Джин вирішив довірити Техьона Чіміну, чудово розуміючи, що ніхто не впорається з умовляннями краще, ніж він. Поки Чімін вбивав у голову другу, що цілком нормально буде взяти доньку з собою, Джин вирішив приєднатися до Юнґі. Тихо прочинивши дверцята, він лише заглянув на маленький балкончик. Не зустрівши жодного опору, він повністю втиснувся поруч з альфою. Той, не помічаючи нічого дивився на шумний Сеул. З висоти другого поверху багато не побачиш, але легкий і на диво свіжий вітер вартував того, щоб удвох тіснитися на малій площі.
– Чого хотів, хьон? – Юнґі міг здаватися грубим, але ті, хто знав його тривалий час, знав, що це або втома, або схвильованість. Що це було?
– Вирішив теж подихати, – Джин розумів, що звучить непереконливо. Мін теж здогадався про це і посміхнувся – тепер його обличчя здавалося не таким суворим.
Джин звернув увагу на предмет, що задумливо крутив у руках хлопець – сигарета.
– Ти що знову куриш? – здивувався омега, оскільки пам'ятав, що Юнґі вже близько двох років як залишив цю звичку – сприятливий вплив Чіміна.
– Ні, я ж кинув, – нарешті хлопець звернув увагу на цигарку, але ніби сам не розумів, звідки її дістав. – Це остання заначка, просто забув про неї, а тут знайшов.
– Звучиш неправдоподібно.
– Думай, як хочеш хьон.
– Чімін сказав, що незабаром гон, – ніяково перевів тему Сокджин , – ти тому такий загнаний?
– Так, – дуже просто зізнався Мін, що Джин навіть не зміг сховати здивування.
Вони ще кілька хвилин стояли мовчки. Як раптом Кіма осяяло:
– Знаєш, я вірю, що ти не куриш, а якщо й думав, то не варто. У Чіміна, наскільки знаю, з фізіологією все нормально, але якщо закуриш, є ризик, що угода не відбудеться.
– Хьоне, ти випадково не мафіозі, що за шифрами ти розмовляєш? І до чого ще фізіологія... а-а-а, звідки ти дізнався? – Юнґі в буквальному значенні щелепу ловив.
– Я вмію складати два та два. Та й кому ще бути розумним і гарним у вашій компашці, – сліпуче посміхнувся Джин.
* * *
Джин з Юнґі повернулися в кімнату саме в той момент, коли Техьон порпався в якихось паперах, а Чімін розкинувшись на дивані самовдоволено посміхався.
– Що за радість? – плюхнувшись біля Чіміна, спитав Мін, підозріло зиркаючи на Техьона. Все ж, його ще напружувала вся історія з цим Чонгуком (і так, він знає, як його правильно звуть!), ще вплітати в це Лійон, до того ж так скоро.
У цей час Техьон уже набравши щось у телефоні, схвильовано закушував губу, слухаючи гудки.
– Намджун-хьон, привіт це Кім Техьон... – хлопець пішов у кімнату, залишивши хьонів у вітальні.
– Що це він? – здивовано запитав Юнґі, який страшенно не любив бути не в темі.
– Так ж... а ти пропустив – Лійон не з ким залишити і Те-Те братиме її завтра на інтерв'ю з Чонгуком, – омега пояснюючи все, звучав дуже самовдоволено.
– Упевнений, що ти сваха приклав до цього лапу, – Пак штовхнув чоловіка п'ятою в стегно, а той і не скривився. – А як же хьон?
– У мене робота, – потягуючись на дивані, сказав той. – А краще було б побачення. Заздрю Те, він незабаром вийде заміж за красеня-айдола. Які в них діти будуть, – надувши губи, бурмотів сам собі Джин, ніби не пам'ятаючи про зайву пару вух.
– Тебе що так батьки накрутили? Не пам'ятаю, щоб ти так страждав, – насупився Юнґі. Настрій хьона йому не подобався, щойно його підбадьорив, а сам розклеївся.
Кім скинув свої довгі ноги на підлогу і різко сів рівно. Він уважно дивився то на Юнґі, то на Чіміна, задумавшись про щось своє.
– Наші батьки добрий приклад для суспільства, – погляд Сокджина все ще нічого не висловлював, сама фраза звучала без емоційно. – Вони нас виховали добрими, чесними, порядними. Після випадку з Те вони ніби втратили довіру до нього, ніби він не виправдав їх виховання та надій. Так само втратив довіру я, бо вступився на брата, – омега тяжко зітхнув. – Вони люблять онуку, а здебільшого і не сунуться до Техьона, лише контролюють, чи так він її виховує, – подружжя вражено переглянулися. – Техьон не помічає, а я бачу. Щойно мені варто зробити зауваження про це, то починається споконвічна розмова, щоб перекласти тему: очевидно, для кохання ми не особливо придатні, тоді варто знайти собі альф хоча б за вигодою і для дитини. Не так сильно вже дошкуляють Те, а от тепер я ¬– гарматне м'ясо. Раніше було простіше, а зараз... старію, мабуть, – посміхнувся Джин.
– Хьоне, не перекладай все на жарти, – твердо сказав Юнґі. – Дай відсіч, я знаю, про що говорю.
– А я ледве не забув, що ти... – зустрічаючи погляд хлопця, кивнув Джин. Він зітхнув, провівши рукою по очах, – тільки не кажіть Техьонові, що я тут розклеївся.
