Лукерія
Я не знала як мені поводитись. Я відчувала себе не зручно поруч з Маттео. Я боялась глянути на нього, бо якщо б я це знову зробила, напевно вже давно б побігла в його обійми шукати прихисток. А його губа, вона розбита, невелика краплина крові вже засогла на його нижній губі.
-Лукеріє та Ілля, я повинна вам розказати правду. Ваша мама не встигла її пояснити. Адже вони виправляють помилки минулого. - пані Аделазія взяла мене та Іллю за руку і ми разом із нею сіли на диван.
-Які помилки? - спитала я, та одразу відчула що з іншої сторони подув легкий вітерець, всього на секунду.
-Ви можете пояснити? - запитав Ілля.
-Я повинна це зробити. Я хочу сказати, але ні в якому разі не гнівайтесь на свою матір! - чомусь мені стало не пособі, я рефлектно сама того не розуміючи вхопилась за руку Маттео, він переплів наші пальці, а після поцілував мою руку. - Я знаю, як важко в це повірити, але така правда. Ваш батько не той кого ви вважаєте батьком на даний час. Ваш біологічний батько Аарон Андерсон, той чоловік якого ти бачила вчора Лука.
-Що? - перший викрикнув Ілля. -Про що ви говорите?
-Не перебивай мене синку, я саме пояснюю. - я міцно тримала руку Маттео, не хотіла її відпускати.
-Коли вашій мамі було сімнадцять вона навчалась у школі, там вона зустріла Аарона, так сталось що вони покохали одне одного та Андрій якого ви називали батьком, був дуже сильно закоханий у вашу матір, він не хотів бачити їх разом, але нічого з цим вдіяти не міг. Та одного ранку ваша матір побачила як її коханий лежав в ліжку з іншою. Вона планувала розказати тоді про одну важливу новину, вона була вагітна тобою Ілля, вона хотіла розкати йому, але побачивши цю картину вона втекла. Ваша матір ховалася в Андрія, про усе це вона розказала йому. Та вона не знала що Аарон насправді не зраджував, його підставив власний батько, тобто ваш дідусь. Так як він був з ганої благополучної сім'ї, він не прийняв їхні стосунки. Через кілька років коли ти Ілля підріз ваша мама знову зустріла Аарона, вона навіть через кілька років сильно кохала його, він хотів поговорити, та ваша мама була вперта, тож він просто викрав її. Це не тривало довго, адже за одну ніч все змінилось, вона знову хотіла повернутись до нього, та не могла, вона боялась що ваш батько знову так вчинить, тож вона знову втекла, а через деякий час дізналась що вагітна тобою Лука. Тож після твого другого дня народження Андрій запропонував переїхати вам у його рідну країну і ваша матір погодилася на це, всі ці роки вона була нещасна, вона не давала право собі виговоритись бо була надто горда і саме через це вона стільки років страждала. Кожен раз як у неї опускалися руки я була поруч, я слухала її розмови ридання, вона не справлялась. Ви були дуже маленькими, кожен з вас хотів уваги, та її не вистачало, в неї була важка робота щоб дати вам усе що потрібно. Я бачила її обличчя вона була втомлена, як її подруга врешті решт сестра! Я вирішила сама взяти все в свої руки. Саме так Аарон з'явився тут. Я сама його покликала. Я хочу щоб ваша матір нарешті стала щасливою жінкою, все життя вона жила заради вас, а тепер я хочу щоб вона жила заради себе. Зрозумійте її, вона хотіла тільки щастя для вас... - декілька сльозинок скотились моїм обличчям.
-Гей крихітко. - Маттео повернув мене до себе.
-Мені потрібен... потрібно повітря. - промовила задихаючись.
-Прокляття! Гаразд гаразд, усе добре! Вдих... Лука! Слухай мене! Повільно зроби вдих... - я так і зробила доки його руки все ще були на моїх щоках. - А тепер повільно видихай.
-Фух-х-х...
-Ось так крихітко. Давай знову. - кілька хвилин і від моєї паніки нічого не залишилось.
-Я... Я хочу піти... Мені треба... - нічого не пояснивши я забігла в кімнату, а за цим і зачинила двері.
Я взяла телефон і одразу набрала номер подруги - Ель. Декілька гудків і я чую голос.
-ЛУКА! Боже скільки літ скільки...
-Ель... - промовила я.
-Лука що сталось? Ти плачеш?
-Ти можеш прийти?
-Куди? До Нью Йорка? Смішний жарт.
-Ні, я вдома.
-Оу... ЩОО? ЯК ЦЕ?
