– Моя Кронпринцесо, подарунок від принца Юя, – Шрам передав коробку Мо Фею.
Тільки-но він зняв кришку, його очі радісно засяяли:
– Ведмежі лапи.
– Це лапи Лютого ведмедя сьомого рівня. Принц Юй знав, що ви їх полюбляєте, тому спеціально відправився до Призахідного лісу, вполювати звіра для вас, – розповів Чень Бін, підлабузнюючись.
Узявши шматок м'яса Мо Фей негайно запхав його в рот та розплився в задоволеній усмішці:
– Смачно.
– Принц сказав, що вам подобається солодке, тому наказав кухарям додати трохи меду, – пояснив чоловік.
Мо Фей спантеличено нахилив голову, а потім повернувся до Мо Ї.
– З яких це пір Лоу Юй став таким турботливим?
– Можливо, – в тій же манері задумливо схилив набік маківку Мо Ї, – тому, що з'явився його суперник у коханні, відчув загрозу, тому й захвилювався.
– Суперник у коханні? Звідки йому тут взятися? – Мо Фей раптом про щось подумав, закотив очі та прокоментував: – Лоу Юй такий панікер.
Мо Ї знизав плечима:
– Важко сказати.
– Суперник у коханні? Хто наважився стати суперником у коханні принца Юя? Що за солдат! Йому що, жити набридло? – в подиві спитав Чень Бін.
Мо Фей глянув на схвильованого генерала й примружився:
– Генерал-лейтенанте, здається, ви дуже зацікавлені.
– Трохи, – злегка збентежено показав Шрам пальцями жест.
Він глибоко вдихнув, подумавши про себе: «Дідько! Схоже, плітки подобаються всім!»
– Хочете знати? Я вам не скажу, – немов сонечко, всміхнувся Мо Фей у відповідь.
Чень Бін: – ...
– Кажуть, що жінки здебільшого панікери, відколи принц Юй став таким же? – в задумливості приклавши пальці до підборіддя, пробурмотів він собі під ніс.
– Певно, що весна наближається. Він «прокидається», – припустив Мо Ї після хвилини роздумів.
Мо Фей зацікавлено подивився на хлопця:
– Ї-Ї, а Чжен Сюань теж такий?
Миттю закам'янівши обличчям, Мо Ї вирішив промовчати.
Коли Оуян Ці повернувся до кімнати, у більшості чоловіків в руках знаходилися миски з їжею.
– Де ти був? Нас покликали на вечерю, але тебе ми не бачили, – звернувся до нього худорлявий маленький солдатик.
– Просто гуляв надворі, – недбало відповів він.
– Дуже прикро. Ти пропустив обід. Боюся, що тепер там не залишилось жодного зернятка рису, – хлопчик зажурено похитав головою.
Оуян Ці кивнув, вдаючи, що засмутився:
– Ох, ні!
Ще раз обдарувавши його співчутливим поглядом, худорляве хлоп'я вдалося розповідати:
– Принц Юй вполював Лютого ведмедя сьомого рівня! Так бадьорить! Не сподівався з'їсти таку поживну річ в перший же день прибуття! Прикро! Шкода, що так мало.
– Годі вже, це ж м'ясо звіра сьомого рівня! Одне те, що принц поділився ним з нами – вже благословення! А ти ще й скаржишся? Оуян Ці! Тобі не пощастило! Кепсько, що тебе не було, поки ми насолоджувалися ним, – чоловік середнього віку похитав головою.
Споживання м'яса високорівневого зіркового звіра приносило зірковим магам неабияку користь, до того ж воно надзвичайно цінне для магів нижчого рівня.
Як би йому не хотілося цього визнавати, однак Оуян Ці усе ж з ними погодився:
– Так прикро!
Зрештою, нині він почувався досить заплутано. Його завдання полягало в змаганні з принцом Юєм за прихильність Мо Фея, а люди навколо співчували, що він пропустив кілька шматків м'яса, якими їх винагородив принц Юй...
– Тільки не сумуй, – глянувши на нього, підбадьорив хлопчина. – Можливо, наступного разу, коли принц Юй буде в гарному настрої та полюватиме на іншого звіра сьомого рівня, ми ще зможемо отримати частину м'яса.
Оуян Ці неохоче посміхнувся, відчуваючи, як серце щільно стиснулося.
Навіть пробувши кілька днів в таборі Призахідного лісу, Оуян Ця так і не вдалося перейти до виконання своєї місії.
