– Хьон! Чого ви з Чіміном так довго, – Юнґі нерішуче заходить за хлопцем у палату.
Чімін кидається до друга і сідає на ліжко. Юнґі стримано, від чогось хвилюючись, заходить у стерильне біле приміщення та застигає біля входу. Озираючись він баче: маленька палата з великим вікном, за яким нічого крім нічної темряви не видно, невисоке ліжко і біля неї, немов плюшева, вся в стрічках – дитяча колиска.
– Ти як? – схвильовано шепоче Чімін.
– Добре, – усміхається Техьон. Хоч і блідий, і втомлений, але очі освітлюють щасливим блиском всю кімнату.
– А... – Пак киває у бік колиски. – Як? – шепоче він.
– Не шепочи, Чіміне, вона міцно спить, – посміхнувся Кім. Він сам говорив м'яко, але його було чутно навіть Юнґі, який стояв біля дверей. – Хьон? Ти як?
– Що за дурні питання? – хоробиться Юнґі. Йому хоч незручно, але страшно цікаво запитати, подивитися на малюка в колисці. – Адже ти народжував, до тебе запитання.
– І справді, – зітхнув Техьон, обережно підтягуюсь на руках, щоб сісти вище. Чімін блискавично реагує і поправляє подушки. – Хочете потримати?
Пак різко негативно махає головою, наче та на ниточках.
– У мене руки тремтять, пізніше потримаю, – з хвилюванням усміхається Чімін, вся увага вже переключилася на його хлопця, що з блиском в очах охоче відліплюється від стіни яку так вподобав, і рухається до донсена і колиски, що стоїть поруч.
– Не прокинеться?
Техьон хитає головою і схиляється до ліжечка. Щось тихо примовляючи він акуратно бере пакуночок, притримуючи як вчили, хвилинку гойдає його на руках, а потім впевнено передає хьону. Юнги від хвилювання та передчуття майже не дихає, а коли в руках опиняється маля, альфа відчуває, як до горда клубок підкочується. Він дивиться на темне волоссячко, що визирає з-під шапочки, закриті очі з короткими віями, на маленький ніс-ґудзик і губки-бантиком, що прицмокують уві сні. Він відчуває ту ж відповідальність, що й за тата цієї крихітки – бажає піклуватися і допомагатиме Техьону відбивати наречених.
– Вона дуже гарна! – все, що говорить Юнґі, і не впізнає свого захопленого голосу. Техьон з розуміннням посміхається – він сам ледве знайде слова, щоб описати те захоплення від першої зустрічі. Хоч і виношував її, але тримати в руках – зовсім нове почуття.
Чімін уже не втримавшись з цікавістю оббіг ліжко друга і витягнувся за плечем хлопця, зазираючи у пакунок.
– Вона така мила, – продовжує, як і раніше шепотіти Пак. Він простяг руку і м'яко погладив щоку дівчинки – та трохи заворушила носиком, принюхуючись, наче кошеня. Чімін не втримався від захопленого писку. – Як ти її назвав?
– Лійон. Кім Лійон!
– Привіт, крихітко Лійон, – прошепотів Юнґі. – Ми всі подбаємо про тебе.
* * *
– Хьон, хьон , хьон! – збуджено підстрибуючи, Техьон обійняв Юнґі, не давши тому навіть переступити поріг. – Я так скучив. Чого там із Чіміном так довго пропадати? – він перебільшено надув губи.
– Не повіриш, але я теж сумував, – Юнґі широко посміхнувся, заходячи в квартиру з Техьоном, який прилип до нього. Нетривала відсутність дарує таке просте усвідомлення, що донсен , який веде себе немов п'ятирічка і Лійон – його родина. Щоразу зустріч була все теплішою і теплішою, немов вони не бачилися роками. – Гадаю, не треба пояснювати, чому ми з Чіміном так довго пропадали, – Мін не зміг утриматися і не поглузувати.
Техьон лише закотив очі, помітивши, як хьон із натяком пограв бровами. Такі деталі йому точно не потрібні. Був час, коли він ще ділив квартиру з Чіміном і заставав їх за пікантними справами – ці картинки досі спливають у його голові і позбавляють апетиту на весь наступний день. Секс він і є секс – все природньо і нормально, але бачити кращого друга в різних варіаціях на різних площинах – не те, що йому потрібно було бачити. Та й хьон, який з хтивим виразом обличчя і пізніше читає нотації – не той, хто вселяє серйозність.
– Ти сам? А де Чімін~і?
