Zodiacs

Розділ 26, кімната Вогнів

Відсапувалася я не довго після бою, навіть відчувала себе бодріше. Одразу ж посипалося купу питань звідки я дізналися про неї, що вона тут забула і т.д. Відповідати я не спішила, лиш сказала, що дехто допоміг. Артур зразу зрозумів що я щось приховую, тому мені прийшлося йому розказати про відвідування в'язня і я навіть не здивувалася його реакції, він розізлився, але не надовго. В кінці навіть подякував.

Я зайшла в свої покої і побачила приємний сюрприз, навіть декілька. На столику парувала запашна кава з апетитним полуничним тістечком, а на дивані лежала пурпурова коробка перев'язана блискучим бантом. Спочатку я швидко насолодилися тістечком з кавою, а потім відкрила коробку, яка виявилася від Анжели:

" Я встигла. Надіюся воно таке, як ти хотіла.

- Анжела"

Я акуратно вийняла вміст подарунку і була щиро здивована.

- Ще б пак! Воно ще краще,- сказала я і посміхнулася.

***

Я напевне ніколи не перестану насолоджуватися цим краєвидом. Свіжим гірським повітрям, нескінченими полями і швидкими ріками. Природа тут ніби живе в особистому світі, подальше від інших. А зодіаки лиш доглядають і захищають її та створюють гармонію ще й в нашому світі. Все- таки яка ж я рада тут побувати і стати частинкою цією землі, яка ніби проникає глибоко тобі в серце і не може звідти щезнути. Цей час, що я провела тут неможливо забути чи просто стерти з пам'яті. Це назавжди!

Я по справжньому влюбилася в ці землі і пригоди які сталися зі мною, я рада що коло мене є такі вірні і щирі друзі, які завжди прийдуть на допомогу. Надіюся це буде й на далі. Я можу сказати, що я б хотіла тут жити, жити разом зі своєю майбутньою сім'єю. Але наразі це менш важливо, адже всі ці прекрасні мрії можуть вщент розвалитися, якщо не зупинити Залісся і не вбити Умбру.

Мої чудові і наполеглеві думки перервав пронизливий звук чи то свист. Він поступово збільшувався і сильно тиснув на вуха, він наганяв страх і неспокій. Мені захотілося стати маленькою і залізти під ковдру, щоб щосили закрити собі вуха. Та звук не зникав, він далі посилювався, сонце стало світити блідіше, а вітер став холодним. Я не витримала і вийшла на балкон, щоб зрозуміти що коїться. На жаль я побачила те, що так не хотіла.

В небі вирував неспокій. Сотні Авемів кружляли повітряними коридорами, вони часто змахувала своїми велетенськими, сильними крилами і перекривали доступ сонячних променів. Птахи виглядали надто наляканими і злими, ніби в них вселилися самі демони і вони їх хочуть прогнати. Їхні великі дзьоби відкривалися і видавали нестерпні звуки. Листя, бурд, якісь речі почали швидко літати в повітрі. Воно летіло всюди, тому швидко зачинивши балконні двері, я повільно сповзла по них. Не кожен може одразу оговтатися після цього. Та мені прийшлося, в кімнату швидко забіг переляканий хлопчина і вирячивши великі карі очі, передав мені повідомлення: