Пролунали чиїсь кроки, що з кожною наступною миттю наближалися все ближче, негайно перервавши розмову, Шрам та Одноокий озирнулися.
– Ви обидва тут! – Фен Сінь трохи здивувався, побачивши їх.
Одноокий пильно втупився у ще одного незваного гостя, думаючи про те, що хоча Шрам зайшов надто далеко, але цей Фен Сінь насправді нічим не кращий!
Помітивши коробку у руках Фен Сіня, Чень Бін поцікавився:
– Фен Сіню, що всередині коробки?
Чоловік одним рухом заховав коробку собі за спину, кидаючи у компаньйона насторожені погляди.
– Це має якесь відношення до тебе?
– Я просто запитав, – з невинною усмішкою промовив той. – Чому ти так гостро реагуєш?
– Облиш! – злегка пирхнув Фен Сінь. – Якби ти не намагався прикидатися дурнуватим ведмедиком, це все одно не змінить того факту, що ти жирнючий лис.
Шрам зі зніяковілістю провів долонею по потилиці.
– Фен Сіню, як ти міг таке сказати?
Фен Сінь зиркнув на Чень Біна і нетерпляче наказав:
– Забирайся з мого шляху!
– А куди ти йдеш? – усе ж наважився той запитати.
– Я збираюся побачитися з Кронпринцесою. А що? – тон Фен Сіня охопив холод та байдужість.
– Нічого, нічого, – поспішно похитав той головою, – ти маєш право робити все, що хочеш.
З високо піднятим підборіддям чоловік чванливо мовив:
– Якщо тобі більше нічого сказати, то чому б тобі не звільнити мені дорогу?
– Фен Сіню, – розпочав з нотками досади Чень Бін, – заради нашої давньої дружби, попереджаю, що Кронпринцеса нині не в настрої. Насправді в дуже жахливому настрої.
Фен Сінь підвів на цих двох зухвалий погляд.
– Авжеж Кронпринцеса перебуватиме не в настрої, зустрівши з вами, хлопці, але коли він побачить мене, його настрій відразу ж покращиться.
Шрам знехтував його словами:
– Облиш. Добренько подумай: ти сказав, що Кронпринцеса буде радий тебе бачити? Вважаєш себе зірковою монетою, яку всі обожнюють?
Суворо зиркнувши на чоловіка, Фен Сінь сердито прошипів:
– Забирайся з мого шляху!
Усвідомивши, що цього разу Фен Сінь насправді розсердився, Чень Біг негайно відступив у бік, дозволяючи тому пройти до лабораторії з коробкою у руках.
Задумливо торкнувшись власного підборіддя він промовив до іншого чоловіка:
– Одноокий, тільки глянь, наш Фен Сінь, постійний плакса, останнім часом став дедалі більше буркотливим. Чому всі ці боягузи тепер такі сварливі?
– Згадав про Цянь Є, так? – заглузував з нього той. – Востаннє тебе віддубасили, але ти так і не засвоїв урок? Чимало користувачів Зіркової мережі тобі так заздрять. Мовляв, бути побитим таким красунчиком – це велика для тебе честь!
Чень Бін зиркнув на чоловіка обуреним поглядом і пробурмотів:
– Чому ти постійно зачіпаєш чужі слабкі місця?
За деякий час Фен Сіня з лабораторії прогнав Мо Ї.
– Відтепер все залежатиме від Кронпринцеси, – мовив Фен Сінь, потискаючи Мо Ї долоню.
Мо Ї всміхнувся у відповідь.
– Можете не сумніватися, генерал-лейтенанте. Юний пане сказав, що протягом трьох наступних днів він обов'язково надішле вам шість кошиків із зіллям.
– Добре, тепер я відчуваю неймовірне полегшення, – вдячно кивнув той.
– Будь ласка, будьте обережні.
Фен Сінь ствердно хитнув головою на слова хлопця і попрямував геть, а Мо Ї повернувся всередину.
Невдовзі після того, як чоловік вийшов з приміщення, на півдорозі його перехопили.
Чень Бін втупився в Фен Сіня і сердито прошипів:
– Фен Сіню, ти граєш не за правилами. Ти перетягнув усю мотузку на себе. Тобі не соромно?
