– Су Жун, коли повернеться брат Лоу Юй? – повернувшись, сумним тоном спитав Лінь Фейюй.
Су Жун, занурений з головою в їжу, тихо кинув: – Я не знаю.
Абсолютно невдоволений даною відповіддю, він роздратовано наморщив носа.
– Ти ж довірений помічник брата Лоу Юя, як ти можеш не знати?
Су Жун збентежено відповів: – Ну, як бачите, вони пішли насолоджуватися світом закоханих. Хіба я маю право їх турбувати?
Попри напускну зовнішню байдужість, Су Жун в глибині душі почувався добряче роздратованим. Принц і Мо Фей, Чжен Сюань і Мо Ї пішли парами, лишивши його тут самого. Чому він такий жалюгідний?
Лінь Фейюй подивився на слугу і не зміг стриматися, щоб не закусити губи.
Дивлячись на його змарніле і змучене обличчя, Су Жун дещо збадьорився, і миттю пізніше спробував переконати.
– Пане Лінь, я не думаю, що принц повернеться найближчим часом. Як щодо того, щоб ви повернулися до своєї кімнати? Не обов'язково чекати тут. До того ж вже пізно. Коли він повернеться, можливо, настане пізня ніч і він одразу ляже спати разом з Кронпринцесою.
Лінь Фейюй підняв голову і зрозумів, що Су Жун натякає на те, щоб він перестав зациклюватися на Лоу Юе, від чого враз почервонів, а очима виказав якийсь розпач.
Спостерігаючи за самотньою постаттю Фейюя на дивані, у якого увесь похмурий настрій ясно відображався на обличчі, Су Жун подумав про себе: «Принц справжній паскудник! Сам повіз Кронпринцесу розважатися, а мене залишив вдома, щоб я піклувався про його колишню пристрасть!» – він заплющив очі, почуваючись таким бідолахою.
Невдовзі до них долинув звук кроків. Су Жун моментально відчув полегшення.
– Мабуть, це принц.
Голова Лінь Фейюя ствердно кивнула, а сумний настрій швиденько змінився на радісний.
В будинок зайшов Лоу Юй та інші, але очевидно, що той перебував в не надто доброму настрої.
– Брате Лоу Юй, – тільки-но завбачивши того, Лінь Фейюй нетерпляче покликав.
Лоу Юй зміряв його поглядом і невимушено відмітив: – Ти ще не спиш!
Він кивнув.
– Брате Лоу Юй, я спеціально приготував для тебе...
– Вже пізно. Йди спати, – нетерпляче той обірвав його.
Очевидно знехтувавши Лінь Фейюєм, Лоу Юй натомість звернувся до Мо Фея з абсолютною серйозністю: – Мо Фей, я відвезу тебе до лікарні.
– До лікарні? – не довіряючи власним вухам перепитав Мо Фей. – Я не хворий. Навіщо? Дарма витратиш гроші!
Лоу Юй сердито прошипів: – Тебе зачарували. Як ти смієш говорити, що не хворий?
– Чому ти сприймаєш його як демона, коли він настільки привабливий? Ти поводишся нерозважливо! – слідом за принцом він так само роздратовано вигукнув.
В їхню розмову втрутився Мо Ї, який поглянув безпосередньо панові в очі: – Юний пане, цей Цянь Є направду якийсь підозрілий. Навіть я майже зачарувався. Я думаю, ви...
Мо Фей заперечливо махнув рукою, кажучи: – Ї-Ї, хіба ти не знаєш мене? Не хвилюйся. Я добре усвідомлюю, що роблю. А зараз я збираюся піти в лабораторію. Ніхто з вас, хлопчаків, не повинен мене турбувати. Я зачарований? А може, це вас зачарували? Гм!
Мо Ї втупився в нього зі складним виразом, не знаходячи правильних слів.
Проводжаючи спину Мо Фея поглядом, Лоу Юй несвідомо стиснути кулаки.
Невпевнено поглянувши на Лоу Юя, який навіть більше не хотів з ним розмовляти, Лінь Фейюй понуро схилив голову.
Мо Фей увірвався до лабораторії, обережно вийняв зі свого космічного персня золоту троянду і ретельно оглянув її.
Зібравши духовну силу, з її допомогою він відірвав стебло та вивернув навиворіт. Всередині воно виявилося порожнім, лише виднілася вибита серія цифр. Вочевидь, то був якийсь комунікаційний номер.
В це час Лоу Юй сидів на дивані з опущеним обличчям, та, приєднавшись до нього, Чжен Сюань звернув зі запитанням: – Мій принце, тобі вдалося виявити що-небудь незвичайне в цьому Цянь Є?
