Не бечено, читайте на власний ризик!)))
Дощ лив усю ніч і лише вранці нарешті розпогодилося.
Цзянь Сучжоу міцно проспав до світанку.
Коли вдосвіта він прокинувся, хмари вже розійшлися. За вікном з лазурового неба яскраво сяяло ранішнє сонце.
Погляд Цзянь Сучжоу одразу впав на канапу біля вікна.
Там було порожньо. Хуо Уцзю вже сидів у колісному кріслі обабіч канапи, та поправляв своє вбрання.
"Твої ноги ще болять?" - хрипким зі сну голосом запитав Цзянь Сучжоу.
Хуо Уцзю незворушно поглянув на нього та відповів: "Ні, вже все минулося".
Промовивши це, він підібрав з канапи щось біле та жбурнув його Цзянь Сучжоу.
Зауваживши, що у нього летить який предмет, Цзянь Сучжоу хапливо випростав руки, щоб упіймати цю річ. Але те щось була надто слизьке. Воно випорснуло йому між пальців та впало на ліжко.
Цзянь Сучжоу опустив погляд та побачив, що це маленька грілка, яку Мен Квіншан вчора вклав йому до рук.
Вода у грілці давно охолола. Але ворсинки ще берегли на кінчиках тепло чийогось тіла.
Цзянь Сучжоу поглянув на Хуо Уцзю і той так само незворушно промовив: "Дуже дякую тобі за це".
Ах, він дякує за теплу грілку!
Цзянь Сучжоу не зміг втримати посмішку.
Як він і казав, цей Великий Генерал Хуо Уцзю насправді дуже добра людина. Учора Мен Квіншан обклав його десятками грілок, проте він усе-одно запам'ятав цю маленьку. І навіть подякував за неї.
"Які дрібниці" - відповів Цзянь Сучжоу з усмішкою.
Хуо Уцзю ще якусь мит байдуже дивився на нього перш ніж відвести погляд.
Сонце піднімалося над горизонтом. Цзянь Сучжоу повернувся та встав з ліжка.
Хоча з нагоди ювілейного бенкету Його Величності посадовці отримали вихідний на сьогодні, Міністерство Обрядів не мало спочинку. Треба було належно занотували та організувати усе, що приготували до бенкету чи прислали як дарунки.
Насправді, Джи Ю дозволив принцу Цзінь не приходити, через його слабке здоров'я, але Цзянь Сучжоу не хотів щоб заради нього доводилось робити винятки. Краще піти та подивитися чи є щось, з чим він міг би допомогти.
На згадку про Джи Ю, Цзянь Сучжоу пригадав книги, які той позичив йому кілька днів тому.
Два томи неофіційної історії були не дуже товсті, він цілком міг вдати, що вже прочитав їх та повернути Джи Ю.
З цією думкою Цзянь Сучжоу підвівся та вже збирався погукати Мен Квіншана.
У ту ж мить хтось панічно постукав у двері.
Цзянь Сучжоу поглянув і побачив як усередину ввірвався Мен Квіншан:
"Ох, Ваша Світлість! Ваша Світлість, дещо трапилося!" - протарабанив він.
Цзянь Сучжоу насупився: "Що таке?".
Мен Квіншан намагався відсапатися: "Дещо сталося у Міністерстві Обрядів! Щойно мені повідомив один з придворних, що Джи Ю, посадовця Джи було усунено від посади і його відвели до Міністерства Правосуддя".
Цзянь Сучжоу оторопів.
"У чому його звинувачують?".
Він пам'ятав історію Джи Ю. Нічого такого з ним не повинно було трапитися. Хоча Джи Ю не мав виняткових здобутків, проте його життя склалося спокійно та щасливо. Після падіння династії Цзінь, Пекін хотів відновити його на посаді, але Джи Ю відмовився. Відтоді він залишив службу та повернувся у своє рідне місто, посеред гір та річок.
Чому його раптом заарештували?
Мен Квіншан відповів: "Міністерство Правосуддя звинувачує посажовця Джи у тому, що він привласнив кошти виділені на імператорський бенкет, та закупив дешеві товари замість якісних. Це виявили сьогодні вранці!".
Справа ставала все більш абсурдною.
Цзянь Сучжоу насупився: "Його арештували та відвели до Міністерства Правосуддя?".
Мен Квіншан кивнув.
