В той час, коли Мо Фей проходив повз двері кабінету Лов Ю, з-за дверей вискочила Мо Ювей з розбитим серцем.
Зустрівшись з ним поглядом, на її обличчя негайно проявився розлючений вираз.
Мо Ювей продірявила Мо Фея пильним поглядом, а потім побігла геть.
Су Жон насупився, дивлячись їй услід з повним незадоволенням:
– Що з нею не так? Вона намагалася зганьбити вас, а тепер витріщилася таким поглядом. Безглуздо!
Мо Фей знизав плечима і безпорадно сказав:
– Вона завжди була такою. Маленькі дівчатка завжди доволі свавільні. Дай їй спокій.
«На думку Мо Ювей я всього лише слабкий нікчема, котрий поступається їй у всьому. А вона – молода панянка з сім'ї Мо. З якого дива їй взагалі проявляти переді мною ввічливість?» – примружившись, подумав він та увійшов до кабінету Лов Ю.
Побачивши, що це був Мо Фей, Лов Ю відчув значне полегшення.
Дивлячись на вираз обличчя принца, він не міг не знайти його кумедним.
– Що ти зробив з дівчиною? Чому вона втекла уся в сльозах? Якби не її охайний одяг, я б подумав, що ти скористався нею, – сказав Мо Фей напівжартома.
– Вона намагалася спокусити мене, але я не повівся, – блиснув Лов Ю на нього очима.
Мо Фей швидко закліпав та промовив з деяким захопленням:
– А вона дійсно дуже наполеглива!
Хоча Лов Ю вже один раз відмовив їй, вона все одно не відступала. Як її ліпше охарактеризувати – наполегливою чи товстошкірою?
– Наполеглива? Повна безсоромниця! – розсміявся Лов Ю всупереч собі.
Мо Фей привідкрив кошик з їжею і, дивлячись на тістечка, не стримався, щоб не торкнутися їх вказівним пальцем:
– Пахне так смачно! Звідки вони взялися?
– Мо Ювей принесла, – холодно відповів принц.
– Ти навіть не спробував? – запитав він, вказуючи на тістечка викладені у формі пелюсток.
– Ні! Мо Ювей сказала, що приготувала їх для мене і хоче пригостити, а я відповів, що боюся, що в них отрута. Тому нічого не їв.
Мо Фей: – ...Мій принце, тобі обов'язково бути таким прямолінійним? Використовуй якійсь евфемізми, добре?
– Навіть моя прямолінійність не відлякала її остаточно, якщо я почну відповідати завуальовано, вона облаштується тут жити, – сердито прошипів Лов Ю.
– Розумно! – Мо Фей схвально кивнув, відщипнув шматочок тістечка і поклав до рота.
Лов Ю раптом потягнув його за руку.
– Воно від Мо Ювей, хто знає, чи з ними все гаразд, краще виплюнь.
– Не хвилюйся, – Мо Фей заспокійливо всміхнувся. – Вона все ще чекає, коли стане твоєю Кронпринцесою. Вона тебе не скривдить. Смакота! М-м, ця дівчина, така дикунка та жорстока, але куховарить непогано! Після стількох років знайомства з цією дівкою, я вперше дізнався, що в неї є такі вміння, а все завдяки тобі! Інакше як би я міг їсти тістечка приготовані Мо Ювей? – їв він із задоволеним та щасливим обличчям.
Спостерігаючи за тим, як жадібно Мо Фей поглинав тістечка, Лов Ю безпорадно сказав:
– Їж повільніше, а то поперхнешся.
– Хочеш спробувати? – спитав він. – Вони дуже смачні!
Принц похитав головою:
– Ні, я в порядку.
– Подай води, – віддав Мо Фей поміркований наказ.
Лов Ю швиденько налив з чайника склянку води, однак Мо Фей подумав, що цього далеко недостатньо, тож просто взяв чайник і випив з горла, немов вмираюча від спраги риба.
Він потряс порожнім чайником і похмурився:
– Так мало? Я хочу пити!
Вираз обличчя Лов Ю трохи змінився:
– Щось ти нездорово виглядаєш. Від тебе йде дим над головою.
Мо Фей широко розплющив перелякані очі.
– Справді? Справді? Я димлю? Я ж не димохід, як я можу диміти?
– Мабуть, щось не так з випічкою. Мо Фей, з тобою все гаразд? Тобі недобре? – знервовано спитав Лов Ю.
– Спекотно, дуже спекотно, – його ланіти покрилися багрянцем.
Чорт забирай, чорт забирай, його реакція...
– Треба знайти Мо Ювей і вивідати, – принц негайно підвівся, згораючи від тривоги.
Зненацька Мо Фей схопив Лов Ю та припав до його тіла.
– Не треба, вона використала афродизіак.
Лов Ю глянув на нього, всього червоного, палаючого, схожого на червону креветку, з сором'язливим рум'янцем та який ось так раптом сильно збудився.
Мо Фей обгорнув руки довкола його шиї, втрачаючи контроль над власним тілом. Лов Ю застиг під ним з відвислою аж до підлоги щелепою.
Він відчував, як шалено калатає серце в грудях, і не знав, що робити.
Покусуючи зубами губи, Мо Фей вдивлявся в очі Лов Ю, бачачи власне відображення та відчуваючи повну безпорадність: «Мій принце, скажи що-небудь! Ти хочеш, щоб я взяв на себе ініціативу в такій справі? Ох, я буду відчувати такий сором, такий сором. Ну ж бо! Зроби вже щось!»
В його голові палахкотіло бажання. Врешті Мо Фей наважився і схопив Лов Ю за комір одягу, з боязко відкритими очима і тремтячим голосом сказав:
– Чого ти чекаєш? Рушай до спальні, негайно! Або, чутки правда, і ти імпотент? Якщо ти не можеш цього зробити, то...
