою праву руку до моєї щоки ніжно торкаючись її. — Маттео. - вказівним пальцем вона проводить по моїй шиї спускаючись нижче до грудей, живота нижче... нижче... і нижче.
—Лука! - я трохи грубо ніж очікував схопив її руку. —Я не можу контролювати себе.
—Я не прошу контролювати себе. Я прошу тебе всього Маттео, хіба ти досі цього не зрозумів? - вона уважно стежить за мною. —Я хочу тебе! - сказавши це вона припала до моїх губ своїми.
Не в силах більше терпіти я зжимаю її талію, щоб підштовхнути її до себе ближче.
—Сестричко, я вдома. - Лука ніби обпечена відштовхує мене від себе з такою силою що я вдаряюся об плиту.
—Ой, вибач. - вона швиденько надягає футболку, а потім встає зі стійки.
Ми стоїмо як вкопані, в очікуванні її брата який з'явився невчасно.
Знову! Блять! Не вчасно!
—Лука... І Маттео. - він заходить на кухню, сам сідає за стіл. — Ви обоє дуже дивні. - говорить він. —Що відбулося?... І чому ти така червона Лука? - вона прикладає свої долоні до своїх гарячих щічок.
—У мене невелика температура і... і я спустилася щоб допомогти Маттео приготувати чаю... так. Так все і було! Ясно, так і було, більше нічого. Я просто, чай. Боже я просто спустилася приготувати чай, що такого Ілля? Чому ти говориш зі мною так ніби я якийсь злочинець! - я повертаю її до себе.
—Гей, все гаразд крихітко. - вона забирає мої руки зі своїх ключиць.
—Лука, я просто запитав. - Ілля встав зі столу. - Що з тобою, ти чимось ображена? - запитує він.
—Ні - ні усе гаразд. - вона хоче піти але він зупиняє її.
—Не бреши мені! Ти схвильована і червона... - він підозріло дивиться на неї, а після його погляд ковзнув до її шиї де залишився багряний слід від мене.
Його обличчя набирає розгніваний вигляд.
Мені пиздець!
Він проходить повз неї наближаючи до мене, і його кулак зустрічається з моїм обличчям.
—Господи! - пищить Лука. —Ілля!
—Ти збожеволів? - кричить він, тримаючи мене за воротник. —Їй сімнадцять ідіот! - ніби я не знав.
—Ілля будь ласка. - Лука торкається його плеча. —Будь ласка.
—Чим ти думаєш? Не можеш тримати свій член в штанах? Вона ж навіть неповнолітня, покидьок.! - кричить він все ще тримаючи мене.
—Ілля, нічого не було! - очі Луки стали скляними від сліз.
—Не було? - він відпускає мене.
—Не було. - підтверджує вона. - Я просто поцілувала його. - він повертається до мене.
—Ти мій друг Маттео, але якщо ти її змусиш я...
— Годі думати що я настільки жалюгідний. - я обходжу його беручи за руку Лукерію і веду її за собою.
* * *
Лука сиділа біля мене, на ліжку промиваючи маленьку рану на моїй губі.
—Вибач.
—За що ти просиш у мене пробачення?
—За нього. - обробивши рану, вона склала усе в аптечку.
—Ти не повинна за це вибачатися. Він твій брат і просто хвилюється. - промовив я саджаючи її на свої коліна.
— Так, але це не означає що треба одразу бити в обличчя. - великим пальцем вона погладжує моє підборіддя.
—Усе гаразд. - промовляю я. —Ти тут, я тут - усе ідеально. - я поцілував її руку.
—Треба збирати речі, адже ми знову повертаємося в Нью Йорк.
Автор.
З горем по полам глава тут😯
Тому давайте як найбільше коментарів 💬 прошу не ігнорувати це🚩.