Мо Фей та Лоу Юй проживали в офіцерському корпусі, тож Мо Фей або перебував поряд з Лоу Юєм, або ходив до лабораторії вдосконалювати зілля. Оуян Ці навіть не вдавалося викроїти можливість залишитися з ним наодинці, не кажучи вже про те, щоб виконати доручене завдання.
Увійшовши до спальні, перед Мо Феєм з'явилося насуплене обличчя Лоу Юя.
– Про що думаєш? У тебе просто жахливий вираз.
Лоу Юй втупився у нього пронизливим поглядом, та перш ніж спитати на мить-таки завагався:
– Оуян Ці зовсім поруч, невже ти нічого не відчуваєш?
У Мо Фея різко брови здійнялися вгору.
– Так він дійсно тебе турбує! – безпорадно зітхнув він.
– Але ти ... – покінчив життя самогубством через нього.
– Це був не я, – швидко перебив Мо Фей, не давши закінчити Лоу Юю речення.
Принц на мить завмер. Він забувся про цей момент.
– Це старий Мо Фей наклав на себе руки через цього Оуян Ці. Але для мене він просто незнайомець, – нагадав він, знизавши плечима.
Мимоволі зітхнувши з полегшенням, Лоу Юй сказав:
– Тоді я вб'ю його.
Мо Фей насупився:
– Навряд чи, зрештою, він тепер працює на принца Фена. Твій старший брат відправив понад п'ятсот воїнів, гадаю, що його справжня мета – прислати цього хлопця сюди. Принц Фен доклав дуже багацько зусиль, і якщо ти його так просто вб'єш, твій старший брат може вдатися до інших, більш радикальних засобів.
– Так, – погодився Лоу Юй, – він все одно нічого не зможе зробити. Нехай залишається.
Мо Фей скривив рот і зауважив:
– Зірковий маг третього рівня, легко може бути з'їдений під час чергової звірячої навали.
Розглядаючи обличчя Мо Фея напроти себе, Лоу Юй несвідомо нахилився до нього.
Мо Фей відчував себе трохи ніяково від такого «підступного нападу». З минулого разу Лоу Юю сподобалося цілуватися з ним. Щоправда, останні кілька разів були лише легкими поцілунками, а нині той ледь не змусив його задихнутися.
Вдосталь націлувавшись, Лоу Юй випустив його зі своїх обіймів. І Мо Фей зробив кілька глибоких вдихів.
...
Лоу Юй глянув на нього і перепросив:
– Вибач, я трохи перехвилювався.
– Ти здаєшся...дуже невпевненим, – нерішуче відмітив Мо Фей.
Принц гірко посміхнувся на його слова.
– Я невпевнений! – відповів той сумним тоном. – Мені пощастило одружитися з тобою. Хоча ти вийшов за мене не з любові.
Глядячи на розчарованого Лоу Юя, з Мо Фея вирвалося безпорадне зітхання:
– Почуття також потребують культивування, насправді ти мені зараз подобаєшся.
Здивовано підвивши погляд, наступної миті принц раптово штовхнув його на ліжко.
– Ти мені подобаєшся, але все ж таки лише трохи! – швидко додав Мо Фей перелякано.
Лоу Юй притулився до шиї Мо Фея і ледь помітно посміхнувся:
– Не має значення, поки є трохи, цього вже достатньо.
Від почутих слів у Мо Фея розболілася голова. Він торкнувся свого чола й обурився:
– Ти дуже важкий! Не тисни на мене. Вже досить пізно. Лягай спати.
З посмішкою на губах Лоу Юй відкотився на сусіднє місце.
Мо Фей декілька секунд витріщався на профіль хлопця, а потім загорнувся у ковдру; Лоу Юй знічено потер ніс і також зручніше примостився на ліжку.
По той бік з насупленим обличчям Оуян Ці разом з кількома солдатами патрулювали за межами табору.
Протягом усіх цих днів він намагався наблизитися до Мо Фея, однак хлопець жив у місці, куди не мав права заходити жоден звичайний солдат, а його лабораторія вважалася забороненим місцем у військовому таборі, з посиленою охороною навколо.
Суворе і важке життя військового табору змушувало Оуян Ці страждати.
Щодня йому доводилося спати на запліснявілій ковдрі, добувати їжу, інакше доводилося б голодувати, від чого він ледь не сходив з розуму.
Чим довше Оуян Ці знаходився у військовому таборі, тим важче здавалося виконати поставлене перед ним завдання. Оскільки він знав, що в разі невдачі принц Фен не змилується над ним, йому залишалося лише терпіти та не здаватися.