– Добре, – надломлено прошепотів Чімін.
– Чімін, а ти чого? – швидко пересів до пари Джин, обіймаючи блондина, що розчулився і намагався непомітно втерти очі. З іншого боку, його обійняв Юнґі. – Що за сльози?
Чімін негативно захитав головою, приходячи до тями. Але альфа не дав просто так вирватися з його обіймів.
– У тебе, що температура піднялася?
– Може трошки, – дивлячись крізь вії, відповів хлопець. – Це можна терпіти, Юнґі, заспокойся. Скоро йдемо.
Почати будь-яку суперечку завадив Техьон, який знову зайшов до кімнати, очевидно завершуючи розмову.
– Добре, хьон я все записав. Але в мене є ще одне важливе питання..., – зам'явся Техьон, а Чімін активно закивав, зустрівши погляд друга, – як ти ставишся до дітей у компанії?
* * *
– Квіточка! – омега розкрив обійми для племінниці, яка з розбігу вчепилася як мавпочка. – Як погуляли? – Звертаючись вже більше до батьків, запитав Джин, адже Лійон, не звертаючи ні на кого уваги грілася на теплих грудях дядька.
– Добре, правда Сеул дуже шумний – незвично, – сказав батько.
– Так було б добре, якби Лійон росла в менш галасливому місті, – коротко помітила мати.
– У мене тут брат, улюблена робота, стабільний прибуток, квартира, та й до всього можна звикнути, – вчасно зайшов Техьон, помітивши, що Джин уже хотів відповісти і навряд чи це було б щось ввічливе, – нам тут і так добре.
– Татусю! – радісно посміхнулася Лійон, отримуючи поцілунок від Техьона.
– Піду переодягну її перед вечерею, – вхопившись за піти подалі від батьків, запропонував Джин. Отримавши кивок згоди, брат, нічого не сказавши батькам, зник у дитячій. Лійон лише встигла помахати на прощання бабусі з дідусем.
– Не залишитеся? – ввічливо запитав Техьон.
– Ні, не сьогодні, любий.
Батьки завжди говорили «не сьогодні», але Техьон знав, що це «сьогодні» навряд чи колись настане. Провівши батьків і переконавшись, що вони нічого не забули, Кім нарешті зачинив двері.
– Пішли, – з'явився брат у коридорі.
– Так. Ти ж знаєш, що вони ніколи не залишаються.
– Вибач, що я не засмучений, – сказав Джин і повернув на кухню.
Техьон давно усвідомив, що стосунки з батьками вже не ті. Тоді майже чотири роки тому, коли він був вагітним, вони підтримували його морально, мама давала різні поради та настанови. Більшого омезі й не потрібно. У день, коли народилася Лійон, він наче маленький хотів, тільки щоб поряд була мама, підтримала, поцілувала де болить і тоді все стало б на місце. Мама була, але після півроку Техьон зрозумів, що як раніше не буде. Батьки дивилися на нього не так як раніше. Поговорити на цю тему хотілося, але було страшно, а потім уже й марно. Хлопець зрозумів, що батьки покладали на нього інші надії. Але не все так складається як хочеться, омега виправдав не всі їх цілі: вони мали успішного сина, чудову, розумну не по роках онучку. Але людям збоку, завжди чогось не вистачає у вашому житті...
З іншого боку омега звинувачував себе в тому, що немов під копію батьки не так, як раніше дивилися на Джина. Цього він зовсім не розумів. Через це сердився навіть більше.
Тяжко видихнувши і відкидаючи болючі думки, Кім пішов на кухню.
– Лійон переодягнута, вмита, в кімнаті грається, чекаючи вечері, – відрапортував Джин, не обертаючись від плити. Голос його звучав засмучено.
– Хьон, ти ж знаєш, що ти моя дорогоцінна сім'я, – обійнявши брата за пояс і заховавши носа між лопаток, сказав Техьон.
– Знаю, мавпеня, – помітно заспокоївшись, сказав Сокджин, до того ж використовуючи прізвисько Те, яким користувався досить рідко, тільки коли почуття зашкалюють. – Може і для мене знайдеться якась знаменитість, тоді батьки відстануть, – раптово змінюючи тему, помітив він.
– Це ще що означає? Що означає «і для мене»?
– Ну, судячи з твоєї розповіді, Чонгук вже по самі вуха.
– Не правда!
– Повір мені, – впевнено зауважив Джин. – Але повернемося до мене. Мені не обов'язково щоб співак, я згоден на продюсера чи режисера, але тільки не на танцюриста.
– Це ще чому? Знайду тобі танцюриста, – підхоплюючи жарт брата, заявив Техьон.
– Біля нього я виглядатиму незграбним, моя фішка – гарне обличчя.
Брати дружно засміялися.
– А якщо серйозно Те, якщо ти все вірно розповів, то Чонгук вже не байдужий до тебе, бо твій фанат. Будь уважним. Ти вже дорослий – розрив переживеш, – Джин розумів, що цим забігає вперед, а може й перебільшує, але застерегти варто. Про всяк випадок. – Але Лійон так просто все не сприйме, особливо з усією цією історією з «не татом».
– Я тебе почув, хьон , – серйозно кивнув Техьон. – Автограф відпрацював! – з великим задоволенням Кім спостерігав, як радісно розширюються очі брата, побачивши заповітний папірець.