-Ель будь ласка...
-... Гаразд. Я зараз буду. - поспішно сказала вона.
Через кілька хвилин прийшла Ель, вона сиділа біля мене і чекала поки я наважусь щось сказати.
-Ну ж бо Лука, що сталось? - вмовляла мене подруга.
-Я...я не знаю з чого почати. - сказала я. -Спочатку здавалось все було так добре, а потім все зруйнувалися.
-Що зруйнувалося? Господи Лука скажи вже.
-Маттео він... Він говорить що може все пояснити, але що він може пояснити? Якщо я усе бачила. - Ель закотила очі.
-Я нічого не розумію. Що пояснить? Що ти бачила?
-Маттео, як він цілував іншу дівчину. - очі Ель розширились.
-ЩО? ТИ... ВІН... ЩО???
-Так...
-Ну, бляха як? Я не розумію. Він же кохає тебе...хіба... - вона замислилась, тоді погялнула знову на мене. -Добре! Гаразд... Можливо тут якась помилка. - Ель взяла мене за руки. -Ти маєш вислухати його.
-Але я...
-Так Лука, ти мучиш себе і його, тож спробуй вислухати... Не зараз звісно, коли будеш готова. - вона поглянула на годинник на своїй руці. -У мене спортзал, підеш зі мною? Ти трохи розвієшся. - це не погана ідея, але.. -Гей, не кисни тут, ти ж тільки робиш собі гірше, тож давай ходімо. - вона потягнула мене з ліжка. -Давай, чекаю тебе через п'ятнадцять хвилин у вашій вітальні.
-Але я не знаю...
-Вода і зручний одяг та взуття. - крикнула вона.
Через хвин десять я одягнулась в зручні чорні легінси та такий самий топ, в сумку я поклала змінний одяг, воду, таблетки та інгалятор. Заплівши хвостик, я взяла тональний крем щоб замаскувати мішки під очима.
-Я ГОТОВА! - кричить з вітальні подруга.
Ще раз поглянувши в своє віддображення в дзеркалі я переконалась що все в порядку, тож могла спокійно йти.
Я відчиняю двері, і прямо вдаряюсь в чиюсь широкі масивні груди, а точніше в груди Маттео.
-Крихітко? - Маттео оглянув мене. -Куди ти? - Чому саме зараз я не можу нічого сказати?
-Вона зі мною... йде. - Ель взяла мене за руку.
-Куди саме... в такому? - Маттео оглянув мене з ніг до голови.
-Спортзал. - нарешті відповідаю я.
-В цьому? - його очі спалахнули вогнем.
-А... щось не так? Це легінси і топ.
-Це не одяг, це бляха ганчірки, вони ж зовсім...
-Гей, їй що у джинсах займатись? Це зручний звичайний одяг. - заступилася подруга.
-Я сам вас відвезу! Чекайте тут. - він хотів торкнутися мене, хотів поцілувати але я не змогла, не дозволила. -Просто чекайте. - його очі говорили за себе, йому боляче, так само,але що я можу вдіяти?
В останнє поглянувши він скрився за дверима своєї кімнати.
-Ти як? - запитала вона.
-Усе гаразд. - напевно.
Через кілька хвилин ми з Ель вже сиділи в його машині. Маттео був весь напруженим, але я бачила як він старався приховати це, його вказівний палець постукував по керму, а час від часу він спостерігав за мною.
Повітря між нами було ніяковим.
* * *
Я стаю на бігову доріжку доки тренер Ель показує їй нові вправи.
Боковим зором я бачу як Маттео стає поруч на іншу доріжку - отже також буде бігати.
Декілька хвилин я просто зосереджена на собі, та через декілька хвилин я просто здаюсь. Мені дико хочеться пити, тож залишаю це діло.
Я сіла на лавочку та мою увагу привернула спина Маттео - вона була широкою, а його футболка вже була мокрою від поту, його великі жилисті руки здавались такими гарними та ідеальними, а також його накачені сідниці та сильні ноги, здавалось час сповільнився?
Ставало дедалі важче дихати, усе ніби як у повільній зйомці, він бігає, а я дивлюсь на нього.
Точніше на його ідеальне тіло. Він був сексуальним чоловіком, і він був моїм!
Так моїм, я вислухаю його. Ель була права, Маттео б не зміг мені зрадитити, він кохає мене. Я дам йому шанс пояснити.
-Привіт. - я лякаюся так що мало не підскакую на лавці. -Вибач. Не хотів налякати тебе. - блондистий хлопець з синіми очима, дивиться на мене.