«Мо Фей. Лоу Юй...»
Допоки в голові Оуян Ці кружляла нав'язлива бджола, солдатський поклик повернув його в реальність.
Довговолосий юнак, сидячи на двоголовій горлиці, летів у напрямку Призахідного лісу.
Поглянувши угору, Оуян Ці побачив запального парубка високо в небі, на якого він підозріло звузив очі.
Ще з дитинства Мо Фей вирізнявся з-поміж інших своєю красою. Та хоч він і нагадував дорогоцінне каміння, однак зроблене воно було з дерева.
Проте парубок, що летів у небі, різнився з його спогадами. Вродливий і розкішний, він змушував інших відчувати себе неповноцінними.
– Двоголова горлиця під Кронпринцесою шостого рівня! Чи зможе він її приборкати? – поморщився Оуян Ці.
Декілька чоловіків поруч обдарували його здивованими поглядами.
– У чому справа? – спантеличено спитав він.
– Хто тобі сказав, що Третя Кронпринцеса слабкий? Він маг п'ятого рівня, до того ж він чудово стріляє з лука. Хоча в війську він не дуже відзначився, та вже зараз його можна вважати одним з першокласних майстрів. Влучність його стрільби неперевершена. Востаннє він застрелив понад сотню звірів п'ятого рівня. Просто неймовірно! – пояснив йому один з солдатів.
– Він маг п'ятого рівня? – Оуян Ці не міг повірити власним вухам.
– Так! В ніч його підвищення в небі дуже яскраво сяяли зорі. Дивовижне видовище! – захоплено промовив той.
У Оуян Ці широко відкрилися очі. Тільки потрапивши в ряди армії, все, що він чув, це те, наскільки вражаючим був рівень зілля Мо Фея, тому й мимоволі ігнорував ймовірність наявності у того сили.
Як взагалі Мо Фей став магом п'ятого рівня? У нього зовсім не було таланту! Навіть якби він культивував все своє життя, то, можливо, не зміг би дістатися й до другого рівня! Як Мо Фей може тепер бути магом п'ятого рівня?
– Третій Кронпринцесі ще не виповнилося двадцяти. Як він може бути одночасно і фармацевтом шостого рівня, і зірковим магом п'ятого рівня? Ти часом не помиляєшся? – пробурмотів Оуян Ці.
– Ніякої помилки немає. У нього талант! Бачиш, принц Юй теж дуже молодий, але він уже маг сьомого рівня. Талановиті люди здатні на те, чого звичайним і уявити складно, – аргументовано зауважив солдат.
– Знаєте що? Я чув, як генерал-лейтенант Шрам сказав, що у принца Юя з'явився суперник у коханні тут, в армії, – пліткував чоловік з довгими бровами.
– Суперник у коханні принца Юя? Хто це? Хто наважився спокусити дружину принца Юя? Невже він не боїться, що принц Юй перетворить його на попіл своєю блискавкою? – схвильовано запитав солдат, що стояв поруч.
– Я не знаю! Третя Кронпринцеса не відповів. Однак генерал-лейтенант Шрам чітко чув розмову між ним і Мо Ї. Він є, – відповів пліткар переконливим тоном.
– Мабуть, ця людина справді щось із себе представляє, інакше вона ніколи б не відважилася на таку сміливість!
– Так, так, думаю, що він має бути щонайменше шостого рівня.
– Мені так не здається. Гадаю, це має бути хтось із новоприбулих солдатів. Оуяне, ти ж новачок. Чи є серед вас хтось, хто був колишнім коханням Третьої Кронпринцеси?
– Та годі, двоє найсильніших новачків лише на п'ятому рівні, до того ж такі потворні, решта лише третього чи четвертого рівня. Принц Юй лише одним подихом здує будь-кого з них. Як вони сміють зазіхати на Третю Кронпринцесу? Дійсно нахабні!
– Оуяне! Маєш привабливе обличчя. Це ти? – поцікавився довгобровий.
Оуян Ці хутенько захитав головою:
– Як це можу бути я?
Солдат втішно поплескав Оуян Ці по плечу:
– Оуяне! Якби це був ти, у тебе були б великі неприємності.
Оуян Ці видавив з себе знічену посмішку. Впевненість, з якою він прибув сюди, тепер здавалася безглуздим жартом.
З наступного розділу транскрипція імен, власних назв й тощо, будуть відбуватися за системою Кірносової-Цісар.