Zodiacs

Розділ 17, Карпати

- Хей, Алексіє,- почав хтось мене злегка тормосити,- вставай, вже пора їхати.

- Ну ще п'ять хвилин,- відмахувалася я.

- Вставай, а то я буду змушений прийняти вкрай неприємні наміри.

- Відвали,- лиш голосно сказала я.

І в раз голоси вщухли і нікого біля мене вже не було, я скористалася моментом і вмостилася під ковдру ще більше. Але тільки- но я зайшла в глибокий сон, як я відчула дуже неприємний холод по всьому тілі, я аж вискочила з ліжка від такого шоку.

- Ти здурів?- кричала я і водночас тупцялася на підлозі.

- Я ж попереджав,- почав реготати він. І не тільки він, його слуги чи то охорона, яка допомогла йому підняти трьох літрове відро холоднезної води, теж сміялися, але стримувалися.

- Звичайно, це було круто,- невгавав він,- але я б тобі радив переодягнутися.

- Сволоч!- і я жбурнула з всієї сили подушкою в нього. Я була наскрізь мокра, в мене аж капало з кінчиків волосся і вся моя піжама промокла теж. Звичайно, може це виглядало доволі сєксі для них, але вони цього не заслуговують. Тому швидко прийнявши уже теплий душ та переодівшись в нормальний одяг (джинси та футболка з надписом "Time") я вийшла в коридор.

- Ти щось довго,- вже стояв одягнений та з зверхньою усмішкою Артур.

- Ти думаєш легко висушити таке довге волосся, після ранішнього "душу",- злісно відповіла я.

- Ще раз повторюю, сама винувата. Раніше б лягла вчора, то й краще встала.

- Не треба мене повчати.

- Добре, добре. Ходімо, а то нас вже чекають.

***

На вулиці вже справді зібралося доволі багато народу. Двоє людей тримали наших коней, а інші три стояли чекаючи подальших вказівок. Поміж присутніх, я побачила звичайно ж Лілею, ну як без неї. Вона була явно не в захваті, що Артур покидає її. Але коли я побачила багато охоронців, я зрозуміла що тут є ще хтось не менш поважний. І... я не помилилася. На сам від'їзд короля прийшла королева Анастасія. Але стояла вона не зворушно, ніби прораховуючи ситуацію.

Лиш ми з Артуром вмостилися на своїх коней, як одразу ж до нього прискакала Лілея.

- Артур, може ти все-таки залишишся?- писклявим голоском говорила вона.

- Лілея, я ж казав, що я відлучаюся ненадовго. До того ж, королям теж потрібна відпустка,- відповів він і вона одразу здала пару кроків назад, але встигнула зиркнути на мене самим невдоволеним і пихатим поглядом який тільки може бути. Але на це я їй нічого не відповіла.