– Ні, – Лоу Юй заперечно похитав головою. – Хоча він зміг розгледіти моє маскування лише з одного погляду. Тож цілком можливо, що він також впізнав і Мо Фея.
Чжен Сюань занепокоєно вигукнув: – А цей хлопець, схоже, не простачок! Він навіть Ї-Ї ледь не зачарував. Принце Юй, ти визначив його рівень?
Він заплющив очі: – Ні, я не зміг.
– Як це – не зміг? – перепитав той, подумавши, що щось неправильно почув.
Лоу Юй заскреготав зубами: – Мені самому незвично. За подібних обставин, він або має низьку духовну силу і є звичайним нікчемою, або володіє мистецтвом приховування. Ну, або ж він настільки ж сильний, як і я, чи навіть могутніший.
Чжен Сюань звузив очі, поринувши в глибокі роздуми.
Мо Ї широко розчахнув двері й зазирнув у лабораторію. Помітивши його, Мо Фей посміхнувся.
– Ї-Ї, що сталося?
– Юний пане, я все ще думаю, що з цим Цянь Є щось не так, – мовив Мо Ї, кидаючи на Мо Фея сповнені стурбованості погляди.
– Я знав, що ти так скажеш, – Мо Фей спокійно посміхнувся. – Ї-Ї, не вважай його якимось монстром чи кимось подібним. Так, це правда, що він вміє користуватися мистецтвом зачарування. Але воно ефективне лише з тими, чий рівень нижче четвертого. Хоч тебе і зачарували, хіба ти не швидко прийшов до тями?
– Юний пане, так ви про це знали? – здивувався він.
– Звичайно, – кивнув хлопець з повним осмисленням.
Але через секунду Мо Ї спантеличено запитав: – Юний пане, але якщо ви знали, то чому все одно довіряєте йому?
Мо Фей винувато пересмикнув плечима.
– Але ж він і справді надзвичайно привабливий чоловік. Ти коли-небудь зустрічав когось настільки чарівного? Мистецтво зачарування – лише допоміжний засіб. Причиною того, що так багато людей підтримують і люблять його, головним чином полягає у його особистісній харизмі.
– Це правда, він привабливий, але не мій тип, – зітхнув він.
– Я знаю! Тобі подобається Чжен Сюань! – не сумніваючись, вигукнув Мо Фей.
Мо Ї насупився, та нічого не відповів.
Мо Фей пограв у руці повернутою до первісного вигляду золотою трояндою.
– Ї-Ї, Цянь Є – остання людина у світі, яка заподіє мені шкоду. Тож тобі не потрібно захищати мене від нього.
Мо Ї збентежився: – Юний пане, що ви маєте на увазі?
Випустивши з легень майже все повітря, він спробував пояснити: – Я намагаюся сказати, що тобі не потрібно триматися з ним неприязно. Взагалі-то він хороший хлопець.
Навіть попри те, що Мо Ї не повірив у ці слова, він все ж таки кивнув.
– Я зрозумів. Юний пане, лягайте спати раніше. Завтра відбудеться вступне випробування.
Мо Фей кивнув: – Я знаю.
...
Наступного дня офіційно розпочалося вступне випробування конкурсу з зілля. Сотні молодих фармацевтів зібралися разом на сцені, яка привертала загальну увагу.
Багато великих родин розташувалися в залі, сподіваючись знайти одного-двох видатних молодих фармацевтів, яких можна буде затягнути до своєї компанії.
Лоу Юй та інші також сиділи серед глядачів, очікуючи на початок конкурсу.
Лоу Фен звернув увагу на брата і глузливо зазначив:
– Лоу Юй, щось ти сьогодні маєш не дуже добрий вигляд.
Лоу Юй лише зиркнув на нього холодним коротким поглядом й сухо кинув: – Справді?
– Так, – з осміхом продовжив Лоу Фен. – Мені подумалося, що тебе зараз повинні оточувати чоловіки з якими ти прекрасно проведеш свій день. Але, судячи з усього, ти не налаштований на веселощі. Лоу Юй, не будь таким пожадливим. Далеко не всім так пощастило, як тобі.
– Так, твоя правда, – він стиснув губи в тоненьку лінію.
Відповідь Лоу Юя, змусила Лоу Фена подумати, що їх розмова була схожа на удар кулаком по ватній кулі.
– Пан Цянь Є, пан Цянь Є...
Хвилі криків з натовпу долинули до вух Лоу Юя, змушуючи його підсвідомо напружитися.
Велика частина глядачів, які спочатку спостерігали за змаганнями, тепер прикували свої оченята до тієї людини.
У супроводі чотирьох охоронців Цянь Є повільно попрямував на підмостки.
Дорогою Цянь Є час від часу привітно махав рукою публіці. Більшість студентів навіть покинули свої місця і крокували разом з ним.