Засукавши рукава, тим самим оголивши тонкі зап'ястки, Фен Сінь крок за кроком наближався до Шрама та неквапливо промовляв:
– А у мене є вибір? Тільки гляньте на мої тонкі руки та худі ноги. Ви ж прекрасно усвідомлюєте, що я ніколи не зрівняюся з вами, такими ж дужими, немов ведмедями.
На його слова у Шрама та Одноокого пересмикнулися лицьові м'язи.
– Не дорікайте мені, – з м'яким осміхом попрохав Фен Сінь. – У мене також немає іншого вибору. Якщо я не вживу хоч якихось заходів, то ніколи не отримаю частку цих зілля.
Востаннє кинувши зневажливий погляд, Фен Сінь відвернувся від них з ледь помітною посмішкою на вустах.
Розлючено скрегочучи зубами, Чень Бін уперся руками в стегна.
– Цей шмаркач сказав, що йому бракує сили? Як тільки вистачає сорому таке казати! Під час бійки за зілля, він був тим, хто вихопив найбільше! – якби людей Шрама було хоча б трохи менше, то йому б не вдалося вихопити більше флаконів за Фен Сіня.
Одноокий втупився у Чень Біна пронизливим поглядом, думаючи про себе: «Фен Сінь – засранець, але ти нічим не кращий за нього! Коли я був зайнятий облаштуванням лабораторії, що ти робив? І тільки отримавши зілля, ви обидва почали проявляти активність! Огидні!»
Чень Бін постукав пальцями по підборіддю:
– Цікаво, що Фен Сінь віддав Кронпринцесі?
Одноокий люто зиркнув на нього і пішов геть.
...
У лабораторії
Задихаючись від захоплення, Мо Фей ніжно гладив квітку Золотого Листа.
– Юний пане, ця квітка надзвичайно красива, – не стримався Мо Ї від хвалебних слів.
На обличчя Мо Фея з'явилася усмішка.
– Красота – це не єдина її особливість. Вона є різновидністю зіркової трави сьомого рівня, з якої можна приготувати зілля Міньцзінь. Воно підвищує на цілих тридцять відсотків потенціал зіркового мага з атрибутами золота, який просувається до сьомого рівня.
– Юний пане, не можна діяти імпульсивно! – Мо Ї витріщив очі. – Цянь Є вже зараз може зачарувати принца Юя. Якщо він досягне сьомого рівня, більше ніхто з ним не зрівняється!
Мо Фей: – ...
Він сховав квітку Золотого Листа в коробці та повернувся назад до Мо Ї.
– Потрібно зосередитися на зіллях. Одержавши такий подарунок, ми повинні попрацювати на його долю.
– Так, звичайно, – з кивком погодився Мо Ї.
Цянь Є, якого Мо Ї вважав жахливим монстром, нині сидів у своїй кімнаті та бавився з кроликом.
Коли почувся раптовий стукіт у двері, Цянь Є підвів голову, мимохіть подумавши: «З яких це пір я користуюся такою популярністю? Стільки людей продовжують навідуватися до мене!»
– Заходьте!
Лоу Юй неквапливо увійшов усередину, маючи дещо скутий вигляд.
Усвідомлення, що Цянь Є був його «тестем», щоразу, коли Лоу Юй зустрічався з ним, змушувало його відчувати якийсь невимовний тиск.
Охоплений цікавістю, Цянь Є мимоволі підняв брови.
– О, це ж принц Юй. Що тебе сюди привело?
Лоу Юй зачинив за собою двері та підійшов ближче.
– Власне, я завітав... щоб попросити вибачення.
Цянь Є втупився у принца, не повіривши власним вухам: «Лоу Юй щойно сказав слово «вибачення»? Він сказав «просити вибачення»? Нічого собі! Як цей покидьок Лоу Юй називав мене раніше? Засранцем! Ідіотом! Чудовиськом! Ах! Що він сказав? Що прийшов переді мною перепросити!? Боже! Цей світ так швидко змінюється! Занадто швидко!»
Цянь Є сильно розреготався, нестримно тремтячи тілом.
– То ти тут, щоб просити переді мною вибачення! – повторив він, жадібно втупився у Лоу Юя.
