Варто було Ов'ян Ці повернутися до своєї групи, як одразу ж опинився в центрі всезагальної уваги.
– Ов'ян Ці, ти справді прибув сюди за Третьої Кронпринцесою?
– Ов'ян Ці, це правда, що Третя Кронпринцеса кинув тебе після того, як переспав з принцом Ю?
– Ов'ян Ці, ти був у стосунках з Третьою Кронпринцесою?
– Ов'ян Ці, ти тут, бо досі не можеш його забути?
...
Його обличчя побагровіло. В стосунках між ним і Мо Феєм, абсолютно уся вина належала Ов'ян Ці. Навіть, якщо Мо Ювей не сказала про нього нічого поганого і переклала всю провину на Мо Фея, він все одно злився на неї.
Папір не здатен приховати вогонь. Рано чи пізно всі дізнаються правду, і тоді його становище стане надзвичайно плачевним.
Та навіть знаючи, що правда все одно випливе назовні, йому бракувало сміливості відкрити рота і все чітко пояснити.
У спальному корпусі
Мо Цьон поглянув на сестру з внутрішнім занепокоєнням.
– Ювей, ти розповіла усім, що Мо Фей кинув Ов'ян Ці?
– Так! – кивнула вона легковажно. – Для мене стало неочікуваністю побачити в цьому місці Ов'ян Ці. Не знаю, чи це збіг, чи він спеціально прийшов за Мо Феєм.
– Але, якщо всі дізнаються правду, що ти будеш робити? – стривожено спитав він у неї.
– Правду? Яку правду? Хіба не правда, що Ов'ян Ці та Мо Фей були у стосунках? Мо Фей відмовляв стільком чоловікам тільки заради нього, а тільки-но почув, що новий наречений – принц Ю, то відразу ж забув про Ов'ян Ці, – невдоволено зазначила Мо Ювей.
Мо Цьон насупив брови та сказав, наголошуючи на кожному складі:
– Ов'ян Ці першим відкинув Мо Фея.
– Це не має значення, – вона знизала плечима. – Важливо те, що у них був роман. Принц повинен про це знати.
– Думаєш, що принц Ю не має уявлення про їхнє минуле?
– А звідки б йому знати? Жоден чоловік не змириться з думкою, що його власна дружина зробила його рогоносцем. Якби принц Ю про перебування в таборі Ов'ян Ці, то вже давно кинув би Мо Фея, – упевнено заявила Мо Ювей.
Дивлячись на впевнений вираз її обличчя, Мо Цьон зітхнув:
– Думаєш, принц Ю покладе на тебе око, якщо вони з Мо Феєм розлучаться?
Її щоки миттю розчервонілися, вона сказала дратівливим тоном:
– Чому ні? Я нічим не поступаюся Мо Фею. Доки він не буде стояти між нами, принц Ю рано чи пізно прийме мене.
Мо Цьон втупився поглядом у розлючену молодшу сестру й відчув якусь безпорадність.
– Пане Цянь Є, – підійшов до нього Чень Бін у супроводі зі своїми підлеглими.
Оглянувши кожного, Цянь Є насупив брови й запитав:
– Генерал-лейтенанте Шраме, чим я можу вам допомогти?
– Ну, останнім часом ходять деякі чутки про Ов'ян Ці, не знаю, чи ви чули... – потираючи руки, збентежено розпочав чоловік.
У Цянь Є миттєво розтягнулася двозначна посмішка по обличчю:
– Генерал-лейтенанте, не знав, що ви такий пліткар!
Перед тим, як продовжити, Шрам прочистив горло кашлем.
– Пане Цянь Є, насправді я не пліткую, мене цікавлять усі справи: внутрішні, державні та навіть світові.
– Генерал-лейтенанте, ви воістину «талановитий», – глянув він на чоловіка із захопленням.
Чень Бін розсміявся на його слова.
– Пане Цянь Є, це правда, – з широко розплющеними очима чоловік поцікавився: – Що Кронпринцеса кинув пана Ов'яна?