-Оу... Усе гаразд.. - я встаю з лавочки, адже якось ніяково дивитись на нього з низу.
-Я цей... Я... чи можу я познайомитися з тобою? - хлопець явно соромиться, це видно по його вже червоних щоках.
-Ем... я... - мене перебивають.
-Якщо ти не зникиш звідси за п'ять секунд, я блядь вб'ю тебе. - хлопець злегка хмуриться.
-А ви хто? - він виходить вперед ніби хоче захистити мене. -Вибач, але ти його знаєш? - звертається хлопець до мене.
-Так блядь, бо я її чоловік! - Маттео піддається вперед цим самим прикриваючи мене за спиною, а тоді він б'є цього хлопця прямо в обличчя.
-Маттео! - я відтягую його за руку і перш ніж я веду його за собою я звертаюся до хлопця. -Вибач. - ми заходимо в роздягальню. -Що ти робиш??? - він здається розгубився.
-Я не хотів тебе лякати. - хрипло промовляє він.
-Ти не налякав мене, але ти вдарив того хлопця. - Маттео сідає на лавочку, нічого не відповівши. -Ти не можеш так робити.
-Можу! Він... він говорив з тобою, покидьок думав що може забрати тебе у мене. - очі Маттео буквально горіли. Він ревнував мене. Хоч ці ревнощі були страшні, та це ніяк мене не відлякувало а навпаки притягувало.
Не зволікаючи я тихими кроками підійшла до нього, його сильні руки одразу обвили мої ноги, а його маківка притулилась до мого живота.
-Ти - моя Лука! Я - твій! І це ніколи не зміниться! - я посміхнулась, і перш ніж я про це пошкодую, я залізла йому на коліна, здається він здивувався моїм вчинком.
-Маттео. - я взяла його обличчя в руки.
-Так крихітко. - не знаю як у нього, але моє серце буквально хотіло вистрибнути з грудей.
-Я люблю тебе. - він простогнав.
-Господи, скажи це ще раз. - я закусила нижню губу від нервозності, а потім тихенько прошепотіла.
-Я кохаю тебе Маттео. - він піддався вперед заховлюючи мої губи в полон. Він цілував мене і я йому дозволила.
Його цілунки робили щось божевільне зі мною. Мої руки вхопилися в його короткострижене волосся злегка потягнувши його, цим самим я почула його стогін.
Його губи були наполегливі, я відкрила рот і впустила його язик. Це було божевільно і так добре, тугий вузол зав'язався в низу мого живота, піддавшись вперед, я відчула щось тверде.
Це Маттео...
Його руки сильніше притиснули мене до нього, і після цього зловивши мій хвостик, він потягнув мене за нього, цим самим відкриваючи собі доступ на мою шию.
Він цілував, пестив, смоктав, смакував мою шию, він залишив на ній багряний слід, а після зализував, з мене вирвався тихий задоволений стогін.
-Ах-х... - я забула як дихати. Було так добре.
-Крихітко, я не можу цього зробити зараз. - говорить він глибоко вдихаючи повітря. -Не тут і не зараз! - він встає, разом зі мною на руках, і веде нас в душ. -Ти повинна переодягнутись, а після ми поїдемо додому, гаразд? - він цілує мене у кінчик носа.
-Мг...
-Принцесо... - я не мислила що роблю, а просто поцілувала його в шию. -Маленька...
-Мг... -...
-Скажи що ти розумієш що я кажу... - він не говорив, він хрипів, він - збуджений.
-Мг... - в останнє поцілувавши його, я дала натяк що час опустити мене, він акуратно так і зробив.
Здавалось я забула як ходити?
-Тобі допомогти? - щоки одразу залилися в червоний колір.
-М-м - ні. Дякую. Я-я, маю сказати Ель... - повітря було електричним і гарячим між нами.
-Я скажу.
-добре. - не думаю що я б змогла зараз дійти до неї
Швидко зайшовши в кабінку, я відчула що між ногами пульсувало, а в животі нило.
Я хотіла його - це було єдине що я впевнено знала.
Автор
Мій телеграм - Ірен Мар.
Я прошу вас не забувати ставити зірочки ⭐.
Пишіть коментарі я буду рада їх читати
Одразу кажу не пишіть коментарі по типу "прода", "коли продовження", "коли наступна глава", від цього що ви напишете нічого не зміниться, продовження тоді коли напишу, тут немає точної дати! А те що коментарі "прода" і тд, це те саме що коментарів нема. Тож мені цікаво почути ваші думки що до цих героїв, рішення, поступки і так далі, я хочу читати і розуміти чи подобається вам. ❤️