– До нього приїхав брат. Він буквально на один день у Сеулі, тому Міні не гає часу та з самого ранку з ним.
– Міні, – розплився в посмішці Кім. Йому досить рідко випадало щастя почути це ніжне звертання. Зазвичай хьон не розкидався їм, а говорив, коли забувався або у хвилини великого припливу ніжності. Пам'ятається, як у день їхнього весілля йому випадково вдалося почути, як хьон сказав Чіміну : «Тепер ти Міні Мін». Очевидно парочка і справді добре провела свій період* – виразніше звичайного відчувався запах мандарину омеги, змішаний з природним запахом альфи – м'ятою. Техьон не став бентежити і так незвично боязкого Юнґі, який після гону недовго залишався чутливим. – Отже, Темін у місті. Як він?
– Добре. Каже, що тільки-но двійнята підростуть приїде з усією родиною – їхати з двома малюками з Японії поки що важко.
Двоюрідний брат Темін зовсім недавно обзавівся сім'єю, жив зі своєю дружиною в Японії. Майже півроку тому у нього народилися двійнята – на одному з перших, надісланих фото їх одягли в парні костюми. Омеги ледь трималися від зворушливого та тривалого писку. Юнґі ж, максимально не видаючи своїх емоцій, сказав про «гени чарівності роду Пак» – і це було сильним компліментом для Чіміна, який і так розтанув від фото.
– Айгу, вони і справді зовсім крихітні...
– Що за дітлахами скучив, – із сарказмом сказав Юнґі, нарешті помічаючи, що щось не так. – Тож за ким мені сьогодні доглядати? Де Лійон?
– Вона, мабуть, у кімнаті і навіть не чула дзвінка. Слухає альбом... вкотре, то ж будь готовий.
Так воно й було. Від учора і до сьогодні Лійон встигла сама послухати кілька разів, так ще й Техьона змусила. До того ще й аргумент придумала – для роботи. Він уже боїться, того на якому поводі вона водитиме його. Альбом був і справді чудовий, Те навіть зумів написати кілька питань по текстах. Слухаючи чуттєву лірику, хлопець знову повертався до допитливих, щиро зацікавлених поглядів Чонгука, чуттєвого вигину губ і тих питань, які збуджували ще більший інтерес до альфи.
– Ти стільки пропустив, хьон , – жартівливо пожурив Кім, коли вони всілися на диван. Техьон розповів усі події тижня, нічого не пропускаючи – так вони якось домовилися, а потім і звикли довіряти один одному.
Коли донсен розповідав про інтерв'ю, про те, як вони взаємно обмінювалися питаннями, Юнґі спохмурнів. Його цікавило те, чому Чонгук виявляє таку наполегливість та його кінцеву мету. Навіть між рядками оповіді він прочитав інтерес альфи до омеги, не лише як до особистості, а й як до партнеру.
– Тобто він запропонував тобі допит, а ти ще добровільно погодився? Техьон~а ...
– Ні, це не допит, це акт довіри, щоб працювалося простіше.
– Як довго ти це вигадував? – альфа скептично підняв брови.
– Не смішно, – пробурчав Кім. – Думаєш йому не можна довіряти?
– Він здається невинним, – чесно зізнався Мін, – але я б ще особисто на нього подивився, особливо після його останнього питання.
– Хто такий Сокджин? – лунаючи ніби незацікавлено, запитав Чонгук.
Це питання було дуже несподіваним. Після різних стандартних «повне ім'я», «сім'я» та «захоплення», питання про хьона було дуже нетиповим. Техьон вдивився в спокійне обличчя альфи, але журналістський досвід підказував дивитися глибше і уважніше: в очікуванні відповіді хлопець непомітно кусав щоку, а зіниці бігали по обличчю, так само вивчаючи. Омезі не довго треба було думати, щоб здогадатися та додати всі реакції та поведінку співака. І тепер замість звичного Чонгука він бачив того, у якого горіла в очах щира симпатія. Це лестило, але Техьона мучили дві різки думки: одна говорила не зважати на це, зосередитися на роботі, адже вся ця індустрія не будується на коханні, у шоу-бізнесі всі самотні, а будь-яка взаємність з айдолом принесе біль та розчарування; друга думка твердила про те, який омега самотній, що симпатія взаємна і не варто заперечувати цього, про те, що він ніколи не отримував тепла та відданості від альфи – це його шанс. Техьон вагався, одночасно страшився морального болю, якого крім нього може зазнати і Лійон, якій не потрібні тимчасові симпатії та швидкі безпричинні розставання. Також він боровся з маленькою тендітною омегою, що сидить усередині і хоче хоч один раз спробувати своє щастя.