Обличчя Цзянь Сучжоу закрижаніло. Він подав знак рукою, промовивши: "Мені треба перевдягнутися".
Мен Квіншан був ошелешений: "Ваша Світлість, що В збираєтесь..."
Цзянь Сучжоу пояснив: "Я йду до Міністерства Правосуддя".
Євнух аж тупнув ногою від відчаю, намагаючись відмовити принца: "Що це Ваша Світлість вигадали? Тепер і так усі посадовці Міністерства Обрядів уникають Вас. Вони бояться, що солдати постукають і у їхні двері. Нащо так квапитися потрапити до Міністерства Правосуддя?".
Але Цзянь Сучжоу лишився спокійним:
"Не кажи дурниць" - відповів він.
Мен Квіншан не наважився більше заперечувати. Йому залишалося лише допомогти принцу перевдягнуся.
Погляд Цзянь Сучжоу був тяжким.
Він знав, що оскільки у Міністерства Обрядів виникли труднощі, після арешту Джи Ю солдати неодмінно арештують і інших посадовців, щоб допитати їх. Для нього, як для принца, не було б нічого не звичного у тому, щоб виявити ініціативу та довести свою невинність. Це не викликало б підозр у інших.
Проте він збирався не виправдовуватися перед наклепниками.
Він хотів довідатися чому Жди Ю, з яким у історичних книгах все було добре, раптом заарештували.
Може, це сталося тому, що він перемістився у світ неофіційній версії історії, де всі події відрізняються? Чи все таки це він своїм переміщенням змінив хід подій, коли почав поводитися не типово для справжнього принца Цзінь, зокрема потоваришував з Джи Ю?
Новина про те, що принц Цзінь вирушив до Міністерства Покарань розлетілася миттю. Коли Цзянь Сучжоу вийшов з паланкіна перед урядовим приміщенням, помічник міністра вже чекав на нього зовні.
Помітивши Цзянь Сучжоу, помічник міністра одразу розплився у посмішці. А що принц при ході похитувався, наче його вітром гойдало, помічник міністра прислужливо ступив уперед, щоб підтримати Цзянь Сучжоу.
У відповідь Цзянь Сучжоу навіть не поглянув на нього. Він відвернувся До Мен Квіншана, який надійно підпер його.
"Цей посадовець вже давно чекає на Вашу Світлість. Прошу, Ваша Світлість" - привітав помічник міністра, так само з усмішкою вказуючи дорогу.
"Ми з тобою одного рангу. Немає потреби бути таким ввічливим. Окрім того, я сьогодні тут — як підозрюваний" - байдуже сказав на це Цзянь Сучжоу.
Почувши це, помічник міністра поквапився всміхнутись і заперечити: "Ну що Ви, Ваша Світлість! Наше Міністерство Покарань лише досліджує цей випадок. Оскільки Ваша Світлість хворіли останні кілька днів, ми не наважились Вас турбувати. Навіть якби проводили відповідне розслідування, то не змогли б пов'язати Вашу Світлість з цим випадком...".
Цзянь Сучжоу підвів руку та урвав балаканину помічника міністра.
"За виконання деяких доручень відповідав я" - так само незворушно промовив він: "Навіть якщо ви не хочете більше це розслідувати, я мушу знати у чому справа".
На це помічник міністра закивав головою та запросив принца увійти.
На перший погляд, це була звичайна справа про зловживання обов'язками. Кошти, які отримало Міністерство Обрядів, виділило Міністерство Прибутків. Точні суми та призначення виплат за кожним пунктом записували до бухгалтерської книги. Усі меблі та посуд на бенкеті мали були виготовлені з коштовних матеріалів, а приміщення повинні були оздобити золотом та нефритом. Але ранкове прибирання виявило чималу невідповідність.
"Наше Міністерство Покарань зробило загальні підрахунки. Пан Джи розтринькав щонайменше отаку суму!" - помічник міністра показав Цзянь Сучжоу чотири пальці.
"Краще кажіть прямо. Не варто грати зі мною у загадки" - холодно зауважив Цзянь Сучжоу.
Помічник міністра присоромлено вимовив: "Щонайменше чотири тисячі таелів".
Хоча чотири тисячі таелів — це не така вже й надмірна сума, проте йшлося про бенкет на честь Його Величності імператора. А у корупції звинуватили голову родини Джи. Тож навіть ці чотири тисячі таелів становили серйозне звинувачення, яке загрожувало підсудному засланням або навіть смертною карою.