...
Його слова підштовхнули Лов Ю, змушуючи нарешті прокинутися від сну.
– Хто сказав, що я імпотент? Я цілком вправний, мені під силу будь-яка позиція... – голосно розпочав принц.
– Мерщій до спальні! – обірвав Мо Фей його криком.
Відчуваючи яким палаючим було тіло Мо Фея в його руках, Лов Ю зрештою досяг своєї межі.
Він проніс Мо Фея всю дорогу від переговорної зали назад до спального корпусу. Перехожі на шляху бачили, як принц Ю тримає Мо Фея на руках та буквально несеться в сторону їхньої кімнати. Такий молодець!
Сховавши рум'яне обличчя на грудях у Лов Ю, в голові Мо Фея проносилася лише одна думка: «Погане дівчисько, навіщо ти використала афродизіак? Та ще й у такій великій дозі? Я помру! Так прикро! Так спекотно! Так до біса спекотно... Я згорю живцем...»
Їхню пару помітили Шрам та Одноокий.
Чень Бін похитав головою:
– Принц Ю і Кронпринцеса не витримали просто посеред білого дня. Які молоді!
Одноокий сказав, посміхаючись:
– Молодість – це добре!
– Принц Ю, – побачивши, як Лов Ю поспішає до спальні, міцно стискаючи Мо Фея у своїх руках, несвідомо покликав його Цянь Є.
Лов Ю подарував йому найяскравішу посмішку, та грюкнув за собою дверима.
Цянь Є втупився заціпеніло на зачинені двері.
Згодом підійшов Су Жон з кошиком в руках.
– Жонжоне, що сталося з принцом Ю? – поцікавився він у Су Жона.
Передавши йому кошик, той прокоментував:
– Думаю, що проблема може бути з цих тістечках.
Цянь Є відкусив маленький шматочок випічки:
– Тут афродизіак.
– Здається, Кронпринцеса забагато з'їв, – Су Жон насупив брови, маючи дуже стурбований вигляд.
– Він багато з'їв? – тупо моргнув на його слова Цянь Є. – Цей вид афродизіаку дуже сильний. Якщо він багато з'їв, й, враховуючи худорляве тіло принца Ю, цікаво, чи зможе він задовольнити Фейфея? Що ж, викликає занепокоєння!
Су Жон поморщився:
– Принц досить вмілий.
– Досить вмілий? Справді? – здивовано заморгав він.
– Принаймні, більш вмілий, ніж ти! – сердито прошипів хлопець.
– Жонжоне, як ти можеш бути таким самовпевненим? Ти справді думаєш, що принц Ю більш вмілий за твого майбутнього чоловіка?
Су Жон: – ...
Зрозумівши, що Су Жон зараз розвернеться і піде геть, Цянь Є поспішно потягнув його за собою, серйозно заявивши:
– Жонжоне, я з'їв афродизіак. Як щодо того, щоб ти залишився і допоміг мені пройти детоксикацію?
Су Жон посміхнувся йому «світлою» посмішкою, а потім злостиво вигукнув:
– Тобі? Потерпиш!
Цянь Є подивився слиною й безпорадно зітхнув:
– Вони обидва красунчики. То чому між ними така величезна прірва?
Ов'ян Ці розгублено блукав табором. Він знав, що папір не здатен приховати вогонь, однак не очікував, що його викриють так скоро.
Спочатку чимало з солдатів співчували йому через те, що Мо Фей покинув його, але після викриття правди, що це він кинув Мо Фея, вони усі тепер зиркали в його сторону з неприхованим презирством.
В армії Мо Фей користувався високим авторитетом, а принц Ю – приклад для обожнювання. Ов'ян Ці почувався так само як щур, що пробігає вулицею: солдати, які раніше були з ним у добрих стосунках, тепер уникали його, як уникають бога чуми.
– Чув? Це він покинув Третю Кронпринцесу і навіть довів його до самогубства!
– О ні, він же зовсім не талановитий! Подивіться на нього! Як він тільки посмів кинути Мо Фея?
– Мо Фей спочатку не показував своїх справжніх здібностей. Лише після одруження з принцом Ю, він проявив своє справжнє «я».
– Гм, значить спершу розбив Кронпринцесі серце, а тепер сміє перекладати усю провину на нього? Як йому не соромно!
– Кажуть, що він побачив, наскільки талановитим виявився Мо Фей, тому й приїхав сюди, щоб змогу спробувати зійтися з ним. Але тільки подивіться на його вигляд і вигляд Мо Фея! Навіщо Кронпринцесі знову зустрічатися з ось цим?
– Щоб вкрасти дружину принца Ю? Він з глузду з'їхав, чи що? На щастя, принц Ю поблажливий і не звернув на це уваги. Інакше він був би вже мертвий.
...
До вух Ов'ян Ці долинав безперервний потік обурення, які багацько з солдатів навіть не збиралися приховувати, розмовляючи між собою дуже голосно.
Обличчя Ов'ян Ці побагровіло від сорому. Бути аутсайдером – нестерпно. В їдальні він не міг отримати їжу через те, що його постійно штовхали. Врешті-решт єдиний вихід – піти до Призахідного лісу, щоб пополювати на декілька низькорівневих зіркових звірів, аби лишень наповнити шлунок.
У спальні з ним ніхто не розмовляв і обговорювали його за спиною, Ов'ян Ці зовсім скоро глибоко пошкодував, що взагалі погодився виконати завдання принца Фена.
Він зі злістю стиснув кулаки. Все через Мо Ювей! Ця сучка! Тоді б ніхто не знав про його минуле з Мо Феєм, і він не закінчив би так. Його підставила ця дурепа!