– Я знаю, що погано ставився до тебе, – перебуваючи під увагою такої багатозначної посмішки, Лоу Юй говорив трохи знічено. – Я поводився занадто грубо, але, обіцяю, я змінюся.
– Змінишся? Як ти збираєшся змінюватися? – неквапливо спитав Цянь Є, схрестивши ноги.
– Я проявлятиму свою повагу до тебе. Ніколи не йтиму проти. І також я ніколи не виступатиму проти твого прагнення об'єднатися з іншими. Я буду поважати тебе так, як поважаю свого дідуся, – пообіцяв Лоу Юй.
Цянь Є приклав руки до грудей і кивнув:
– Звучить непогано. Не забудь! Напишеш гарантію і надішлеш її мені. І не забудь про відбитки пальців!
Лик Лоу Юя застиг.
– Гаразд.
Через те, що принц сьогодні поводився настільки слухняно, Цянь Є почувався якось дивно.
– Прошу, це тобі невеличкий подарунок, – Лоу Юй вручив Цянь Є золоту коробочку.
Отримавши дану річ, Цянь Є непомірно здивувався.
Всередині лежало два шматочки пурпурового золота Міньґуань. Зіркові маги з атрибутами золота могли посилювати власну силу за допомогою різноманітних металів. Звичайні метали не давали їм великої користі, але рідкісні, такі як пурпурове золото Міньґуань, ставали для них великою перевагою над іншими.
– Гм, непогано. Мені подобається. Шкода тільки, що їх небагато.
– Поки тобі подобається... – з помітним полегшення мовив Лоу Юй. – Якщо потрібні ще рідкісні метали, я можу спробувати знайти й інші.
В погляді на принца у Цянь Є було присутнє помітне задоволення ситуацією.
– Принце Юй, ти надзвичайно вродливий. Впевнений, ти подаєш великі надії. Сідай. Чому виглядаєш якимось напруженим?
Стиснувши вуста у лінію, Лоу Юй зайняв місце напроти Цянь Є.
– Фейфей з дитинства славився великим талантом до зілля і користувався великою популярністю. Знаєш про це?
– Уявляю, – кивнув Лоу Юй.
– Звісно, уявляєш, який він геній, – Цянь Є вдався до скарг: – Однак ти не представляєш, наскільки він насправді обдарований. Розповім коротко. Коли йому виповнилося вісімнадцять, він винайшов новий вид зілля. Після оприлюднення його результативності дві впливові структури захотіли до нього підібратися. Але врешті-решт представники обох партій, послані на переговори з Фейфеєм, зіткнулися з ним у лабораторії...
– А далі? – з цікавістю поквапив принц.
Цянь Є похитав головою:
– Після знайомства вони узялися до торгів. Закладаюся, ти ніколи не здогадаєшся, наскільки високою була запропонована ними ціна. Гроші, витрачені на твій продаж, не зможуть скласти й малої частки їхньої пропозиції...
– А що потім сталося? – Лоу Юй широко розплющив очі.
– Після торгів обидві партії влаштували запеклу бійку в лабораторії Фейфея. Пил здійнявся в повітрі. Зрештою, Фейфей загинув внаслідок їхньої бійки. Того дня я розшукував Фейфея, і, на жаль, загинув разом з ним...
– От як все було, – задумливо кивнув той.
– Щось на кшталт того, – з піднятим підборіддям, коротко погодився Цянь Є.
– Дякую, що розповів, – глибокою вдячністю поглянув Лоу Юй на нього.
– Є одна річ, яку я повинен тобі прояснити, – винувато сказав Цянь Є, схиливши голову.
– Яка саме?
Цянь Є зітхнув:
– Я не батько Фейфея, а старший брат.
– Але ж Фейфей сказав...
– Я знаю, – Цянь Є закотив очі. – Фейфей сказав, що я відповідальний за його шлюб. Як мовиться, старший брат подібний до батька. Авжеж, я повинен був нести за нього відповідальність.
Лоу Юй понурив голову, почуваючись трохи пригніченим: «Мо Фей поступив жахливо. Він знав, що я неправильно його зрозумів, але нічого не пояснив, через що я тільки що дуже сильно зганьбився. Який сором!»