Цзянь Сучжоу промовчав.
А помічник міністра продовжував теревенити: "Ваша Світлість, Вам не варто турбуватися. Навіть якщо нашому Міністерству Покарань доведеться обшукати ваш маєток — це буде просте дотримання формальності. Усю провину покладають на Джи Ю. Вашої Світлості це не стосується..."
Але Цзянь Сучжоу зверхньо перебив: "Я маю побачитися з Джи Ю віч-на-віч".
Помічник міністра був заскочений зненацька. На його обличчі відбилося вагання:
"Це... Джи Ю затриманий лише нещодавно..." - пробелькотів він.
Та Цзянь Сучжою був непохитний.
"У моєму розпорядженні залишились певні матеріали" - сказав він: "Я маю особисто довідатися як з ними бути. Лише тобі я матиму спокій у цій справі".
Щойно ці слова прозвучали, як помічнику міністра усе стало ясно.
Може Джи Ю і зловживав службовим становищем, але схоже, що й принц Цзінь не надто порядна людина.
Напевне, принц Цзінь також забруднив руки у справі святкового бенкету Його Величності. Ось чому він прибув сюди з таким поспіхом та ще й хотів поспілкуватися з Джи Ю на одинці.
Проте помічник міністра вже отримав чітке розпорядження щодо розслідування. Головним завданням було розібратися з Джи Ю. Тож, якщо принц Цзінь навісить на голову Міністерства Обрядів ще й свої грішки, то це тільки на краще для справи.
Врешті-решт, Його Світлість належав до імператорської родини. Навіть якщо він корумпований, що до того імператорові?
З цією думкою, помічник міністра заспокоївся та неохоче погодився. Він особисто відвів Цзянь Сучжоу до в'язниці Міністерства Покарань.
У камерах утримували здебільшого підозрюваних, у справах яких ще велося слідство, а також дрібних злочинців. Тож і охоронялася ця в'язниця не так суворо, як приміром в'язниця імператорського суду. Облаштування теж було набагато кращим. Камери навіть мали віконця, хоча і неймовірно крихітні, у які ледве проникало сонячне світло та свіже повітря зовні.
Слідом за помічником міністра, Цзянь Сучжоу спустився у підземелля. Нарешті, повернувши за кут, він побачив Джи Ю, замкнутого у одній з камер.
Оскільки його лише нещодавно ув'язнили, він досі мав охайний вигляд, а вбрання припасоване до ладу. Здавалося, він також зберіг бадьорість духу. Джи Ю саме сидів на вкритому соломою ліжку.
Помітивши відвідувачів, Джи Ю підвів голову.
Цзянь Сучжоу зупинився перед ґратами та підвів руку, вказуючи помічнику міністра залишити їх наодинці та почекати назовні.
"Це..." - помічник міністра досі не був певним, що чинить добре.
"П'ятнадцять хвилин" - промовив Цзянь Сучжоу.
Помічник міністра вагався ще якусь мить, а тоді кивнув та сказав: "Тоді, прошу Вашу Світлість не затримуватись надовго. Цей посадовець чекатиме Вас знадвору".
Він вважав, що оскільки Джи Ю щойно заарештували, то Цзянь Сучжоу навряд чи матиме щось справді важливе до обговорення. Врешті, його ранг був низьким і він не мав покровителів, на допомогу яких міг би розраховувати. Тому йому геть не хотілося сперечатися з принцом Цзінь через таку дрібницю.
Помічник міністра щез за кутом коридору.
Щойно вони залишились на одинці, Цзянь Сучжоу підійшов впритул до ґрат та покликав: "Посадовець Джи".
Джи Ю підвівся з ліжка та приступив до дверей своєї камери. Крізь залізні прути він дивився на Цзянь Сучжоу.
"Ваша Світлість принц Цзінь?..." - вражено перепитав він.
Цзянь Сучжоу помовчав, перш ніж озватися: "Я, власне, сьогодні збирався повернути Вам книги".
Почувши це, Джи Ю лише гірко розсміявся.
"Ваша Світлість, можете залишити книги собі" - сказав він: "Ніхто не передбачить куди подмуть вітри, а в кожного з нас своя доля. Гадаю, мені судилося так".