Краєм ока Цянь Є побачив постать Ов'ян Ці неподалік від них. Він холодно посміхнувся і сказав:
– В Ов'ян Ці поросяча пика, до того ж така недолуга. Третя Кронпринцеса не той, на кого він може пускати слину. Незалежно від того, правдиві ці чутки чи ні, йому слід знати своє місце. Як тільки знатиме про своє місце, то повинен негайно відступити!
Шрам дивився на усміхненого Цянь Є, думаючи про себе: «У цього шмаркача дійсно гострий язик!»
Цянь Є похитав головою та втомлено промовив:
– Не знаю, чи Ов'ян Ці справді тут для того, щоб викрасти Мо Фея у принца Ю. Та хіба добре бути третім зайвим? У світі так багато професій. Чому ж тоді він обрав наслідувати іншу людину? Гм! Перший критерій для вправного спокусника – це його зовнішній вигляд! Звичайно, він повинен бути таким же красивим, як і я. Але я надто гарний, тож буде достатньо, якщо він матиме хоча б десяту частину моєї краси. Ов'ян Ці, маючи таке обличчя, чому він думає, що може бути третім зайвим? Такий безсоромний! По-друге, це сила. Будучи третім зайвим, він не може бути занадто слабким. Ов'ян Ці – третього рівня, а принц Ю – сьомого. Та принц Ю роздавить його лише за допомогою одного пальця.
Цянь Є трохи подумав і вирішив, що не зовсім правильно досів думку, тому додав:
– Але Лов Ю – гнилий всередині, що суперечить його прекрасній зовнішності. Насправді він також не такий вже й сильний, тож йому знадобиться щонайменше два пальці, – говорячи останні слова, він витягнув два пальці, щоб зробити жест «так». – Якби це був я, то, звичайно, вистачило б і одного пальця, – Цянь Є простягнув вказівний палець і потряс ним, поки в очах так і блищали запальні іскри.
Більшість людей довкола стали свідками його слів, тож у кожного на обличчі був присутній якийсь дивний вираз.
Цянь Є не стишував свого голосу, тож кожне слово чітко долинуло до вух Ов'ян Ці, змушуючи того негайно знічено почервоніти.
Цянь Є кинув погляд на Ов'ян Ці, думаючи про себе: «Сучий син! Мені навіть не подобається Лов Ю в ролі зятя, а ти, людина без принципів, така ненадійна і така слабка, як ти взагалі посмів покласти око на мого молодшого брата? Шукаєш смерті?»
Його слова були досить злісними, і якби вони прозвучали з чиїхось інших вуст, люди подумали б, що цей хлопець занадто зарозумілий. Однак їх промовив Цянь Є, такий вродливий і сильний, тож кожен подумав, що в його висловлюванні є певний сенс.
...
З кошиком смаколиків в руках Мо Ювей зайшла до робочого кабінету Лов Ю.
Принц підняв голову, аби глянули на людину, що опинилися на порозі:
– Пані Мо, що привело вас сюди?
– Я приготувала тістечка. Сподіваюся, ви скуштуєте їх, – з легкою посмішкою ґречно відповіла дівчина.
Скоса глянувши на кошик похмурим поглядом, Лов Ю відмовив:
– Не треба. Я не приймаю їжу від незнайомців.
На її обличчі проявилося секундне спантеличення.
– Ви боїтеся, що я можу отруїти вас? – плаксивим тоном поставила Мо Ювей питання.
Лов Ю сперся на спинку стільця, маючи абсолютно незацікавлений вигляд:
– Я не можу виключати таку можливість, чи не так?
– Мій принце, ви мене підозрюєте? – Мо Ювей збентежилася.
Знизавши плечима, він ледь чутно промовив:
– Пані Мо, ви занадто багато думаєте. Я не підозрював вас, просто... Я не зобов'язаний вам довіряти, чи не так?