А Чонгук так само у невпевненості чекав відповіді. Як сильно омега розіб'є його надії? Чи подарує шанс? Таємниче ім'я людини, яке із захопленням вимовляла Лійон. Ця людина має довіру та любов малечі – з ним або пройдеться суворо позмагатись або вимушено відступити, щоб нікого не ранити. Його мама навчила бути чуйним до омег, адже вони чутливі та чарівні створіння. Та нова фізіологія, що зазнала вікових змін, подарувала і дар – мати дітей, і прокляття – не бути оціненими як повноцінна частина суспільства. Досі омеги лише середня стать, без прав на посаду, лише неповноцінні інкубатори, за спинами яких можна іноді чути, як їх називають недолугими та недорозвиненими. Ледве суспільство позбулося упереджень до людей з іншою расою, віросповіданням і дало якісь права жінкам, як додалося це. На законодавчому рівні здається все контролюється, але хіба ти зловиш того виродка, що поливає брудом посеред провулка, а потім боягузливо біжить.
А зараз уперше в житті зустрівшись з омегою, у якої є дитина, Чонгук не вірив у те, як можна ненавидіти омег. Ця сім'я не відрізняється відсутністю любові, тепла, турботи, адже є більш проблемні сім'ї і відсутність у них омег цього не покращує. Навіть те, що сім'я можливо не повна (що він із хвилюванням і намагався з'ясувати), не забирає щастя – Лійон радісна дитина, сповнена любові.
– Сокджін-оппа? Це мій оппа, – з усією серйозністю обірвала думки дорослих Лійон. У голові Чонгука мало що стало на місце, він посміхнувся від такого безпосереднього пояснення. Боковим зором він помітив, як посміхнувся Техьон.
– Ти не зобов'язаний всього пам'ятати, – тягнув Кім, – але може випадково згадаєш. Я просив у тебе автограф у нашу першу зустріч.
На обличчі айдола з'явилася глибока задумливість. Техьон пошкодував, що під рукою не було фотоапарата – сфотографувати цю чарівність – фанати були б у захваті.
– А-а-а, твій брат? Джин?
– Він самий.
– Фух , я вже подумав ..., – обірвав Чонгук, – зрозуміло, цікаво. Йому сподобалося? – хлопець знервовано колупав пальцем оббивку дивана.
– Ага, – ширше посміхнувся Техьон, недовірливо хитаючи головою. Про свої здогади про почуття Чонгука він поки що промовчить. Вже перед Чоном це точно.
– Все нормально, хьон, – щоки Техьона зашарілися.
– І тобі це не здається допитом? – скептично підняв брови Юнґі.
– Ні, – омега опустив погляд. Такі відверті розмови з хьоном, який і альфа до того ж, не були чимось новим, але досі це бентежило. – Я йому симпатичний, і він погано приховує це.
Юнґі дивився на донсена і вкотре переконувався, що треба спостерігати за цими дітьми. Він побачив зніяковілість хлопця, як і одного разу, коли той дякував йому після ночі, коли вони познайомилися; коли зловив їх із Чіміном; коли плакав біля дверей оглядової і напевно ще чисельну кількість разів. І завжди закономірним було те, що Техьон не схильний довго мовчати і терпіти цей дискомфорт – він дуже скоро висловить все, що його мучить і бентежить. Єдине, що Юнґі не очікував, що це скоро настане так скоро.
– Хьон, – продовжуючи витріщатися у підлогу, гукнув Техьон, – мені здається, що він мені подобається.
– Хто? – від несподіванки Мін забув про кого мова.
– Чонгук, – ледве чутно, але оглушливо в тиші прошепотів омега.
У цей самий момент Юнґі згадав так давно прочитане, але назавжди закріплене в пам'яті висловлювання: «Приховувати щось від друзів небезпечно; але ще небезпечніше нічого від них не приховувати»*.
Тепер Мін Юнґі ще більше захотів подивитися на того Чон Чонгука .
_____________________
* Період – спільне проведення парою тічки/гону. У пари з усталеними інтимними стосунками тічка і гон вирівнюються в датах, що дозволяє парі провести разом цей час. Вдалий час для зачаття дітей (особливо це стосується пари з наявністю мітки, що сприяє посиленню інстинкту продовження роду)
* Автор фрази Жан деЛафонтен.