Цзянь Сучжоу засмутили ці слова:
"Цей принц ще не встиг близько запізнатися з Вами, але я переконаний, що Ви не та людина, яка пішла б на таке" - врешті вимовив він низьким голосом, після невеликої павзи.
Джи Ю пильно поглянув на нього.
"Коли є докази — байдуже винен ти чи ні" - відповів він.
Джи Ю задумався на мить, тоді продовжив:
"Ваша Світлість та Панг Шао завжди ворогували. Впевнений, Ви здогадуєтесь, що саме трапилося сьогодні" - сказав Джи Ю: "Панг Шао давно набивався мені у друзі, але я щоразу ухилявся від цього. Впевнений, йому це не сподобалось. Останнім часом я близько спілкувався з Вашою Світлістю. Напевно, Панг Шао просто намагається випередити можливі труднощі та усунути зайвих".
Він говорив це дуже спокійно та, здавалося, зовсім не тримає образи на Цзянь Сучжоу. Але руки Цзянь Сучжоу мимохідь стислися у кулаки.
...Він здогадувався.
Джи міг не знати цього. Але він — знав. Для Джи Ю він став нещастям, насланим Небом.
Справжній принц не знав Джи Ю. Пан Джи не хотів бути прибічником Панг Шао. Але й не мав справжнього впливу при дворі. Тож Панг Шао не зважав на нього. Але після трансміграції новий Цзянь Сучжоу заприязнився з ним настільки, що Джи Ю навіть дещо опікувався принцом, через його кволе здоров'я. Це насторожило Панг Шао і той вирішив позбутися Джи Ю.
Цзянь Сучжоу все мовчав і це приголомшило Джи Ю, який лагідно всміхнувся:
"Ваша Світлість, не виніть себе" - підбадьорив він: "Відколи я відмовився підтримати Панг Шао, я знав, що рано чи пізно — цей день настане. Я лінивий чоловік і посередність, за свої десять років служби так нічого і не досягнув. Моє теперішнє становище ніяк не пов'язане з Вашою Світлістю. Це все тому, що я намагався не вплутуватися у суперечки двору".
Цзянь Сучжоу, що досі не сказав і слова, похитав заперечно головою.
Він підвів погляд на Джи Ю.
У пів-мороці в'язниці, темні очі принца дивилися на Джи Ю крізь ґрати.
Незвичний делікатний розріз цих очей надавав їм чарівності та хитринки. Проте зараз ці оі сяяли рішучістю.
"Розслідування у цій справі ще не завершено. Тож Вас не зможуть засудити так швидко".
Джи Ю мов заворожений слухав стишений голос принца:
"Будьте терплячі. Цей принц присягається — Вам ніхто не заподіє кривди".
Небо поступово темніло, знадвору знову заморосило.
Мен Квіншан починав турбуватися. Він походжав взад та вперед перед дверима зали Анін та раз за разом посилав слугу до брами — довідатися чи не прибув принц.
Цього ранку принц висловив побажання, щоб Мен Квіншан супроводив його до Міністерства Правосуддя. Але коли Його Світлість вийшов із в'язниці, то був похмурий і мовчазний.
На звороті, вже на вулиці Чангпін, що за один лі від площі Цінкхе, принц зупинив паланкін та зібрався вийти з нього.
"Мене не супроводжувати" - наказав Цзянь Сучжоу: "Цей принц трохи прогуляється і повернеться сам".
Мен Квіншан був готовий наполягти, але коли побачив крижане обличчя принца — то не наважився нічого сказати.
Тут нічого не можна було вдіяти. Мен Квіншану залишалось лише допомогти Цзянь Сучжоу зійти з паланкіна та послати слідом на певній відстані двох охоронців.
Проте він не сподівався, що принц так затримається.
Наближалася ніч і в Мен Квіншана серце було не на місці.
Він ненавидів власну покірливість, але ця риса плекалася у ньому змалку. Він знав, що був глупуватим, і маленький принц його недолюблював. Його не відіслали лише тому, що Мен Квіншана особисто призначив покійний імператор.
Тому з дитинства Мен Квіншан був дуже обачним і пильнував лише накази принца. Він сподівався, що ретельністю замінить кмітливість, якої йому бракувало. Хто ж знав, що його відданість зробить лише гірше!
Зробивши ще кілька кіл перед дверима, він почув скрип колісного крісла.
Мен Квіншан озирнувся і побачив просто перед собою Хуо Уцзю.
"Що сталося?" - почув він голос генерала.
