Хюррем Султан, її величність

V

    Султана, разом із вірною Нілюфер, вирушила до своїх покоїв. Зайшла Гюррем у покої одна, перед тим попросивши, аби всі вийшли та до неї нікого не пускали. Зайшовши  у покої прямо перед собою вона побачила Кесем Махпейкер. Але не таку, як бачила вперше, у саду. 

   Сівши на місце Валіде, тобто власне, Хюррем запитала:

-Що цього разу тебе до мене привело?

-Султано, - поклонилась Кесем, що дуже здивувало Гюррем. - Я ....

    Не давши їй договорити, Хюррем Султан підійшла до неї, і взявши її руки у свої сказала:

-Дуже дякую, Кесем Махпейкер Султан. Твої поради мені дуже допомогли.

-Султано, я дуже рада....Але...Я хотіла Вам сказати дещо важливе... 

-Так кажи, Султано,  не бійся... Кажи... - з легенькою усмішкою Гюррем підбадьорила дівчину легеньким хлопком по плечі.

-Я... Я знаю, що Ваш коханий Вам зраджував....- дівчина опустила очі перед Хюррем Султан, мов покірна раба.

-Ібрагім!? Цього не може бути! Звідки ти це взяла?

   На такий крик у покої забігли Сюмбюль та Ніґяр. Вони не побачили нікого, до кого б могла кричати Султана. І запитали у її величності, що сталось. На що Гюррем сказала:

-Розкрився великий обман... Це все було неправдою... - і витерла сльозу.

    Ніґяр, побачивши сльозу Султани, запитала:

-Султано, а звідки ви це взнали?

-Ібрагім мене зраджував, Ніґяр....Мені це сказала Махпейкер...

-Махпейкер?...Але в нас немає такої рабині....

-Вона не рабиня, Ніґяр. Вона - Кесем Махпейкер Султан...Королева...Законна дружина султана XVІІ століття Ахмеда Хана...Вона королева....І вона мені допоможе...