– Я просто хочу віддячити вам за моє врятоване життя, – погляд дівчини виражав сором'язливість
– Я б не зробив цього, якби не цілився в Сріблясте оперення, мені здалося, що в нього дуже смачне м'ясо, – Лов Ю перебирав пальцями.
Мо Ювей захотілося розплакатися через холодне ставлення принца Ю до неї. Що вона зробила не так? Чому принц Ю був таким байдужим?
Вона підвела на Лов Ю очі, намагаючись взяти себе в руки:
– Мій принце, є солдат, на ім'я Ов'ян Ці, який колись був заручений з моїм братом, ви знали?
– Звичайно, – глянувши на неї, невиразно відповів він.
Через незворушний вираз його обличчя, у Мо Ювей на мить завмерло серце.
– Мій брат та Ов'ян Ці колись присягнулися один одному в коханні, а тепер вони знаходяться разом в одному таборі...
– І що з того? – холодно спитав Лов Ю.
Мо Ювей мала досить стурбований вираз обличчя:
– Мій брат завжди теплив глибоку любов до Ов'ян Ці, тому вам слід бути обережним.
Лов Ю посміхнувся:
– Думаєте, що ваш брат обрав би замість мене ненадійного, без влади та без багатства чоловіка? Ким Ов'ян Ці себе вважає? Чи потрібно мені взагалі турбуватися про нього?
Мо Ювей: – ...
Вдивившись в її поблідлий лик, він кинув в сторону Мо Ювей холодним голосом:
– Пані Мо, якщо це все, будь ласка, йдіть.
Мо Ювей кинула на Лов Ю останній погляд, та врешті покинула кімнату, повністю вибита із сил.
Джен Сюань супроводжував Мо Ї в прогулянці по табору, протягом якої до них долітали перешіптування солдатів. З кожним часом обличчя Мо Ї ставало все більш похмурим.
– Ї-Ї, не гнівайся, – заспокійливо промовив Джен Сюань.
– Дурне дівчисько, як вона посміла таке сказати, – потемнівши, він ледь скреготнув зубами.
Джен Сюань знизав плечима:
– Не опускайся до її рівня. Вона цього не гідна.
– Так, твоя правда, – погодився Мо Ї.
В цей час до них підійшов генерал-лейтенант Шрам.
– Пане Мо Ї, пане Джене, ви на прогулянці.
– Так! – підтвердив Джен Сюань.
Одначе Чень Бін перевів зацікавлений погляд на Мо Ї, а невдовзі поставив несміливе питання:
– Пане Мо Ї, серед солдатів є чоловік, на ім'я Ов'ян Ці, ви з ним знайомий?
– Так, – кивнув він та відверто розповів: – Ов'ян Ці й наш юний пан колись перебували в стосунках, але понад рік тому Ов'ян Ці вирішив, що юний пан недостатньо хороший для нього, тому скасував заручини.
– Сім'я Ов'ян відмовилася від шлюбу? – здивувався Шрам.
– Так! Рік опісля, як сім'я Ов'ян розірвала заручини, дружина Налань призначила юному пану шлюб з принцом Ю. Таким чином, нещастя розлучення може перетворитися на несподіване благословення, що, можливо, не так вже й погано. Хто знає, чи можна було б сподіватися на кращу долю? – ледь чутно промовив Мо Ї.
– Але пані Мо сказала, що Третя Кронпринцеса скасувала заручини з паном Ов'яном...
– Пані Мо та наш юний пан, хоч брат та сестра, але лише напівкровні, вони не настільки близькі. Тож вона майже не переймалася справами юного пана. Виявляється, вона навіть не знала, хто кого кинув, що мене дуже здивувало. Проте дорогою до табору пані Мо до смерті перелякалася зіркового звіра. Не впевнений, чи не збожеволіла вона через той випадок, – холоднувато припустив він.
– Пані Мо і пан Мо Фей, напівкровні родичі? Отже, пані Лінь... – невпевнено запитав Чень Бін.
– Усього лише мачуха, – слабко промовив Мо Ї.