Мен Квіншан похапцем пояснив: "Пані, цей слуга дурноголовий. Я дозволив Його Величності блукати на одинці і він досі не повернувся..."
Хуо Уцзю перевів погляд поза плечі євнуха у керунку воріт.
Хоча дощ йшов не сильний, проте він не вгавав вже тривалий час.
"Ти й справді дурень" - промовив Хуо Уцзю.
Хоча його голос звучав спокійно, слова наче брили впали на голову Мен Квіншана. Приголомшений, він мовчав. Лише поглядав на Хуо Уцзю.
Погляд Хуо Уцзю повернувся від споглядання погоди назовні- до обличчя Мен Квіншана:
"Вже пізня година. Чому т й досі не послав нікого на пошуки принца? Який сенс кружляти перед дверима?" - сказав він з притиском.
Ці слова наче пробуркали Мен Квіншана зі сну: "Звісно! Звісно! Як мій це слуга забути!"
З цими словами він кинувся на подвір'я під дощ.
Але у цю мить назустріч йому крізь негоду пробився челядник.
"Євнух Квіншан! Принц повернувся!" - хутко оголосив служник, перш ніж навіть увійти.
Мен Квіншан поквапився до брами, зоб привітати Його Світлість.
Ще один служник прибіг захеканий, та повідомив:
"Принц повернувся. Охоронець ніс над ним парасольку, але він однак промок від дощу".
Схвильований, Мен Квін запитав: "Куди ходив Його Світлість?".
Челядник завагався і його голос втратив певність:
"Цього я не знаю, але... Його Світлість випив забагато" - ледь чутно пробелькотів він.
Цзянь Сучжоу і не здогадувався, що його хворобливе тіло має на додачу таку низьку толерантність до алкоголю.
Після відвідин Міністерства Покарань, його аж душила злість.
Хоч він здогадувався, що мимохідь став причиною арешту Джи Ю, все ж здогадуватись та знати напевне — це різні речі.
Для Цзянь Сучжоу Джи Ю більше не був просто історичною персоною — він людина з плоті та крові, зухвалий та талановитий письменник, що захоплюється неофіційною історією. І лише тому, що Джи Ю сердечно поставився до Цзянь Сучжоу, його тепер ув'язнили. А майбутнє Джи Ю виглядало непевним, годі навіть сказати залишиться він живим чи втратить голову.
Усе це через Панг Шао!
Раніше для Цзянь Сучжоу це ім'я означало просто віроломного посадовця при дворі Цзінь, що був йому знайомий лише з книжок. Але тепер він став для Цзянь Сучжоу справжнім лиходієм, що стискає у руках тесак м'ясника, позираючи довкола неситим оком, готовий будь якої миті знищити людей.
А Цзянь Сучжоу ще наївно думав, що зможе просто уникати його, перечекавши ці три роки!
Цзянь Сучжоу здалося, що на його груди згнітили камінну брилу, і він тепер не може вільно вдихнути.
Йому треба було розвіятися, але відколи трансмігрував, він навіть не мав надійної людини, якій міг би звірити свої думки. Цзянь Сучжоу намагався тримати себе у руках, але коли паланкін проминав вулицю Чангпін — зірвався.
Чангпін це велелюдна торгова вулиця. Тут вирувало життя. Дим та іскри шугали з димарів численних ресторанів та яток з їжею. Покупці та торговці приходили та йшли далі. Це був жвавий та мирний світ, такий не схожий на шляхетний і холодний маєток принца Цзінь.
Тож Цзянь Сучжоу наказав спинитися і рушив далі один.
У цю мить, йому хотілося забути про своє нове життя принца імператорської крові, залишити світ шляхетних родин і повернутися туди, куди він і належав.
Але у цьому світі для нього не було місця.
Він блукав без мети вулицею. І йому здавалося, що люди довкола навіть не помічають його.
Протинявшись так довший час, Цзянь Сучжоу підвів голову та побачив вивіску, що тріпотіла на вітрі — на ній було зображено глек вина.
Він зайшов до крамнички, замовив вина і випивав на самоті аж доки посутеніло.
Вино не було міцним. Звичайне абрикосову вино з півдня. З солодким ароматом і не надто хмільне. Проте, коли Цзянь Сучжоу спробував підвестися, його голова пішла обертом, а ноги стали хисткі мов желе. Він геть сп'янів.