Цянь Є легко, немов весняний вітерець, посміхався, і роздавав автографи оточуючим шанувальникам.
В погляді Лоу Юя з'явився гострий насторожений блиск, випромінюючий цілковиту ворожість до того, хто прямував прямісінько в його бік.
Спостерігаючи за сторожкою поведінкою брата, Лоу Фен раптом відчув, як розпалилася його природна допитливість.
Ймовірно, відчувши направлену на нього ворожість з боку Лоу Юя, хлопець з фіолетовим волосся раптом підняв голову і подивився безпосередньому принцу в вічі.
Під пронизливими очима Цянь Є подарував йому чарівну посмішку у відповідь.
Студенти довкола, що стали свідками такого яскравого та чарівного виразу на цьому привабливому обличчі, буквально заверещали від захвату.
– Лоу Юй, ти справді популярний. Навіть суперзірка – Цянь Є, тобі підморгує! – з нотками заздрощів помітив Лоу Фен.
Стуливши губи, Лоу Юй замислився: «Підморгує? Це була провокація, хіба не ясно?»
– Він мене не цікавить, – байдуже відповів він.
Нахилившись, щоб поглянути на хлопця знизу, Лоу Фен холоднувато промовив: – Те, що ти не цікавишся ним, не означає, що він не цікавиться тобою!
Янь Чень зашарівся. Він схопив Мо Ї за руку і стиснув поміж своїх пальців.
– Ї-Ї, Ї-Ї, дивись! Сам пан Цянь Є! Цянь Є тут! Що він тут робить? Навіщо він прийшов?
Мо Ї закотив очі на таку бурхливу реакцію.
– Звідки мені знати?
Лоу Юй перевів увагу на ряди учасників, та побачив, як Мо Фей радісно витріщався на Цянь Є та аж підстрибував від захоплення, не проявляючи ані краплини стриманості.
Під численними поглядами Цянь Є наблизився до Мо Ї та присів на сусіднє місце. Оскільки місце, яке належало Чжен Сюаню, зайняли, Янь Чень відчув неабияку тривогу за цього чарівного красеня.
Янь Чень схвильовано закусив губу: «Чжен Сюань пішов купити шашлик з баранини. Не відомо, коли він повернеться. Але якщо це станеться просто зараз, тільки бог знає, що може статися».
– Принц Нефритової флейти, я начуваний про тебе і сьогодні нарешті отримав шанс познайомитися особисто. Ти насправді настільки ж чарівний, як про тебе говорять, – Цянь Є кивнув на знак привітання, подарувавши світлу посмішку.
Мо Ї посміхнувся у відповідь, але очі випромінювали буденну холодність.
– Хіба я маю честь отримати такі чудові слова від тебе?
Помітивши його насторожене ставлення, Цянь Є сяйливо всміхнувся.
– Принце флейти, схоже, ти трохи нервуєш.
Осміх на вустах Мо Ї став жорсткішим.
– Я просто приголомшений можливістю вперше зустрітися з такою важливою персоною, як ти, на власні очі, – відповів він.
За помахом руки через секунду Цянь Є вже тримав пальцями стебло золотої троянди: – Вибач, якщо збентежив тебе. Ця троянда, щоб підняти тобі настрій.
Мо Ї відзначив, як численні пари заздрісних оченят втупилися в нього, але жоден з них не проявив ніякої агресивної чи заперечливої реакції.
– Пане Цянь Є, – обернувся врешті він до хлопця, – ти завжди даруєш іншим троянди, коли вони збентежені?
На обличчі Цянь Є з'явилася яскрава посмішка.
– Звичайно, ні, – слабко заперечив той. – Насправді я захоплююся тобою.
Мо Ї: – ...
З жменею шашличків в руках, Чжен Сюань повернувся назад до глядацьких місць, але варто було йому помітити Цянь Є поряд з Ї-Ї, як увесь піднесений настрій поглинула тінь невдоволення.
– Розпуснику, що ти робиш? Ти сидиш на моєму місці! – вигукнув він.
При погляді на Сюаня Цянь Є трохи потемнів обличчям.
Учні, що оточували Цянь Є, кинулися навперейми Чжен Сюаню. В їхніх вирячених очиськах, спрямованих на нього, читалася лише злість.
Коли людей навколо ставало дедалі більше, Чжен Сюань відчув, що задихається.
Аж раптом зі свого місця піднявся Янь Чень, який спробував розтопити лід:
– Чжен, не гнівайся. Можеш зайняти моє місце. Якщо поб'єтеся прямо тут, вас викинуть звідси.
Дивлячись на озлоблено налаштованих студентів, Чжен Сюань міг лише неохоче сісти по інший бік від Мо Ї.