Пульс 101 / РЕДАГУЄТЬСЯ

14. Я повинен усе виправити

Лукерія

—Що це означає? - мама з жахом дивиться на мене, тоді той чоловік виходить вперед закриваючи її.

—Я сам все поясню тільки... - в кімнату вривається Маттео.

— Сонце, чому ти втекла? - Маттео хоче підійти та я відступаю, я не можу забути те що сталось. —Будь ласка не проганяй мене.

—Що ти зробив? - кричить мама.

—Маттео іди геть. Я не хочу розмовляти з тобою. - зрадливі сльози стікали по моєму обличчю. —Іди.

—Я не піду! Я не піду доки я тобі все не розкажу, ясно? - він підходить до мене беручи моє обличчя в руки. —Прошу тебе, дай мені пояснити, не тікай від мене.

—Ти цілував іншу...

—Що? — мама відштовхує Маттео від мене. —Що ти зробив? Ти ж говорив що вона не плакатиме поруч з тобою! Ти мені обіцяв Маттео! - чоловік хапає мою матір за руку і відводить в сторону.

—Спокійно Камеліє, дай хлопцю пояснити.

—Що пояснювати? Він зробив моїй донечці боляче! Він зрадив її! - та чоловік не слухав, а просто тримав її біля себе.

—Камеліє, дай їй самій вирішити! - чоловік взяв маму за руку.

—Що? Аароне, вона наша... моя дочка. - він просто вивів її з кімнати, і я залишилась на одинці з Маттео.

—Лука...

—Ти поцілував іншу...ти зрадив мені але перед цим говорив що ніколи не зробиш боляче, я буду з тобою щаслива а натомість, що я маю? - я сіла на підлогу, підсувачи свої ноги до грудей. — Я не хочу говорити, просто іди. - пошепки промовила я, витираючи з очей сльози, та він присів біля мене.

—Я кохаю тебе, лише тебе. Я не буду просто дивитись як ти плачеш бо це просто не можливо, я поверну тебе і ти будеш щасливою, але я прошу тільки одного, благаю тебе не плач, ти можеш сваритись  вдарити мене, кричати та не плакати. Я не можу бачити твоїх сліз. - маленький поцілунок торкнувся моїх колінок. Але цими губами він цілував іншу.

Моє серце проткнули розплавленим на вогні лезом, залишаючи його там.