Тримаючись за стіл, він звівся на рівні.
Бути п'яним насправді дуже приємно, подумав він. Відколи трансмігрував, Цзянь Сучжоу жив тверезо щодня. Це таак втомлювало.
Похитуючись, він вийшов з крамниці та повільно рушив до маєтку принца Цзінь.
Цзянь Сучжоу навіть не зауважив, що знадвору знову розійшовся дощ. Падала дрібна мжичка і він не відчував негоди. Лише перед брамою до маєтку Цзянь Сучжоу нарешті збагнув, що над ним хтось тримає парасольку.
Він обернувся та помітив не знайомого йому охоронця. Під пронизливим поглядом принца, ноги охоронця затремтіли, він був готовий впасти навколішки.
Але Цзянь Сучжоу насупився та повільно легковажно махнув рукою.
Точно. Він же тепер страшний принц Цзінь.
Хтось подав паланкін, але він відмовився сідати всередину. Натомість, пішов навпростець вогким бруком до зали Анін.
Варто йому було зайти у подвір'я, як назустріч крізь дощ кинувся Мен Квіншан.
"Ваша Світлість!" - від хвилювання у євнуха аж голос затинався: "Де Ви були? Ви налякали цього слугу до смерті..."
"Ти послав когось слідом за мною?" - хрипко спитав Цзянь Сучжоу.
Мен Квіншан був заскочений, він гадав, що принц почне зараз його лаяти.
Та перш ніж він встиг відповісти, Цзянь Сучжоу підвів руку.
Він піднявся східцями та спинився у коридорі. Тоді обернувся і промовив: "Не хвилюйся про цього принца. Почекай зовні".
Мен Квіншан не наважився сперечатися.
Цзянь Сучжоу зайшов у кімнату та зачинив двері. Він зробив ще кілька кроків та прихилився до ширми.
Підвівши голову, він заплющив очі та кілька разів глибоко вдихнув.
Завтра, щойно прокинеться, він мав вигадати спосіб зняти звинувачення з Джи Ю.
Але зараз все чого він хотів — це залишитися на якийсь час наодинці.
Він стояв так із заплющеними очима, аж доки трохи не заспокоївся і дещо не опритомнів від хмелю. Лише тоді Цзянь Сучжоу повільно розплющив очі.
І одразу помітив Хуо Уцзю, що сидів навпроти, тихо його споглядаючи.
Цзянь Сучжоу приголомшено дивився на генерала. А тоді зненацька розслаблено п'яненько усміхнувся:
"Ти тут" - мляво промовив він: "Я й забув".
"Для чого було так напиватися?" - спитав Хуо Уцзю.
Цзянь Сучжоу всміхався та хитав головою: "Я не п'яний. Я добре переношу алкоголь".
Хуо Уцзю насупився.
Та він п'яний як чіп.
Обличчя принца пашіло рум'янцем, а очі бігали. Його вбрання промокло. Хоча горішня частина була дещо сухіша, поли та штани просякли вологою наскрізь.
"Найперше, йди переодягнися" - сказав Хуо Уцзю.
Цзянь Сучжоу масував собі скроні, коли це почув. Промовивши коротке "О!", він відштовхнувся від ширми і став рівно.
Але оскільки Цзянь Сучжоу надто довго простояв опершись до ширми, від цього руху хміль знову вдарив йому в голову. Це нове тіло було таке кволе. Зробивши крок уперед, Цзянь Сучжоу відчув як його ноги вгинаються і він полетів шкереберть.
Цзянь Сучжоу встиг збагнути, що падає.
Але його руки були споволені і він не встиг зреагувати вчасно. Цзянь Сучжоу мов колода гепнув горілиць.
На диво, він не відчув болю. За мить він збагнув, що впав у пружний і теплий клубок тепла.
У п'яному мареві, він розплющив очі та побачив вродливе обличчя Хуо Уцзю просто над собою. Яскраві чорні очі генерала спокійно стежили за ним.
Його впіймав Хуо Уцзю.
Цзянь Сучжоу лежав у руках Хуо Уцзю, який підтримував його, і здаля здавалося навіть — обіймає.
Але Цзянь Сучжоу нічого цього не зауважив.
Помітивши перед собою обличчя Хуо Уцзю він задумався. А тоді, наче пригадавши про щось, відкрив рота і повільно вимовив:
"А сьогодні твої ноги болять?".